Стало відомо, що пуерто-риканський співак Bad Bunny виступить у перерві Супербоулу — однієї з найважливіших спортивних подій у США. Та анонс викликав гучну реакцію, адже напередодні Bad Bunny скасував усі свої виступи в країні, які мали відбутися в межах всесвітнього туру. Таке рішення він обґрунтував тим, що переживає за безпеку своїх фанів, які можуть потенційно опинитися під загрозою через свавілля міграційної служби США.
Більше про те, чому цей випадок увійде в історію — у новому лонгриді проєкту “Artилерія”.
Політичний контекст
Говорити про поточну ситуацію важко, не розуміючи контексту відносин США та Пуерто-Рико. Острови у Карибському архіпелагу, які є територією Пуерто-Рико, формально підпорядковуються США, тобто у них немає власної валюти, оборони, а громадяни острова є громадянами США.
І хоч Пуерто-Рико має власну конституцію та місцеву владу, вони все одно підпорядковуються президенту та конгресу США на правах “неприєднаної упорядкованої території”. Повна назва держави — Вільно асоційована держава Пуерто-Рико.
Попри свій правовий статус, Пуерто-Рико має розвинену культуру, в якої більше спільного з культурами латиноамериканських країн, аніж із культурою США. Про це свідчить як мінімум те, що Bad Bunny, про якого йдеться в цьому тексті, не має жодної пісні англійською мовою.
Виступ Bad Bunny під час церемонії вручення музичних нагород iHeartRadio у Лос-Анджелесі 17 березня 2025 року. AP/Chris Pizzello
Жанрові особливості
Хоч українській аудиторії латиноамериканська музика і знайома завдяки своїй представленості на радіо та в саундтреках “Форсажу”, окремі імена виконавців реґетону або латинського хіпхопу навряд про щось скажуть пересічному слухачу чи слухачці. До нас ці жанри потрапляють нерідко в американізованому, англомовному варіанті.
Наприклад, англомовні версії пісень Шакіри та Рікі Мартіна або пісні репера Pitbull, якого з Латинською Америкою пов’язує лише етнічність та належність до музичної традиції. Навіть мастодонти жанру Луіс Фонсі та Daddy Yankee знайомі пересічним українцям тільки за Despacito, від якої свого часу було майже фізично неможливо втекти.
Втім, в іспаномовних країнах реґетон є панівним жанром, лише іноді міняючись місцями з латиноамериканською версією хіпхопу.
Як і будь-який настільки популярний жанр, реґетон зайшов у спіраль саморефлексії та деконструкції. Коли артисти на кшталт Arca, Rosalia та Bad Bunny беруть у руки інструментарій реґетону, він перестає бути жанром, зрозумілим здебільшого іспаномовному світу.
Натомість реґетон стає висловлюванням про ідентичність та засобом ширшого культурного діалогу. Саме тому в дискографії Bad Bunny нам варто приділити увагу трьом останнім альбомам, які наразі є найбільш комерційно успішними.
Репер Bad Bunny. badbunnypr/Instagram
Початок шляху Bad Bunny
Беніто Антоніо Мартінес Оказіо народився в невеликому селищі Альміранте-сюр. З дитинства Беніто тягнувся до творчості та самовиражався через одяг та музику, про що зізнався в інтерв’ю під час зйомки для журналу Vogue.
До того як стати відомим, спробував багато різних робіт, ніяк не пов’язаних із творчістю. Як можна помітити з його музики, така близькість до простого люду сильно вплинула на творчість Беніто. У вищезгаданому інтерв’ю він також протиставляє себе відомішим реґетон-виконавцям, які виросли у більш забезпеченому середовищі.
Коли Беніто вперше помітили на SoundCloud та запропонували контракт із лейблом, він працював вантажником у місцевому магазині. Перші чотири альбоми були доволі успішними серед латиноамериканської аудиторії, за дебютник X 100pre Bad Bunny навіть отримав латиноамериканську версію “Ґреммі”.
Міжнародну ж популярність йому принесли фіти з Дрейком та Cardi B. А після альбому Un Verano Sin Ti світ зрозумів, що до Bad Bunny варто прислухатися уважніше.
Міжнародний успіх
Звісно, попри те, що три останні альбоми Bad Bunny стали проривними на міжнародному ринку, вони не втратили актуальності передусім для пуерториканців.
Альбом 2022 року Un Verano Sin Ti став першим іспаномовним альбомом, номінованим на “Ґреммі” у категорії “Альбом року”. А один із найуспішніших синглів, El Apagón, не тільки став хітом, але ще й показав міжнародній аудиторії наслідки втручання бізнесу зі США в життя та культуру американців.
У пісні Bad Bunny в дещо іронічному тоні повторює, як любить Пуерто-Рико, та поміж цими зізнаннями вставляє рядки про те, що “зараз кожен хоче бути латиноамериканцем” (ahora todos quieren ser latino), та про те, як губернатор (найвища керівна посада в уряді Пуерто-Рико) скоро отримає по обличчю.
Кліп до пісні доповнюється документальним фільмом про те, як бізнеси зі Штатів джентрифікують Пуерто-Рико та стирають локальну ідентичність. Тож можна сказати, що Bad Bunny успішно зайшов на американський ринок із критикою Америки. І те, що йому вдалося знайти в США аудиторію з такою ж думкою, свідчить лише про те, що проблема, яку він висвітлює у своїй творчості, не є вигаданою.
Другий його альбом, який отримав номінацію на “Ґреммі”, Nadie Sabe Lo Que Va a Pasar Mañana, вже не пропонував якихось соціально важливих меседжів. Натомість Pitchfork назвав його “реперським випускним”, в якому Беніто дає волю усім своїм хлоп’ячим імпульсам.
Хвалькуваті куплети про гроші, машини та секс у великих, майже нереалістичних кількостях зарядили увесь світ своїми креативними панчами. А експериментальний підхід до звуку допоміг релізу здобути міжнародну любов.
Щирість та єднання
Натомість у наразі останньому альбомі Bad Bunny знову зосередився на болях свого народу й проблемах колонізації та джентрифікації. Назва Debí Tirar Más Fotos перекладається як “Я мав робити більше фото” і присвячена пам’яті.
В однойменному короткометражному фільмі, який супроводжує реліз, відомий пуерто-риканський режисер Хакобо Моралес грає літнього чоловіка, який розповідає історію свого життя жабі на ім’я Кончо.
Вибір жаби як одного з центральних персонажів не є випадковим, адже жаби виду Eleutherodactylus coqui походять з Пуерто-Рико і тісно асоціюються з країною.
У віжуалайзерах усіх пісень альбому на екрані з’являються цілі пасажі тексту з історії Пуерто-Рико іспанською мовою.
А однойменна пісня DTMF з альбому наразі є найпопулярнішою. У TikTok вона запустила тренд, де люди під пісню поширювали фото моментів із близькими, до яких хотіли б повернутися.
На обкладинці релізу зображено два пластикових стільці, на які можна натрапити, мабуть, у кожній країні світу, зайшовши в придорожнє кафе або на заправку. Такий народний елемент меблів об’єднує покоління та континенти й зберігає велику кількість спогадів. Дуже часто такі стільці асоціюються саме з країнами Латинської Америки, хоч і поширені по всьому світу.
А в пісні Nuevayol звучить голос, дуже схожий на голос Дональда Трампа, який по радіо просить вибачення в усіх емігрантів та зізнається, що Америка — це континент, а не країна, а США не могли б існувати без емігрантів.
Сама пісня присвячена вечірці пуерториканців у Нью-Йорку, на якій вони насолоджуються усіма принадами мегаполіса, але і не забувають згадати про свою любов до Пуерто-Рико.
Чого чекати від Супербоулу
Очевидні кпини у бік Трампа та вдумлива репрезентація проблем латиноамериканців по всьому світу, зокрема й в еміграції, виграли для Bad Bunny віддану фанбазу. Великим медіакорпораціям та майданчикам так чи інакше доводиться миритися з популярністю Бенісіо, адже, як казав пародійний голос у Nuevayol, США не могли б існувати без емігрантів, а тому і культура країни буде неповноцінною без улюбленого співака більшості емігрантів.
Нинішня популярність Bad Bunny припадає на часи нової міграційної політики Трампа. Президент США обіцяв розпочати масові депортації, і наразі втілює цей план. Процес депортації став набагато жорсткішим — агенти міграційної служби можуть забрати людину просто з роботи, а нові рішення верховного суду США називають “легалізацією расово мотивованих затримань”. Певна річ, у таких реаліях концерт може стати загрозою для фанів. Тому Bad Bunny і скасував усі виступи в США.
Однак Bad Bunny виступить на найбільшій спортивній події США — на Супербоулі. Супербоул — це фінальний матч, на якому вирішується, хто стане чемпіоном Національної футбольної ліги (йдеться, звісно, про американський футбол). Але не менше уваги, ніж сама гра, приваблюють музичні виступи між таймами матчу.
Зазвичай вибір артиста чи гурту для цього виступу відповідає трендам американської музики за рік та відображає суспільні смаки. У різні роки на Супербоулі виступали U2, Пол Маккартні, Брюс Спрінгстін та Прінс, чий виступ називають один із найкращих в історії Супербоулу.
Варто також згадати, що футбол у США вважається розвагою для консервативних білих американців, а тому, найімовірніше, основна аудиторія Bad Bunny подивиться його виступ у записі або в ефірі. Натомість консервативно налаштовані американці висловлюють невдоволення тим, що на головній спортивній події країни лунатиме пісня не англійською мовою.
Чи пролунає на Супербоулі той самий монолог із Nuevayol та якими будуть наслідки — дізнаємося скоро. Але те, що Bad Bunny пішов на високі фінансові ризики заради безпеки фанів та своїм виступом транслюватиме власну культуру людям, які з нею не знайомі (а часто ще й ворожо налаштовані), може викликати тільки повагу.