Це свято започаткували ще у 1993 році, але його зміст народився значно раніше. У боях, у походах, у холодних світанках, у тих, хто підняв зброю за свою землю задовго до того, як це стало офіційною датою. Сьогодні ми вшановуємо всіх: піхоту, артилерію, морпіхів, авіацію, сили спецоперацій, медиків, зв’язківців, інженерів, логістів — усіх, хто тримає Україну живою.
Збройні Сили України — це не просто армія.
Це люди, які зробили зі звичайного обов’язку вибір: стояти.
До кінця. Для всіх нас.
Вони зустрічають ранок не з новинами, а з командою “працюємо”.
Вони знають ціну кожного метра нашої землі.
І роблять неможливе там, де інші не витримали б і дня.
Ваша відвага — це те, на що рівняється вся нація.
Ваші втрати — це те, що болить кожному з нас.
Ваш шлях — це те, що веде Україну вперед.
Ми дякує Вам.
За силу. За витримку. За те, що боретесь.
За свободу, яку ми маємо сьогодні.
Ми схиляємо голови перед тими, хто стоїть зараз,
і перед пам’яттю тих, хто не повернувся.