Засновнику та першому командиру полку “Азов” Андрію Білецькому виповнилося 44 роки. Його кохана, журналістка Тетяна Даниленко привітала іменинника на своїй сторінці в Instagram:
– Сьогодні день народження у непересічного чоловіка, який досі не має жодного акаунта в соцмережах.
Це командир @ab3.army, засновник Азова і безлічі проектів, які вже увійшли в історію.
Він занадто масштабний, щоб поміщатися в простір наших медіа та соцмереж, а іноземні складають про нього абсурдні міфи. Про Білецького-командира ліпше розкажуть його солдати, а про Білецького-людину можу розповісти я:
– Андрій – історик. За освітою і за способом мислення. Якщо запитати в нього про будь-яку битву від античних часів по 21 століття, він без всякої підготовки розповість розклад сил і перебіг в деталях, включно з побутовими;
– намалював власноруч знамена, логотопи й шеврони усіх підрозділів та організацій, якими він командував. Окім першого «народного» синьо-жовтого шеврона Азова;
– Андрій міг би бути неперевершеним скульптором. Може взяти шмат глини чи пластиліну і за лічені хвилини зліпити будь-кого з фотографічною схожістю;
– Андрій знає все про своїх бійців. Про здоровʼя, стосунки в сімʼї. Зараз рідше, бо весь час на фронті, але раніше завжди провідував кожного пораненого і сімʼї загиблих;
– має унікальне почуття гумору;
– любить тварин, а вони його. І при цьому людей – більше.
– Андрій дуже аскетичний. З матеріальних цінностей в нього лише він сам, зі своїм інтелектом, досвідом та ерудицією;
– одного разу, хворіючи, Андрій зібрав і розмалював всесвіт Warhammer із штук 500 мікроскопічних фігурок))
– фанат опери та класичної музики;
– націоналістичні погляди і бунтарство Андрія сформувалися в школі, хоча виріс у російськомовній сімʼї інженерів електронно-обчислювальної техніки;
– фанат Харкова і вважає його найкрасивішим українським містом;
– має крутий смак і навіть на війні облаштовує простір довкола себе так, що бліндажі, тимчасові штаби його бригади на фронті потім використовують генерали, президент, бо це можна сфотографувати і буде гарно)
Сьогодні Андрій штурмує Бахмутщину, але я вірю, що коли-небудь ми ще сходимо на «Карміну Бурану» у Віденській опері…
p.s. Редакція приєднується до поздоровлень і бажає Андрію залишатися Тим, ким він Є! І, звичайно ж, Перемоги!
