Це не просто дата. Це день, коли ми говоримо вголос про тих, завдяки кому існує наше завтра. Про тих, хто стоїть на межі світла й темряви. Хто робить неможливе там, де інші вже опускають руки. Бо саме вони — наш щит і наш меч.
Вони — ті, хто не схиляється перед страхом.
Вони — ті, хто доводить: бути Українцем — означає бути Незламним.
Вони — ті, хто перетворює біль на відвагу, втрати на незламність, темряву — на світло.
Воїни, що тримають фронт. Жінки й чоловіки, які закривають собою країну.
Ті, чиї серця б’ються в ритмі війни.
Вони зустрічають світанки під вибухами.
Вони проводжають ніч під гуркіт артилерії.
Їхня щоденна реальність — там, де вирішується майбутнє держави.
Дякуємо тим, хто живе й бореться.
Ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя.
Ми продовжуємо стояти поруч — бо їхній бій став нашим.
Їхня незламність — це наша свобода.
Їхня відвага — це наша надія.
Їхня боротьба — це Україна, яка буде жити.
Слава нашим захисникам і захисницям.
Слава тим, хто живе й бореться.
Слава тим, хто віддав життя.
Слава Україні!