Українська джазова сцена у 2020-х роках існує, розвивається і наповнюється талановитими колективами та музикантами. І що цікаво — за собою вона має достатньо попередників попри те, що радянська влада заганяла музику в чіткі межі. Минулого року ми активно говорили про спільноту Fusion Jams. А цього січня столичний простір Squat17b вирішив по-особливому відсвяткувати 100-річчя українського джазу, організувавши фестиваль-антологію.
Тож ми попросили гурти, які зіграли на фестивалі, та сам простір Squat17b визначити по одному культовому українському джазовому релізу. Що відібрали вони, а також команда “Artилерії” – читайте в добірці.
Root Fruit Combo радить:
ВІА “Водограй” — Спогад
Олексій Філіппенков: Я натрапив на цю композицію за часів ковіду. Тоді в кінотеатрах знову крутили “Вусатий фанк” і в інтернетах почали з’являтися добірки українського музла. Якщо чесно, то, бувало, трапляються прикольні пісні, але за звуком — совок, бувало, що звук норм, але пісня — не на мій смак. А потім якось заходжу додому і грає ця пісня з компа. Не повірив, що це чуваки з Дніпра при совку записали — довелось перечитувати вікіпедію, щоб упевнитись.
Sigmund Friends радить:
Володимир Івасюк — Запроси мене у сни свої
Павло Литвиненко: Івасюк важливий для українського джазу тим, що у 1970-х він зробив українську музику та мову популярною і це стало культурним протестом проти радянської уніфікації.
Yevhenii Dubovyk Project радить:
Maryan Karpinskyi Experience — Vona
Євгеній Дубовик: Хоча це і доволі свіжий реліз 2024 року, але не можу не згадати про цю композицію. Мар’ян — яскравий представник дрогобицького ф’южну. Він гарно працює з мелодичним розвитком. Дуже раджу ознайомитись із його роботами, якщо не чули раніше.
Aesthetic Combination радить:
Oleksandr Poliakov — Absolution
Мишко Галактионов: Коли 7 років тому я прийшов на презентацію однойменного альбому, пам’ятаю: був безкоштовний вхід і в бар напхались послухати всі музиканти. На контрабасі ще грав Домінік Сандерс. Я офігів від того, як почув це наживо. Для мене зламався шаблон, що в нас є така музика, написана моїм колегою-барабанщиком. Такі герої, як Олександр Поляков, Біллі Кобем, Альфонс Музон і Саймон Філіпс, надихнули і мене робити свою музику.
“МОВА” радить:
Анатолій Кос-Анатольський — Ніч над Карпатами
Ольга Стеценко: Знаковою в контексті українського джазу вважаю пісню “Ніч над Карпатами (Коли заснули сині гори)” українського композитора Анатолія Кос-Анатольського.
Це унікальний, вже викристалізований карпатський джаз із симфонічним звучанням. Анатолій Кос-Анатольський створив для пісні і музику, і слова. Вийшла прекрасна — та навіть геніальна — українська естрадна пісня з елементами фольклору та джазу.
Голос Назарія Яремчука магнітить до ночі в Карпатах, до любові, мрії та фантазії, а оркестрове звучання підсилює глибину, багатство й красу композиції.
Зараз композиція набирає популярності, її переспівує вже нова плеяда музикантів (Софія Лешишак, хор “Гомін”, Kazka і так далі), втім, далеко не всі передають оригінальну гармонію, адже вона доволі складна. Вважаю, що це саме той випадок, коли вартує передавати оригінальну версію, адже вона неймовірно красива.
“Ніч над Карпатами” — яскравий приклад стильної та витонченої української композиції, що вдало доповнює колекцію світової музичної класики. А ще — промовистий доказ багатогранності, глибини та вишуканості нашої музики.
Команда Squat17b рекомендує:
Мар’яна Головко, Usein Bekirov, Denis Adu Quartet, Kyiv Camerata — Мати-й-мачуха (The Great Ukrainian Song)
Тамара Бабакова (артдиректорка Squat 17b): Складно вибрати щось одне, але хочеться відзначити надзвичайно важливу та щемку ініціативу Мар’яни Головко — The Great Ukrainian Songbook, а саме трек “Мати-й-мачуха” з альбому Ivan Karabyts, створеного спільно з Усеїном Бекіровим, квартетом Денніса Аду та ансамблем “Київська камерата”.
Це кропітка робота з віднайдення та ревіталізації української пісні, що водночас віддає шану корифеям та демонструє разючу музичну майстерність сучасників. Такий діалог між поколіннями крізь час найкращим чином стверджує тяглість та спроможність української музики і зокрема нашої власної джазової традиції.
“Artилерія” радить:
Shapoval Sextet — Oh, Get Ready, Cossack, There Will Be a March
Юля Ткачук: Альбом секстету Шаповала “Кобзарева дума” — це моя Римська імперія. Колись я дізналась про нього від Павла Гоца, і з того часу не можу зупинитись регулярно переслуховувати.
Олександр Шаповал — один з учасників ВІА “Водограй”, що разом із секстетом створив унікальний альбом, натхненний творчістю Тараса Шевченка — “Кобзарева дума”. Секстет Шаповала зіграв його у 1976 році на Донецькому джазовому фестивалі. У книзі Філа Пухарєва “Це вам не естрада!…” цей момент описували так:
“Саксофоніст зачитує в мікрофон щось із Шевченка, після чого колектив починає грати. Місцеві пролетарі стежать за перформансом із такими виразами облич, ніби розкопали в шахті сховок із ЛСД”.
На щастя, ми можемо послухати “Кобзареву думу” і зараз. Альбом вийшов на вінілі у лейблу Shukai, а також одна з композицій увійшла у збірку “Аж гай гуде! Українські звукові архіви 1971–1996”.
Вінстон Вон: Late від Hyphen Dash міг цілком би бути невеликою дискографією. Адже за той час, за який Hyphen Dash збирали свій альбом, інші гурти встигають випустити декілька релізів, а іноді навіть і завершити кар’єру.
Та втім, не всі гурти, які встигли “прожити” один альбом і декілька синглів / мініальбомів, можуть похвалитися такою кількістю матеріалу та охоплених відгалужень всередині жанру.