Коли роками живеш у стані війни за виживання, а смерть буквально блукає за вікном ледве не щоночі, сприйняття реальності викривлюється. Чи, можливо, викривилася сама реальність, що тепер абсолютно спокійно дозволяє людям помирати під пафосні, але по суті порожні промови. В таких обставинах адекватно оцінювати політичні трилери майже неможливо, і “Будинок з динаміту” / A House of Dynamite не став винятком. Це технічно гарне кіно, але ваше ставлення до нього залежить виключно від того, яким поглядом ви ще здатні дивитися на реальність. Тому перегляд може викликати як потужний напад цинізму, так і екзистенційний жах за майбутнє, яке вже стукає у двері.
Фільм має нелінійну структуру та з позиції різних персонажів розповідає про атаку США ядерною балістичною ракетою. Нападник невідомий, як і більшість обставин, пов’язаних з нападом. Безпосередньо вибух та його наслідки нам не показують. У фільмі взагалі немає типового екшену. Замість цього стрічка концентрується на проміжку часу, коли ракета ще перебуває в польоті, а також на діях представників влади та армії США.
Режисерка Кетрін Біґелоу любить у своїх фільмах зображати реальність саме такою, якою вона є – чи хоча б дотично до цього. Згадати хоча б “К-19″/ K-19: The Widowmaker про катастрофу на радянському атомному підводному човні К-19, “Тридцять хвилин по півночі” / Zero Dark Thirty про полювання на Осаму бен Ладена чи оскароносного “Володаря бурі” / The Hurt Locker про загін зі знешкодження вибухівки в Іраку. Проте реальність Біґелоу зображує виключно американську. І нехай “Будинок з динаміту” / A House of Dynamite концентрується на світовій геополітиці, та й загалом сприймається як великий крок уперед для режисерки, під час перегляду постійно треба розуміти, хто та як знімав цю стрічку.
З одного боку, фільм намагається максимально реалістично зобразити відчутну десинхронізацію та розгалуженість між різними представниками й цілими напрямами влади США. Весь фільм – це майже суцільний хаос та напруга, яка передається метушливими телефонними дзвінками й уривчастими повідомленнями. Жоден персонаж у цілому світі стрічки не має повного уявлення, яким буде майбутнє вже за двадцять хвилин. Тому їхня тривога швидко переходить до глядачів і змушує напружено дивитися “Будинок з динаміту” / A House of Dynamite до самих титрів.
З іншого боку, все ж у деяких моментах на екрані відчувається нещирість або спрощеність. Протиповітряна оборона не працює завдяки одному кліку комп’ютерної миші, хоча, зізнаюся чесно, на власному досвіді про це ніколи в житті не хотілося б дізнатися. Та й усі ці офіційні представники США виглядають у стрічці занадто приємними та навіть харизматичними.
Однак чого у “Будинку з динаміту” / A House of Dynamite не забрати, так це дійсно якісної спроби зобразити реальний стан справ у геополітиці США. Фільм доволі чесно називає сучасні загрози цивілізованому світу: Росія, Китай, Північна Корея, Пакистан. Також Америка в кіно дотримується політики деескалації навіть у той момент, коли на одне з її міст летить ядерна ракета. Ставки неймовірно високі, кожна фраза може стати вирішальною в цьому конфлікті. Але нюанс у тому, що гарного вирішення точно не буде.
Фінал залишає все на розсуд глядача, він не дає відповідей на ключові питання та не показує найважливіших рішень. Тим сильніше враження, що “Будинок з динаміту” / A House of Dynamite – це метафорична рефлексія авторів стосовно поточного стану справ у світі. Це фільм, який ставить незручні питання, а відповіді ми повинні шукати самостійно в реальному світі. Проте він робить це все ж дещо м’яко, щоб стати по-справжньому провокаційним і важливим.
Біґелоу вдалося зібрати цілу плеяду відомих акторів рівня Ідріса Ельби, який у “Будинку з динаміту” / A House of Dynamite грає занадто приємного президента США, якому майже неможливо не симпатизувати, та Ребекки Фергюсон. Якоїсь ключової ролі в жодного персонажа немає, замість цього фільм уривками показує, як кожен переживає наближення неминучого. І в цьому моменті полягає неймовірна щирість і щемкість стрічки. Дзвінки близьким, можливо, останні у житті, спроби якось врятувати ситуацію та забути про старі образи – клубок у горлі точно з’явиться.
Ми часто любимо критикувати поведінку персонажів у різноманітних фантастичних ситуаціях рівня нападу зомбі чи вторгнення демонів у наш світ. Однак не зовсім “фантастичну” ситуацію з “Будинку з динаміту” / A House of Dynamite українцям уявити зовсім не важко. Тому багато моментів точно зможуть як зрезонувати, так і викликати сильну відразу та бажання кричати, що насправді нічого б такого не було. Особливо в питанні перемовин з Росією, для яких всередині стрічки теж знайшлося місце.
Мені стрічка сподобалася, вона зуміла викликати тривогу, зробити майже фізично незручно, що вдається художнім творам не так часто, тому це для мене ознака якісної роботи. Однак ваша оцінка “Будинку з динаміту” / A House of Dynamite залежить лише від вашого особистого сприйняття поточних реалій, у яких вариться світ. Чи здатні ви повірити, що США дійсно будуть активно ворушитися під час реальної? Чи можете дати шанс зображеним у кіно сценаріям та процесам?
“Будинок з динаміту” / A House of Dynamite – це ідеальний перетин типового американського пафосу та страшної реальності, яка все далі й далі відсуває світ до часів нової Холодної війни. Тож можете сміливо як накинути бал до фінальної оцінки, так і забрати від неї ще декілька. Власний цинізм, як і власну віру, у вас ніхто забрати не здатен, окрім вас самих.
“Будинок з динаміту” / A House of Dynamite – це технічно бездоганний та напружений трилер, що є небезпечним перетином типового американського пафосу та страшної реальності, однак його сприйняття українським глядачем неминуче пройде крізь фільтр власного болю та цинізму.