9 березня. День, коли народився той, хто став голосом Нації. Той, чиє слово не змогли знищити ані царські заборони, ані тюрми, ані заслання.
Тарас Шевченко бачив Україну вільною. Не васалом імперії, не колонією, а сильною державою. Він ненавидів ярмо, яким москалі віками намагалася скувати наш народ. Його рядки — це не просто поезія, це заклик до боротьби, що живе й сьогодні.
За життя він не побачив Незалежної України. Але ми її бачимо. Ми за неї боремось. Ми продовжуємо справу, за яку він страждав і за яку мільйони поклали свої життя.
Він писав:
«Борітеся — поборете».
І ми боремось. Щодня.
За нашу землю, за нашу мову, за нашу свободу. За те, щоб Україна була такою, якою він її мріяв – могутньою, нескореною, без москальських кайданів на шиї.
Сьогодні його слова — не просто історія. Вони — наш шлях. І вони звучатимуть, допоки існує Нація.