Навички 21 століття – це не просто популярні компетенції, а вимірювання майбутньої професійної успішності нинішніх школярів. Учені навіть підрахували, скільки додаткових доларів за годину роботи приносить та чи та навичка. Як походження людини псує кар’єру? Чому освіта дитини залежить від освіти батьків? Та чому до навчання варто привчати з дитинства? У матеріалі ми зібрали головні висновки зі звіту «Огляд розвитку навичок. Розвиток навичок 21-го століття для всіх», який нещодавно оприлюднила Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Як походження людини псує її кар’єру
Відмінності в походженні людини впливають на її кар’єру. Це несправедлива ситуація, якої демократичні країни прагнуть позбутися. Звісно, зараз не йдеться, як у давнину, про брак доступу до освіти дітям не аристократичного походження. Є дещо менш очевидне: різний доступ до розвитку навичок 21-го століття. Саме він обмежує потенціал багатьох людей, чим стримує економічні показники країн.
Були періоди безпрецедентного скорочення розриву в доходах громадян. Наприклад, у 1950-60-х роках 60% дітей, народжених у сім’ях робітничого класу, досягли вищого професійного статусу, ніж їхні батьки. Але в наші дні знову виникла виражена нерівність у доходах. Поява штучного інтелекту змінила попит на компетенції. Навички 21-го століття — це саме ті якості, які даватимуть змогу знаходити роботу за часів ШІ та успішно працювати. За оцінками експертів, використання ШІ вплине на половину завдань 40% робочої сили США, а для 80% працівників — щонайменше на одне з десяти завдань.
Працівники професій, які піддаються заміщенню ШІ, можуть втратити роботу або їхній заробіток значно скоротиться. Здебільшого це діяльність, що потребує рутинних справ, автоматизованих рухів на виробництві, важкої фізичної праці. Натомість більшість престижних професій, таких як лікарі, дизайнери, інженери, юристи, біотехнологи, ІТ-фахівці, менеджери, дістануть ШІ-асистента, завдяки чому їхня зарплата збільшиться.
Освіта дитини залежить від освіти батьків
Нещодавні аналізи онлайн-оголошень про роботу у Великій Британії та США показують, що між 2021 і 2024 роками вимоги до компетенцій майбутніх працівників змінилися приблизно на третину. Жодних очікувань щодо навичок 21-го століття немає в роботодавців, лише коли йдеться про професії прибиральників, деякі спеціальності будівельників, вуличних торговців, фермерів, різноробочих та інші види праці, що потребують переважно фізичних зусиль. Найвищі очікування стосуються лікарів, вчителів, учених, IT-фахівців, інженерів, архітекторів.
Але не в усіх навички розвинені. Звідки ж береться ця нерівність? Дослідники проаналізували, і ось що з’ясувалося. Якщо порівняти двох дорослих, в одного з яких батьки мали вищу освіту, а в другого ні, то в першого навички обробки інформації (зокрема, грамотність, математична компетентність) будуть вищі. Це та частина навичок, які намагається розвинути кожна школа. Брак цих навичок заважає здобувати вищу освіту та ефективно організовувати собі навчання протягом життя.
Серед дорослих, чиї батьки працювали на посадах з високим статусом, 53% отримують як мінімум ступінь бакалавра порівняно з лише 23% тих, чиї батьки працювали на посадах з низьким статусом.
Також більше шансів у мешканців міст. Близько 40% дорослих, які виросли в містах, отримують ступінь бакалавра або вищу кваліфікацію порівняно з лише 26% тих, хто виріс у селах.
До навчання привчають у дитинстві
Здавалося б, навіть якщо навички не розвинула школа, усе це можна надолужити згодом, адже нині є величезний вибір освітніх пропозицій. Проте виклик якраз у тому, що походження впливає і на вибір того, чого людина прагне навчитися. Як довело дослідження, залежно від родини, в якій вони зростали, люди обирають курси, вебінари, тренінги та інші види навчання протягом життя. Ті, у кого батьки мали вищу освіту зосереджуються, зазвичай, на цифрових, аналітичних та управлінських навичках, опановують іноземні мови. Це дає змогу вийти на новий рівень. Тож і заробляють вони в середньому на 13% більше за решту однолітків.
Ті ж, у кого батьки не мали вищої освіти, зазвичай обирають вузькопрофільні курси, щоби відповідати певним вимогам, запитам роботодавців: безпека або експлуатація обладнання. Та й загалом підвищують кваліфікацію вони не так часто. Лише 19% тих, хто не має повної середньої освіти, беруть участь у навчанні дорослих порівняно із 61% осіб з вищою освітою. Ці відмінності впливають на кар’єрний ріст і потенціал на ринку праці. Можливо, це пов’язано з традиціями родини. Скажімо, родини, де батьки мали престижні професії, на 2% частіше віддавали дітей на заняття з вивчення іноземних мов та на 3% частіше — на STEM і розвиток цифрових навичок.
Майже три чверті нерівності в заробітній платі можна пояснити нерівністю в освіті та навичках 21-го століття. Такі закономірності є скрізь, хоча від країни залежить, наскільки великою є соціальна різниця. Вона більша в країнах з більшою нерівністю доходів. Наприклад, у Чилі загальні відмінності в доходах є великими і розрив стосовно освіти між групами населення також. Натомість у Польщі доходи розподілені більш рівномірно й відмінності менш помітні. Найбільша різниця в заробітній платі в Ізраїлі, де вихідці з родин, що не здобували вищу освіту, заробляють на 21% менше, ніж дорослі діти людей з вищою освітою. А найменша така різниця у Франції, де вона становить 2%.
Учень із села може бути на рівні з юним мешканцем міста
Нерівність помітна вже в шкільному віці. Старшокласники з більшою ймовірністю мають розвинені навички 21-го століття, якщо зростали в місті, а їхні батьки мають вищу освіту, володіють статусною професією і не були іммігрантами. Зазвичай діти іммігрантів мають нижчі навички, ніж особи з подібними характеристиками походження, але без іммігрантського коріння. Причому це актуально не лише для мовної грамотності, а й для інших навичок.
Розрив між містом і селом значною мірою зумовлений відмінностями в соціально-економічному походженні людей. Якщо взяти двох учнів із села та міста, батьки яких мають однаковий рівень освіти та схожі професії, відмінностей майже не буде.
Учні 10–15 років, за наявності батьків з вищою освітою, мають успіхи в математиці у середньому на 0,2 бали вище, ніж однокласники. Але в окремих країнах (Болгарія, Ірландія) різниця між ними навіть удвічі більша. Різниця в шкільній підготовці між, наприклад, школярами Нової Зеландії та Норвегії майже не помітна. Але в тих самих країнах школярі з різних за рівнем родин відрізняються між собою аж у 8 разів!
Оскільки попит на навички змінюється швидко, навчання протягом усього життя та вміння адаптуватися до вимог ринку праці мають вирішальне значення для того, щоб ніхто не залишився позаду у світі, що змінюється.
Емоційна стабільність дає додаткових 3 долари
Вчені перевірили навіть те, скільки користі приносить розвиток тієї чи тієї конкретної навички. Хоча зв’язок між зайнятістю і певними навичками є нелінійним, тенденції легко виявити.
Працівники із сильними навичками математики отримують непропорційно великі переваги. Математичні здібності в середньому приносять на 8 доларів на годину більше, ніж у решти працівників. Майже 3 долари дає емоційна стабільність. А ось грамотність (2,3 долара) поступається ефективній комунікації, яка на третьому місці (2,6 долара). Завершує ТОП-5 сумлінність, яка дає 1,8 долара.
Але якщо людина походить з родини, де батьки мали не дуже престижні професії, математика принесе лише 7 доларів, далі важливою є грамотність (2,5 долара), а ще емоційна стабільність (2,3 долара). Менш ніж 2 додаткові долари принесуть ефективна комунікація (1,8) та сумлінність (1,7).
Але ось дані, що дають надію. Якщо порівняти двох дорослих, які мали в дитинстві різне соціальне походження, але тепер мають однакову освіту та рівень розвитку навичок, різниця в зарплаті становитиме менш ніж 1%. Отже, якщо людині вдається таки розвинути компетенції, її кар’єрі вже нічого не заважає.
Як подолати нерівність?
Розвиток з перших років життя
Сприйняття цінності навчання і творчості, закладання традицій ставлення до освіти починається ще з дошкільних років. Розвинути здібності та повірити в себе дитині допоможуть високоякісні та доступні заклади дошкільної освіти. Сім’ї, що перебувають у неблагополучному життєвому становищі, не так часто приділяють увагу розвитку для малечі. Але їх можуть зацікавити центри, де одночасно надаватиметься медична допомога дитині, а батькам, наприклад, юридичні консультації.
Якісна шкільна освіта для всіх
У кожній школі будь-якої країни в учнів мають розвивати навички 21-го століття, діагностувати прогалини в конкретних школярів та намагатися надолужити втрати. Шкільні програми мають орієнтуватися на вимоги роботодавців та актуальність для ринку праці.
Навчання протягом життя — не просто тренд
Воно має підтримуватися гнучкими стратегіями розвитку навичок. У пріоритеті має бути доступ до такого навчання дорослих з низьким рівнем володіння певними навичками, людей похилого віку і тих, хто працює на нестабільній роботі. На шляху до такого навчання часові та фінансові бар’єри не мають ставати перепонами.
Не лише перенавчати професіоналів
Навчання дорослих у багатьох країнах зосереджене на перенавчанні людей з вищою освітою. Але мають бути гнучкі та різноманітні пропозиції: продовження навчання для тих, хто не здобув повну середню освіту, варіанти бакалаврату, що поділяється на численні курси та програми, які можна проходити паралельно з роботою, мікронавчання, дистанційний формат освіти тощо. Якщо компанії зрозуміють власну користь, замість вузькоспеціальних курсів вони готуватимуть змістовне навчання для розвитку дорослих. Навчання має бути гнучким, що дає легкі переходи між професійним та академічним шляхами. Це допоможе підтримувати адаптивність працівників. Слід розробити стандартизовані рамки для оцінки та визнання попередніх кваліфікацій, здобутих у формальній, неформальній освіті та за допомогою самонавчання. Це забезпечить прозорість та сприятиме мобільності робочих місць.
Навчання має бути кроком до бажаної вакансії
Комплексна та неупереджена профорієнтація є способом розширити можливості людей робити усвідомлений вибір майбутньої професії. А навчання має бути вибудоване як поетапні кроки до вакансії. Варто розширити профконсультування в школах, а також використовувати цифрові інструменти для персоналізованої підтримки. Замість формального підходу (учень обирає те, що знає, або те, що радять його батьки, а фахівець просто надає інформацію) має бути таким, що кидає виклик стереотипам, які обмежують кар’єрні прагнення.
Зробити прозорою орієнтацію на навички на ринку праці
Наймання на основі навичок має стати звичним явищем як у державному секторі, так і в роботодавців. У поєднанні з потужними системами навчання дорослих, практика орієнтації на навички стимулюватиме інновації та зробить ринки праці більш динамічними.