У фіналі Національного відбору на конкурс “Євробачення” 7 лютого під номером 8 виступить Khayat. Співак і автор пісень, чия музика народжується на перетині фольклору, етнопопу та електроніки, відомий впізнаваним вокалом і вмінням поєднувати традиційні мотиви із сучасним звучанням.
Фіналіст “Голосу країни 9” і учасник Нацвідборів у 2019, 2020 та 2025 роках. Цього року на конкурсі артист представить пісню “Герци” — про життя на межі витривалості, коли світ постійно тебе випробовує.
Що відчуває артист, коли йде на Нацвідбір без мандражу і з досвідом участі в цьому конкурсі? В ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь Khayat розповів ведучому Віктору Дяченку про те, як натхнення написати конкурсну пісню прийшло до нього в укритті, чому цього разу спроба перемогти в Нацвідборі — найбільш доросла й свідома, і чому він не вважає себе конкурсним артистом.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Яке відчуття цього разу, коли йдеш на конкурс?
Відчуття, що я знаю, куди я йду.
Попередні рази ні?
Ну, все-таки в мене просто було дві спроби поспіль. Потім була чотирирічна пауза. І потім я знов прийшов, і наче воно було трошки якось по-іншому, бо минулорічний відбір для мене був уже в інших реаліях, звичайно.
Я розумів інший контекст і що я виріс за цей час, поки в мене була пауза спроб на Нацвідборі, і можу сказати, що за відчуттями наче немає взагалі ніякого мандражу. Тобто є абсолютне розуміння, навіщо я йду, що я хочу сказати. І думаю, що ця спроба — напевно, найбільш доросла, найбільш свідома з усіх моїх.
Твої пісні часто мають якусь історію, яку треба глибше копати. З чого починалася історія пісні “Герци”?
Ця історія починалася насправді зі втоми. Вона починалася з вигоряння. Хоча іноді кажуть, що в цих станах неможливо писати, але я намагаюся переплавлювати усі свої стани на музику. І в якийсь момент, коли я просто з близькими людьми сидів в укритті під час обстрілу, прозвучало питання: “Скільки ж іще?”. І я просто зробив із цього пісню. Я зрозумів, що ось цей усім знайомий стан такої загубленості, коли ти декілька днів підряд не спиш, коли збираєшся з силами, в тебе немає вибору, бо, як я вже казав на жеребкуванні, що “терпець тебе шліфує”, — це класна фраза, коли в тебе є вибір, а коли в тебе його немає, а в нас його немає з вами, друзі, ми просто йдемо далі.
Ми проходимо цей шлях і не знаємо, що там буде попереду. Саме з цього й народилася пісня “Герци”.
Це такий узагальнений образ. А що для тебе особисто ця пісня?
Для мене ця пісня — світло, на яке варто йти. Внутрішній голос, який варто слухати, коли нема вже ніяких орієнтирів зовні, коли здається, що ти лишився сам на сам, у тебе є ще внутрішній маяк, радар, який тобі вказує шлях.
Ти щоразу приходиш на Нацвідбір з різними піснями. Такі умови конкурсу. Але чому віриш у пісню “Герци” й чому вирішив з нею йти на Нацвідбір?
Не треба вигадувати ніякий каламбур тут. Тому що це абсолютно відверта, болюча історія, яка, я впевнений, відгукнеться дуже багатьом українцям. І для мене це важливо — щоб люди в цій історії побачили себе.
Кожного разу, кожного Нацвідбору від тебе чекають, що ти маєш зробити щось більше. Чи відчуваєш ти цей тиск і чи намагаєшся виправдати його?
Ні, не намагаюсь виправдати. Друзі, я митець, я всього лише транслятор того, що мені приходить. І я абсолютно відчуваю це очікування. Але розумію, що я не можу просто жити як людина, яка створює пісні за форматом.
Чи є зараз якесь відчуття чи, можливо, внутрішній страх зробити щось недостатньо для перемоги цього разу?
Дивіться, для мене найбільша перемога — це вже маленька перемога, яка відбулася в “Дії”. Тобто це був для мене такий лакмус, який показав, що люди дійсно хочуть мене бачити, що пісня їм резонує. І це дуже сильно окрилило мене, дуже змотивувало. Я не розглядаю варіанту, де я не представляю Україну на “Євробаченні”. І це не самовпевненість, а просто неймовірна віра у свою пісню.
У нас до Нового року був ефір, у якому Марта Адамчук казала, що звертались до тебе, і жартома казала: “Khayat, дай мені вже шанс цього разу пройти. Ти вже пробував”. Як ти ставишся до того, коли інші артисти тобі кажуть: “Khayat, ну скільки можна ходити на «Євробачення»?”?
Дивіться, ну я ж там не був. Це питання треба ставити, якби я там був, якби вже їздив. Я ще не їздив, тому думаю, що в мене точно цей шанс має бути. Я за нього борюся, за можливість взяти слово за людей. Ось це для мене цінно.
Минулого року в тебе було два релізи. Один із них — для “Євробачення”. Чи не виникає у тебе відчуття, що збоку це можуть сприйняти так, ніби ти активізуєшся завжди тільки під “Євробачення”?
Мені, якщо чесно, не дуже важливо, хто що думає: активізуюсь, не активізуюсь. Тому що я творча одиниця, і для мене важливо також акумулювати енергію. Я вважаю, що якщо тобі немає що сказати, то краще мовчати.
Тому минулого року я випускав ті релізи, які відчував, працював над новою музикою, яку ви почуєте. Вона вже починається з “Герців”, і я думаю, що для багатьох зрозуміло, що це зовсім інша музика, не та, яку я робив до цього. І дійсно заплановано багато релізів, тому я просто взяв для себе такий момент — видихнути, зарядитися і знайти все ж таки ось той внутрішній голос. І для мене прихід на Нацвідбір з піснею “Герци” — це дуже символічна історія.
Тож ти себе не назвав би конкурсним артистом?
Я не можу сказати, що я конкурсний артист, тому що до Нацвідбору я ставлюся як до фестивалю, як до якоїсь масштабної події, в якій є елемент конкуренції. Але ми можемо зрозуміти навіть по інших країнах, що для них це абсолютна норма, коли вже відомі артисти приходять і змагаються, і по десять разів, і не отримують перші місця. Тому треба простіше до цього ставитись.
Загалом ти читаєш коментарі зараз під тим релізом пісні, яка для “Євробачення”?
Мені щось долітає. Я насправді читаю те, що в мене в соцмережах, і є супервеличезна підтримка людей. Друзі, ви — просто крила, які дають змогу іноді, коли навіть якийсь там хейт до мене долітає, не зважати на це.
Я дійсно дуже радий, що вмію абстрагуватися, тому що в нас на Нацвідборі чомусь така історія: навіть якщо перемагаєш і тебе обрали, ти потім з’їдаєш стільки хейту, стільки негативу, що, мені здається, це невиправдано.
Я пропоную зараз подивитися на найпопулярніші коментарі, і, зокрема, вони такі: “Минулорічна заявка сподобалася більше. Шкода, що з нею не можна піти знову”. І другий коментар, який теж набрав найбільше лайків від інших: “Найбільший розрив у Khayat був із Honor”. Як ти сьогодні ставишся до тієї пісні й до того, що нову порівнюють із попередньою?
Я хочу нагадати людям, що минулого року, коли вперше люди почули пісню Honor не на сцені, а просто коли вона вийшла — вона була далеко від фаворитів і коментарі були набагато гірші, ніж зараз. Я просто розумію, що в людей є очікування, і коли вони очікують щось у своїй голові, а ти приносиш щось інше, то, звичайно, це викликає бурю емоцій. Але, друзі, почекаємо лайв-виступів. Я, яка стабільна в лайві, можу сказати, що лайв вирішує дуже багато. Тому почекаємо ефіру.
Минулого року від журі ти отримав десять балів, від глядачів — шість. Для тебе особисто чиї оцінки найважливіші: професійного журі чи слухачів?
Звичайно, професійне журі дуже важливе, тому що вони оцінюють не крізь парадигму емоцій і якісь свої особисті вподобання, а по факту. Але глядач, звичайно, важливіший, тому що він відчуває і знає цю відповідальність, що він обирає не просто пісню собі в трекліст, а людину, яка буде представляти.
Кожен глядач, який сидить за екраном, у перспективі хоче бачити на конкурсі щось конкретне, персоніфіковане, хто буде представляти тебе або мене. І на це треба звертати увагу.
Маєш можливість зараз звернутися до тих людей, які будуть дивитися на екрани, чому вони мають проголосувати за тебе і за твою пісню?
Друзі, я хочу вам сказати, що, обираючи мене, навіть не мене, а пісню “Герци”, тому що це конкурс пісні, ви 100 % гарантуєте якісний виступ, правильно донесене слово — з честю й чесністю. Це те, що я точно вам можу гарантувати.