Готуйтеся пустити скупу сльозу, бо сьогодні Суспільне Культура занурюватиме вас у ностальгію. Після згадки гуртом Ziferblat їхніх натхненників 5 Vymir у останніх зросли прослуховування на цифрових платформах, а пісні розлетілись тіктоком. Тож у цій добірці пропонуємо десять українських гуртів, які були несправедливо забутими, хоч робили передову та якісну музику.
5 Vymir
Київський інді-рок-гурт 5 Vymir тимчасово ожив у топах стримінгів, коли після перемоги на нацвідборі на “Євробачення 2025” про них згадали Ziferblat. Тоді чотири пісні 5 Vymir потрапили до добірки від Spotify “Топ-50 трендів (Україна)”: “Мало слів”, “Холод у волоссі”, “Всі завтра”, “Так тихо”.
“Така раптова увага до нашої творчості стала для нас несподіванкою, але що ж, життя непередбачуване і ми щиро тішимось, що це відбувається”, — відреагували на це 5 Vymir.
5 Vymir складно назвати “забутим гуртом”, якщо зараховуєте себе до меломанів, адже гурт точно вплинув вже на нове покоління інді-рок-артистів. Та все ж хто вони такі?
Дебютний альбом 5 Vymir “Містолінія” вийшов у 2014 році. Альбом посів 10 сходинку в топі найкращих українських альбомів від музичного медіа Comma.com.ua, хоч і отримав оцінку “надто інфантильного та британського”. Втім, поступово гурт нарощував свою аудиторію серед київської тусовки меломанів.
У 2016 році 5 Vymir вже хедлайнили фестиваль Comma Stage та виступали на концерті бельгійського гурту Balthazar. Також хлопці звучать на ключових всеукраїнських музичних фестивалях.
Вже другий альбом гурту “Нові імена” саундпродюсує Петро Чернявський, учасник гурту “Океан Ельзи”.
На обкладинці альбому — нові імена української інді-музики: Zapaska, Grisly Faye, Саша Буль, Stoned Jesus та інші.
Офіційно 5 Vymir не розходились, але численні конфлікти та життєві обставини поставили проєкт на паузу, з якої гурт так і не вийшов.
Утім, в учасників гурту з’явились сольні проєкти: Костянтин Почтар творить за кордоном з нині англомовним проєктом Postman, а теплий голос Вадима Лазарєва можна почути в його проєкті Meerkur. Басист 5 Vymir Роман Гаркавенко сесійно виступає з тими ж Ziferblat, а нині долучився до лав ЗСУ.
Тік Тu
Якщо після згадки Ziferblat сплеск уваги тимчасово прийшла до 5 Vymir, то частина людей оминула другий гурт, який назвав Даниїл Лещинський. А це — тернопільське інді-тріо Tik Tu, яке об’єднало мультиінструменталістів Наталку Багрій, Романа Божка та Лесика (Омодаду) Драчука.
Tik Tu — це приємна суміш інтелігентного інді-попу, синт-попу, фольку, психоделіки та електроніки, яка вмить огортала слухача відчуттям комфорту та тепла, подекуди моторошного та містичного. Гурт не обмежувався класичним набором інструментів, активно залучаючи семплер, скрипку, банджо, флейту та навіть орган.
Дебютний альбом Tik Tu — Shuma був тепло прийнятий музичними критиками та став найкращим альбомом року за версією музичного медіа Karabas Live. Альбом поєднав тексти українською, англійською та литовською.
Другий альбом гурту Ulitakis вийшов у 2019 році, описуючи бажання ліричних героїв залишитися вдома (і це за рік до пандемії COVID), побути інтровертами. Він описує любов і ненависть до зимової пори, відсилає до традицій та оберегів, проносячи нас химерним світом, який проявляється і візуально (подивіться кліп на пісню “Котку”).
Найсвіжішим релізом Tik Tu стала пісня Aero та відеоробота до неї. А наприкінці 2024 року гурт несподівано проявився у співпраці з Євгеном Гордєєвим (Kurs Valut) у “Альбомі Року” від лейблу Dnipropop.
Tik Tu відреагували на згадку в промові Ziferblat, заявивши, що оголошують “невеличку інтригу”. Вона зросте ще більше, якщо ми скажемо вам, що знаємо, що Tik Tu точно можна буде побачити в лайнапі одного з музичних фестивалів цього року.
Brunettes Shoot Blondes
Авторка цього тексту Юля Ткачук була шанувальницею гурту. Вона досі зберігає вдома листівку з підписами учасників гурту та фото з фронтменом Андрієм Ковальовим.
Brunettes Shoot Blondes виникли у 2010 році в Кривому Розі, але перша велика популярність до гурту прийшла у 2014 році, коли вони випустили пісню Knock Knock та відео до нього, яке стало вірусним.
Станом на зараз у кліпу на Knock Knock 81 мільйон переглядів. У цій роботі, знятій в режимі реального часу без монтажу, на екранах гаджетів розгортається анімована історія про героя, що не може “достукатися” до своєї коханої.
Відео і досі виглядає креативно, попри аматорську зйомку, а свого часу отримало численні нагороди на фестивалях та згадки в ключових світових медіа, як-от Billboard, Yahoo!, Rolling Stone.
Brunettes Shoot Blondes випускали англомовну музику на межі інді-року та інді-попу, протягом кар’єри вони випустили два мініальбоми та низку синглів. Гурт також двічі подавався на нацвідбір на “Євробачення” — у 2016 та 2019 роках.
Там хлопці теж вирізнилися креативністю: для свого виступу з піснею Houston вони обладнали власний аналоговий музичний інструмент. У рояль XIX століття вбудували ще 20 музичних інструментів, включно зі скрипками, віолончеллю, бубном, кастаньєтами, маримбою, тарілками.
Після нацвідбору у 2019 році активність Brunettes Shoot Blondes пішла на спад. З початком повномасштабного вторгнення у 2023 році гурт видав два нових релізи — Stars Are Falling Down та Tell Me What I Gotta Do. Також у тому ж році вони виступили на благодійному івенті на підтримку України в Ліверпулі. Зараз Brunettes Shoot Blonds неактивні ні в соцмережах, ні на стримінгах.
Ulia Lord
Шлях однієї з найперспективніших зірок 90-х Юлії Лорд до популярності розпочався з “Червоної рути-1997”. Зараз, дивлячись відеороботу на її найвідомішу пісню “Танець душ”, розумієш, що ось хто ніс “dark feminine energy” (троп темної фемінної сексуальності) до українського слухацтва, коли це було в тренді в усьому світі.
У музиці Юлії Лорд поєднувався тріп-хоп, гранж, інді-рок та інді-поп, а, слухаючи її, міркуєш над питанням — чи не надихалась вона, бува, тоді відомими Portishead та Garbage? Не будемо нічого стверджувати, але музичний смак Юлії простежуємо в інтерв’ю Українському Радіо:
“Якщо пригадати кінець 90-х, що тоді було популярним, що було частиною мейнстриму? Згадайте Portishead, які виграли Mercury Music Prize у 1995 році за найкращий альбом. Згадайте Blur, Oasis, Smashing Pumpkins, Garbage — рок-посил у ті часи був дуже популярним”.
Наприкінці 90-х і на початку нульових Юлія Лорд тісно співпрацювала з гуртом “Скрябін”: у них є спільна пісня “Фото / Брудна як ангел”, вони разом працювали над альбомами “Скрябіна” “Еутерпа”, “Модна країна” та “Стриптиз”. Юлія Лорд виступала на розігріві під час туру “Скрябіна”. З часом тодішній учасник “Скрябіна” Ростислав Домішевський став її чоловіком.
Та популярність музики Юлії Лорд почала згасати із засиллям російськомовної попси ближче до другої половини нульових. Вона була гостею на джазових альбомах Гнатковскі “Сніжність” (2004) та “Ніжність”(2012). Але після сольного альбому “Танець душ”(1998) наступний — “8 sekund” — вийшов аж у 2012 році. Юлія то зникала, то з’являлась, і досі вона час від часу випускає музику, проте її складно назвати широко популярною. З початком вторгнення артистка активно говорить про війну за кордоном, зокрема у Великій Британії, де і мешкає.
14 лютого Юлія Лорд здивувала камбеком на показі нової колекції Frolov на Ukrainian Fashion Week, де до неї доєднались Ірена Карпа та “Крихітка”. До речі, останні дві артистки дуже вміло перелаштували роботу та знову “засяяли” у 2024-му, то можливо, Юлії Лорд теж вдасться?
Фліт
Якщо ви дитина кінця дев’яностих-ранніх нульових, то ви точно пам’ятаєте пісеньку про неслухняного Їжачка, якого на дорозі збила машина. Її співав гурт “Фліт” — панк-рокери з Івано-Франківська, склад якого змінювався зі швидкістю пролистування вашої стрічки в TikTok.
За час свого існування “Фліт” були досить продуктивними, випустивши п’ять альбомів, два концертні DVD-альбоми (пам’ятаєте про такий формат?), два мініальбоми та численні сингли. Так, жоден трек не перевершив популярності в’їдливого “Їжа-а-чок!”, але “Фліт” точно став одним з найулюбленіших фестивальних та концертних гуртів заходу України.
Гурту “Фліт” стати по-справжньому всеукраїнськими завадила… Америка. У 2010-му до США переїздить ударник та менеджер гурту Ігор Озарко, у 2011-му — вокаліст Володимир Новіков. Після цього частина гурту, що залишилася в Україні, активно гастролює та випускає музику, а ближче до 2017-го затихає.
Через шість років Ігор та Володимир зустрічаються разом у США, щоб знову “полабати” старого-доброго панк-року та називають гурт 5kmiles (приблизна відстань між США та Україною). Згодом хлопці вирішують не бавитися в новий неймінг та перезапускають FLiT, перевидаючи свої пісні англійською у збірці Walking in Circles. І ні, пісні про їжачка англійською там, на жаль, немає.
Хлопці швидко розуміють, що конкуренцію у США їм не здолати, тому повертаються до написання україномовного матеріалу, поєднуючи в дискографії пісні українською і англійською. Потім приїжджають покататися з виступами на фестивалях України… та й все.
“Фліт” несподівано вийшов із музичним релізом у жовтні 2024 року, випустивши пісню “Нарешті”. Чи означає це, що “Фліт” нарешті повертаються? Малоймовірно, судячи з посередньої якості цього релізу, але будемо спостерігати.
The Erised
Продовжуємо тур англомовними українськими проєктами, які не знайшли свогю аудиторію, ще одним цікавим гуртом 2010-х — The Erised. Електронний гурт виник у 2014 році, вони були підписантами незалежного британського лейблу Med School Music, що був частиною Hospital Records.
За п’ять років існування The Erised випустили один альбом (Room 414), два EP (Desire, One Hundred) та низку синглів. Дебютний мініальбом хвалили провідні світові медіа, як-от Q Magazine чи MTV Iggy. До основного складу гурту належали вокалістка Соня Сухорукова, Олександр Люлякін (який також був барабанщиком “Бумбокса”), Данило Марін та Ігор Кириленко (який також мав проєкт Hidden Element).
Перші зміни в команді сталися ще до першого концерту: її покинув басист Володимир Михайлюк. У 2016 році з гурту пішов Ніл Тарасов. А напередодні участі колективу в нацвідборі на “Євробачення-2018” The Erised покинув Ігор Кириленко, що і стало початком кінця. Відхід від справ Ігоря пов’язаний з конфліктом, який назрівав і розгорівся на тлі його переїзду до США та подальших юридичних звинувачень (більше про це розповідали медіа Karabas Live).
На нацвідборі на “Євробачення-2018” The Erised виступали утрьох із піснею Heroes, пройшовши у фінал та зайнявши в ньому останнє місце.
The Erised розпалися вже менш ніж за рік після нацвідбору — в січні 2019-го. Причини розпаду гурт так і не розголошував.
The Elephants
Далі пропонуємо вам зіграти в гру “А що було до..?” Яким був перший продюсерський проєкт Євгена Філатова (The Maneken)? Сумський інді-рок-гурт The Elephants!
Після Революції Гідності ми спостерігали цілу хвилю нової української музики, схожу до тієї, що була у 2022 році (тільки трохи менша). Так і гурт The Elephants гучно стартував у тому ж 2014 році, хоч перші доступні релізи на Spotify датуються ще 2007 роком.
У проєкті The Elephants помітні впливи американців Bon Iver та Foster The People, австралійця Vance Joy, а їхня музика поєднує інді-рок та фольк. З повітряними аранжуваннями Євгена Філатова, дует, який згодом переріс у квартет, швидко отримав увагу українських слухачів та музичних критиків, а їхнє звучання нічим не поступалося європейським та американським колегам. Євген Філатов підписав хлопців на власний лейбл Vidlik Records, де випускалась, зокрема, і Onuka.
Під продюсуванням Євгена The Elephants випустили один мініальбом (Before the Shades) та два повтоформатники (Colors, The Shades). Цікаво, що останній, датований 2019 роком, зараз недоступний для прослуховувань на стримінгах.
Продуктивність The Elephants виявилась досить хаотичною. Після першої платівки та мініальбому вони мовчали два роки, потім видали другий повноформатник і знову зникли з радарів. Чи остаточно? Відповіді на це питання ми не маємо, проте сторінка гурту в Facebook неактивна з 2019 року, а сторінка в Instagram взагалі зникла. Шкода, адже потенціал у The Elephants був шалений.
Tomato Jaws
Продовжуємо нашу гру. А що було до проєктів Onuka та Cepasa? Електронний денс-поп-проєкт Tomato Jaws, до якого належала вже знайома нам Ната Жижченко, її старший брат Олександр та Павло Ленченко.
Tomato Jaws були провідними представниками танцювальної музики в Україні, виступали на різних електронних музичних фестивалях України і світу, як-от “Казантип” чи Global Gathering (виступи на російський фестивалях у кар’єрі теж були).
Перший однойменний альбом гурту вийшов у 2004 році й протягом 11 років кар’єри в Tomato Jaws вийшло п’ять повноформатних робіт.
Причиною розпаду гурту стало бажання Нати Жижченко розвивати сольний проєкт. Tomato Jaws розійшлись у 2013 році й того ж року розпочалась робота над новим проєктом Onuka. Поєднання електроніки і фольку в підсумку принесло Наті широку популярність в Україні.
Павло Ленченко ж зосередився на власному проєкті Cepasa, продовживши розвиватись в електронному напрямі. Нині Cepasa є одним з найбільш авторитетних електронних проєктів в Україні, а його ім’я добре відоме за кордоном, зокрема у Великій Британії.
Леді Джанк
А що було до… Ницо Потворно? Народний артист андеграунду кілька років присвятив своєму попередньому проєкту — гурту “Леді Джанк”. Гурт виник у тому ж 2014 році, у його складі був вже знаний нам Сергій Гусак (Ницо Потворно) та Михайло Бурлаков.
“Леді Джанк” грали суміш постпанку та неосоулу, домішуючи туди електроніку. Гурт випускав музику мініальбомами, таких на рахунку чотири: “Буде що сказати” (2015), “#2” (2015), “Холоста свобода перетворюється знову на кошмар” (2017) та “Я хочу, щоб грав комп’ютер” (2018). Радимо послухати принаймні останній.
Гурт виступав на фестивалі “ГогольFest” 2014 і 2015 років, Kyiv Open Air, “Арт-пікніку Слави Фролової”, брали участь у конкурсі Global Battle of Bands від “Радіо Аристократи”. “Леді Джанк” був “широко відомий у вузьких колах”, але так і не вийшов за межі своєї невеликої аудиторії.
Колектив розпався у 2019 році, а його учасники запустили сольні проєкти — Ницо Потворно та Misha Propal. І якщо останній реліз сольника Михайла датується 2021 роком, то Сергій Гусак поступово пробився на значно ширшу, та все ще інді-сцену. Радимо послухати акустичний лайв Ницо Потворно в межах концерту “Музика Незалежності” проєкту Artилерія.
Oh, Deer!
Закриває нашу добірку один із найбільш недооцінених (на думку авторки) панк-гуртів України — житомирський скримо-колектив Oh, Deer! Можливо, вам і не варто знати всю дискографію цього гурту, але вони точно залишили свій слід на українській андеграунд-сцені альбомом “Як перестати хвилюватися і полюбити війну” (2017), який став останньою (і найсильнішою) точкою в їхній кар’єрі.
“Як перестати хвилюватися і полюбити війну” — це альбом, який цілісно рефлексував про війну в Україні ще до подій повномасштабного вторгнення. Тоді випускати свої рефлексії на події війни, ще й у форматі повноформатника, було не надто модно. Oh, deer! робили це вкрай поетично, чому ми завдячуємо прекрасній ліриці від фронтмена Юрія Бондарчука:
“Лиш двері так гучно гримають,
мов залпи далеких знарядів.
батьківщина чи територія?
оцінка або знання?
я найбільше ціную життя,
а не просто втікаю на море”.
“Як перестати хвилюватися і полюбити війну” говорить про все, про що суспільство почало пошепки говорити вже після лютого 2022-го: шок від подій, страх іти воювати, абсурдне поєднання мирного побуту і воєнних реалій, втома від довколишнього жаху:
“Серед ночі у полі на малесенькій станції
потяг спиниться — далі лиш пішки йти.
а якщо із тобою війна раптом станеться,
невідомо тобі, що робитимеш ти”.
На жаль, саме цей альбом і став фінальною точкою для гурту Oh, deer!, але якимось чином він став пророчим. Юрій Бондарчук після цього випускав чимало сольних релізів, з’явився на фітах у Паліндрома (“З букетом троянд”) й Івана Гуморески (“Нога”).
А вже на сольному альбомі Бондарчука “Екзиль” з’явились спільні роботи з Ницо Потворно, Zapaska, “Джозерс” та іншими інді-артистами.
Несподівано у 2022 році сайд-проєкт учасників Oh, deer! “Резидент” випустив збірку раніше невиданих пісень. Радимо вам і надалі стежити за творчістю музиканта й поета Юрія Бондарчука.
