24 лютого – четверта річниця від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Телеканал «Інтер» відзначить цей день спеціальним ефіром. Ефір буде присвячений пам’яті загиблих, стійкості українців та шляху, який країна пройшла за чотири роки великої війни.
24 лютого – це день болю, пам’яті й усвідомлення ціни свободи. Але водночас це – день сили. Сили армії, медиків, волонтерів, дипломатів, і кожного українця, який чотири роки тримає свій фронт.
Особливе місце у спецефірі посяде розлогий матеріал про перший день повномасштабної війни – 24 лютого 2022 року. Яким був ранок у Києві? Як зустріли вторгнення регіони? Що відбувалося на Донеччині, де ворог намагався прорвати оборону? Свої спогади в кадрі відтворять воєнні кореспонденти, які працювали того дня, а також військові, що відбивали перші атаки ворога. Вони розкажуть, що змінилося з того часу – в армії, в країні, в них самих.
Окремим матеріалом стане спеціальний репортаж зі Сполучених Штатів Америки та Одеси про історію листування, яке об’єднало дві країни. Хлопчик, який навчається в одній зі шкіл штату Пенсильванія, писав листи своєму батькові – українському військовому, який воює на Донбасі. Згодом до цієї ініціативи долучився його клас, а потім і вся школа: американські діти написали слова підтримки українським захисникам. Усі листи були передані до підрозділу, де служить батько хлопчика – розвідник, який нині виконує бойові завдання в Одеській області. Наші журналісти розшукали військового та передали листи особисто. У відповідь українські бійці написали листи американським дітям – про те, що таке війна в Україні, за що вони борються і чому підтримка навіть за тисячі кілометрів має величезне значення.
Окремий спеціальний сюжет – про лікарів Дніпра, які з 2014 року рятують життя поранених військових. Одна з цивільних лікарень міста фактично стала військовим госпіталем. За роки війни тут допомогли понад 50 тисячам захисників. Нейрохірург Дмитро Овчаренко розповість про роботу на межі можливого, коли в одній операційній одночасно працюють кілька бригад, а рішення потрібно ухвалювати за секунди.
Ще одна історія – про вчителя з Вовчанська, який став добровольцем і сьогодні воює. У матеріалі – його шлях від шкільного класу до передової, спогади про учнів, які загинули на війні, про родину, що пережила окупацію, і про особисту відповідальність перед дітьми, яких він учив.
У спецефірі також вийде щемкий репортаж про 18-річного бійця з Івано-Франківщини, який у 16 років виїхав до Лондона, але завжди казав, що повернеться воювати. Після обстрілу «Охматдиту» він підписав контракт із 3-ю окремою штурмовою бригадою. Попри травму ноги, пішов на позиції. Почувши по рації про поранених, кинувся рятувати побратимів і загинув від прямого влучання ворожого боєприпасу. Це історія покоління, яке обрало відповідальність замість спокійного життя за кордоном.