Однією з гучних кінопрем’єр січня для українських глядачів стане політична драма “Благодать” італійського режисера Паоло Соррентіно. У центрі сюжету опиняється вигаданий італійський президент, якому до завершення свого терміну треба ухвалити кілька складних рішень. Головну роль тут виконує неповторний Тоні Сервілло — актор, що давно став справжнім обличчям фільмів Соррентіно, зігравши в 7 з 11 його повнометражних картин.
Андрій Стулій розповідає, як це почалося.
Співпраця Тоні Сервілло з Паоло Соррентіно почалася ще у 2001 році з найпершого повного метра режисера “Зайва людина”.
Сюжет фільму розповідав про двох різних чоловіків на ім’я Антоніо Пізапіа. Один із них — попзірка, чию кар’єру поховав скандал сексуального характеру, а другий — колишній футболіст, якому завадила реалізуватися серйозна травма. Тоні тут дісталась роль співака.
Оригінальний дебют доволі високо оцінили італійські кінокритики, які назвали Соррентіно найкращим новим режисером року, а Сервілло — найкращим актором. Саме із цього маленького успіху почалася довга історія дружби режисера й актора, що триває вже майже 25 років.
Наступною спільною роботою була стрічка “Наслідки кохання”, але першим великим проривом стала все ж політична драма “Дивовижний”, де Тоні Сервілло втілив на екрані знакового італійського прем’єр-міністра Джуліо Андреотті. Фільм отримав Приз журі Каннського кінофестивалю та був номінований на “Оскар”.
Цю роль можна назвати знаковою в контексті “Благодаті”, адже саме з неї почалась своєрідна “політична трилогія” Соррентіно та Сервілло. Через 10 років після картини про Андреотті Тоні зіграв ще одного популярного італійського прем’єра — Сільвіо Берлусконі у фільмі “Сільвіо та інші”, а завершальною вишенькою на торті стане роль вигаданого президента Маріано Де Сантіса в новій картині.
Вершиною спільної творчості Тоні та Паоло можна назвати картину “Велика краса”, яка стала одночасно шанобливим омажем до “Солодкого життя” Федеріко Фелліні та своєрідним освідченням у любові до Вічного міста.
Фільм зібрав цілу низку престижних нагород, від “Найкращого фільму року” Європейської кіноакадемії до “Золотого глобуса”, BAFTA та навіть “Оскара” в категорії “Найкращий фільм іноземною мовою”.
Сервілло тут грає Джеппа Гамбарделлу — письменника, що написав один роман багато років тому, а після цього лише блукає в нескінченному лабіринті столичного бомонду, плекаючи майже марну надію віднайти справжню красу життя. Частково цей образ натхненний персонажем Марчелло Мастроянні з вищезгаданого “Солодкого життя”, але він також отримав багато рис, властивих самому Соррентіно, перетворившись на своєрідне екранне альтер его режисера. А кому ще можна довірити зіграти таке, як не багаторічному другу та актору, з яким ви розумієте один одного з півслова?
Наступною важливою сторінкою в багаторічній співпраці дуету стала ностальгійно-автобіографічна картина “Рука Бога”, яка розповідає напрочуд інтимну історію дорослішання майбутнього режисера. Цього разу Сервілло дісталась партія батька підлітка Фабієтто, який у свою чергу є прототипом самого Паоло Соррентіно в юності.
Враховуючи автобіографічний складник та драматизм самої історії, можливість зіграти цю роль можна вважати черговим проявом великої довіри та надзвичайно щирих стосунків між двома митцями.
“Благодать” уже встигла стати черговим великим успіхом дуету, адже на Венеційському кінофестивалі, де і відбулась світова прем’єра стрічки, акторський перформанс Тоні Сервілло був відзначений “Кубком Вольпі” — призом за найкращу чоловічу роль. Цього разу перед актором знову стояло непросте завдання — зіграти людину, що майже не демонструє емоцій.
Тоні згадує про це так: “Це була найбільша складність. Потрібно було створити образ людини, яка зовні стримана, але всередині наповнена думками, сумнівами, спогадами. Я хотів, щоб глядач відчув цю напругу — навіть якщо герой не каже ні слова. Взагалі мені подобається досліджувати чужі характери та внутрішні світи, і в цьому я знаходжу задоволення від акторської роботи. Звичайно, я додаю щось від себе, але роблю це тонко і приховано: це мій секрет. Вважаю, що найкраще, що може зробити актор на майданчику, — це повністю служити своєму персонажу, не видаючи власних переживань назовні.”
В одному з інтерв’ю, присвячених релізу “Благодаті”, Соррентіно спитали про те, як змінилась його співпраця із Сервілло за ці майже 25 років.
Відповідь режисера була легкою та іронічною: “Ви не повірите, але ніяк. Я завжди приношу йому дуже точний сценарій. Він читає, ставить безліч запитань, а я просто вигадую відповіді, бо перед початком зйомок не маю жодного уявлення, як усе виглядатиме. Це в нас така гра. Тільки коли ми починаємо знімати, поступово приходить бачення”.