Юрій Рибчинський згадує, як перші записи Beatles на рентген-плівках і французький шансон перевернули свідомість його покоління та стали фундаментом для нової української пісні. Від двомовного Києва, клубу творчої молоді й шістдесятників — до появи українського біту, романтичної естради й пісень, що руйнували радянську реальність краще за будь-які маніфести.
У розмові з Сергієм Жаданом він говорить про дружбу й співтворчість із Володимиром Івасюком, історію хітів, які змінювали долі, цензуру й «анексію» українського радіоефіру російським капіталом, а також про те, як формувалася плеяда українських зірок – від Зіброва до Поплавського.
Музика тут постає як біографія, політика і спосіб опору, а наприкінці розмови звучить жива пісня про Київ, у якій особиста пам’ять зливається з міським хором голосів.
00:00 – Інтро
01:08 – Знайомство на кухні: Юрій Рибчинський
01:41 – Чому Beatles стали “богами” покоління
04:15 – Івасюк, Дутковський, Поклад: покоління, що створило свій звук
09:20 – Чому покоління 70-х виростало на зовсім іншому звучанні
13:54 – Спорт, університет і творчість: студентські роки без танців
17:50 – Чи впливало коло шістдесятників на стиль Рибчинського?
19:51 – Дружба з Іваном Драчем: хто був метром для молодого поета
32:45 – Молоді композитори без заздрості
35:58 – Довіра і обережність: чому Івасюк відкривався небагатьом
40:11 – Що читали Рибчинський та Івасюк: Лорка, Плужник, Антонич
47:03 – Чи могла сучасна сцена пройти радянську редактуру?
51:41 – Учні Рибчинського: від Бужинської до Зіброва
54:07 – Фінальна розмова: сила української пісні у новому столітті