Не зважаючи на літній сезон, українські видавництва не збавляють обертів. З усього огрому новинок, ми відібрали десять зразків художньої прози, що заслуговують на увагу. Серед них — сімейні саги, щемкі історії кохання, фантастика та занурення у світ магічного реалізму. Це ті книжки, які хочеться обговорювати й радити друзям. Обирайте те, що відгукується, і поринайте у нові історії.
«Життя хлопця». Роберт Маккемон
Жорж
Фото: fabulabook.com
Глибока й емоційна історія про втрату дитячих ілюзій, силу уяви та мужність бути собою. Роман уперше побачив світ 1991 року й одразу здобув дві престижні відзнаки — премію Брема Стокера та Всесвітню премію фентезі в номінації «Найкращий роман». Уже понад тридцять років ця книжка, написана в дусі «Воно» Стівена Кінга та оповідань Рея Бредбері, залишається світовим бестселером і тепер вперше виходить українською.
Зефір, штат Алабама, 1964 рік. Для дванадцятирічного Корі Макенсона, який мріє стати письменником, це містечко — місце чудес і таємниць. Він чує шепіт духів на церковному подвір’ї, знає про бутлегерів, що переховуються за містом, бачив, як після повені головну вулицю заполонили змії, і свято вірить, що в озері Саксон живе прадавня істота.
Одного морозного ранку, супроводжуючи батька під час розвезення молока, Корі стає свідком моторошної події: автомобіль злітає з дороги й занурюється в темні глибини озера. Батько пірнає в крижану воду, щоб урятувати водія, та натомість знаходить тіло — оголене, побите, прикуте до керма з мідним дротом на шиї. Це точно не нещасний випадок, а ретельно сплановане вбивство.
Мешканці Зефіра швидко забувають про злочин, але Корі й його батько Том не можуть викинути його з голови. Разом із друзями — Дейві Реєм Калланом, Беном Сірсом і Джонні Вілсоном — хлопець занурюється в світ, де переплелися расові упередження, соціальна несправедливість і давні таємниці. А їхні пошуки оголюють темний бік сонного містечка.
«Маїсові люди». Міґель Анхель Астуріас
Вавилонська бібліотека
Фото: yakaboo.ua
Міґель Анхель Астуріас — ґватемальський письменник, драматург і журналіст, лавреат Нобелівської премії з літератури. Коли 1949 року з’явився його роман «Маїсові люди», читачі не знали, як його сприймати. Астуріас написав щось настільки незвичне, що критики спершу розгубилися. Та згодом цей твір став одним із найважливіших у латиноамериканській літературі та справжньою класикою магічного реалізму.
Сюжет розгортається навколо життя корінного народу Ґватемали, який вірить, що люди створені з кукурудзи — так, як сказано у священній книзі майя. Їхня земля опиняється під загрозою: на неї приходять чужинці-плантатори, які хочуть вирощувати маїс не для їжі, а заради прибутку. Ватажок громади Ґаспар Ілом підіймає повстання, заряджаючи гвинтівку «насінням темряви». Паралельно розгортається інша історія — про листоношу Нічо, який вирушає на пошуки зниклої дружини. Його шлях веде до підземного світу, де він зустрічає койота-охоронця, що має допомогти йому пройти випробування.
Астуріас створив світ, у якому люди можуть обертатися на тварин, знахар мандрує в подобі оленя, а жінка стає двоїстою істотою. Тут християнські молитви переплітаються з індіанськими віруваннями, а магічне стає способом пізнання істини. Написаний у формі міфу, де тисячоліття стискаються в одну мить, роман показує, як європейський імперіалізм руйнує традиції корінних народів Америки. Проте, попри трагічність втрати чарівного світу індіанських легенд, твір має утопічну нотку надії.
«Гра в перевдягання». Артем Чех
Meridian Czernowitz
Фото: meridiancz.com
У новій книжці Артем Чех продовжує тему, розпочату в «Точці нуль», однак цього разу зосереджується не на зовнішніх проявах війни, а на внутрішніх процесах. Його цікавить емоційний відгомін подій, їх вплив на формування нової, травмованої ідентичності.
Чех показує внутрішній конфлікт солдата, який намагається зберегти себе в системі, що вимагає бути кимось іншим. Він пише про те, про що зазвичай мовчать: страх, самотність, втрату довоєнного «я», захованого під військовою формою. Виявляється, майже неможливо відокремити справжнє «я» від нав’язаної ролі. І коли навколо панує хаос, єдиною втечею стають спогади про мирне життя — про той простір, де ще можна знайти опору.
Автор веде з читачем довірливу розмову, не оминаючи болючих тем. Його оповідь — це поєднання спогадів, есеїстики та філософських роздумів, які разом утворюють складну й щиру мозаїку переживань. Це проза для тих, хто не боїться запитань, на які не існує простих відповідей. Це також книга про покоління, яке мріяло про мир, але отримало інший досвід, що змінює назавжди і від якого неможливо відмовитися.
«ТРОє і одна». Ірен Роздобудько
Vivat
Фото: yakaboo.ua
Ірен Роздобудько у своїй творчості тонко досліджує внутрішній світ людини, її переживання та стосунки. Її нова книга – це історія про людей, які прожили життя кожен по-своєму і зустрілися знову тоді, коли, здавалося б, уже пізно щось змінювати.
У сімнадцять Аделіна залишила рідне містечко, повна сподівань і жаги до нового життя. Розумна, не схожа на однолітків, вона завжди вирізнялася з-поміж інших. Її шлях проліг за океан, до Америки, де з роками склалося нове, стабільне, але не до кінця «своє» життя. Чогось завжди бракувало.
Після десятиліть еміграції вона повертається до батьківської хати в передмісті Києва. Містечко вже не таке, як у спогадах: друзі змінилися, дехто постарів, дехто залишився до болю знайомим. Найбільше змінилася вона сама. Уперше за довгий час Аделіна дозволяє собі зупинитися й озирнутися назад. Випадкова фотографія пробуджує в ній спогади, колись забуті почуття, нагадує про юність, щастя і любов. Усвідомлюючи, що життя не можна прожити двічі, Аделіна постає перед вибором: залишити все позаду і жити сьогоденням, чи дати спогадам шанс.
Аделіні та її колишнім знайомцям доведеться разом прожити останнє мирне літо й зустріти перший страшний місяць війни. І тоді стане зрозуміло: старі образи, недомовленості та «ніколи більше» не мають жодного значення, коли на кону — життя.
«Українська сучасна проза: 25 найкращих оповідань»
Видавництво Stretovych
Фото: nashformat.ua
Антологія, укладена літературознавцем Ростиславом Семківим, пропонує читачеві зануритися в тексти, що найповніше відображають пошуки, відкриття й болі української малої прози від кінця 1980-х до сьогодення.
У передмові Семків зауважує: «Хто прочитає цю книжку, матиме докладне уявлення про сучасну українську прозу». І справді, під однією обкладинкою зібрано тексти авторів, які формують літературний ландшафт останніх десятиліть. У цих оповіданнях — різні емоції, досвіди, світогляди. Одні тексти можуть здивувати, інші викликати злість або зворушити до сліз. І це природно, адже такою є жива література, чесна й небайдужа.
До збірки увійшли твори Марії Матіос, Володимира Діброви, Олега Лишеги, Оксани Забужко, Костянтина Москальця, Богдана Жолдака, Юрія Іздрика, Олександра Ірванця, Галини Пагутяк, Олеся Ульяненка, Василя Махна, Тараса Прохаська, Галини Крук, Анатолія Дністрового, Андрія Бондаря, Наталки Сняданко, Софії Андрухович, Оксани Луцишиної, Сергія Жадана, Сергія Осоки, Сашка Ушкалова, Олександра Михеда, Валерія Пузіка, Ірини Цілик, Світлани Тараторіної.
Художнє оформлення від студії «Аґрафка» поглиблює емоційний і змістовий простір кожного твору. Це видання стане цінною знахідкою як для тих, хто лише відкриває для себе українську прозу, так і для досвідчених читачів, які шукають лаконічні та глибокі тексти.
Вероніка Стягайло, бібліографка, історикиня, LB.ua