Гостею нового випуску програми “Точка опори”, яка виходить щосереди о 21:00 на каналі “Дом”, стала відома акторка театру та кіно Олеся Жураківська. У відвертому інтервʼю зі Світланою Леонтьєвою артистка пригадала, яким для неї був початок повномасштабного вторгнення і розповіла про страшні дні та ночі, під час яких їй доводилося складати плани порятунку своєї родини.
Початок великої війни застав Олесю Жураківську в потязі – акторка поверталася з гастролей. Артистка зізнається – напередодні мала погане передчуття, але здоровий глузд не дозволяв їй вірити в те, що в наш час можлива така війна. Не маючи плану, зірка повернулася в Київ і поїхала до рідних в передмістя столиці – селище Макарів. Там, акторку чекали найскладніші дні її життя.
“З нами було двоє дітей, один чоловік і шестеро жінок, загалом — девʼять чоловік, а також собаки і коти. Практично 1,5 місяці ми прожили в підвалі нашого будинку. Виходили тільки приготувати їсти і швиденько помитися, коли було тихо. Весь цей період я спала одягнена і взута, тому що я постійно була готова вийти і бігти, якщо це буде потрібно, тягти на собі когось. Поруч стояв заправлений автомобіль, і я щодня виповзала, слідкувала, щоб не розрядився акумулятор, в якийсь момент це сталося, і мені довелося під обстрілами його заряджати. Страшно було”, — пригадала Олеся Жураківська в ефірі каналу “Дом”.
Артистка розуміла — в будь-який момент може трапитися щось жахливе, адже навкруги йшли запеклі бої. Тому вона постійно мала бути готовою рятувати себе і свою родину.
“Найжахливіше в той період було скласти план… от я в ночі лежала, складала план, кого я перш за все буду виносити, якщо складеться така ситуація. Навколо мене рідні люди і я мала зрозуміти, як буду діяти. Зрозуміло, що першими мали бути дітки, потім далі, далі… Це найжахливіше, мабуть, з того, що я переживала, бо зрозуміти, кого я тягтиму першим не могла”, — розповіла акторка в інтервʼю зі Світланою Леонтьєвою.
У цей час Олесю Жураківську рятували лише люди — вона продовжувала виходити в прямі ефіри, де спілкувалася з підписниками, а ще читала поезію.
“Вірш Симоненка “Де зараз ви, кати мого народу?” став моєю молитвою, моєю мантрою. Він мене рятував, окрилював. Коли у мене закінчувалися сили, я собі казала: “Народ мій є, народ мій завжди буде”, і таким чином рухалася вперед крок за кроком. Читала казки дітям у підвалі. В ігровій формі проводила для дітей школу молодого бійця — вчила дітей, як падати під час вибухів, як перев’язувати рану, чому могла, тому і вчила дітей”, — поділилася Олеся Жураківська в програмі “Точка опори”.
Дивіться програму “Точка опори” зі Світланою Леонтьєвою щосереди о 21:00 на сайті каналу “Дом”, а також на YouTube-майданчику каналу.