Леонардо Ді Капріо – один із найвидатніших акторів сучасного Голлівуду. Його кар’єра триває понад три десятиліття й дивовижним чином уникнула падінь чи просідань, характерних для роботі у настільки мінливій галузі. Ді Капріо пройшов захоплюючий шлях від ранніх ролей трагічних красенів та аутсайдерів до емоційно складних проєктів та багаторічної співпраці з найбільш іменитими режисерами Голлівуду, і навіть сьогодні йому вдається дивувати глядачів своїм сміливим виробом ролей та умінням перевтілюватися. Окрім цього, Ді Капріо – активний захисник довкілля, філантроп і громадський діяч.
Розповідаємо про ключові аспекти його життя: від початку кар’єри до найкращих ролей, співпраці з режисерами, благодійної діяльності, політичних поглядів та визнання “Артистом року” журналом Time у 2025 році.
Леонардо Ді Капріо. Instagram/time/Geordie Wood
Початок кар’єри
Леонардо Вільгельм Ді Капріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Його батьки: Джордж Ді Капріо — художник коміксів італійського походження, та Ірмелін Індбіркен — секретарка німецького походження. Вони розлучилися, коли малюку був лише рік.
Леонардо виріс у бідному районі Лос-Анджелеса, де рано почав цікавитися акторською грою. У кінці 1980-х він почав з’являтися в телевізійних рекламних роликах, а згодом отримав дрібні ролі в серіалах, таких як “The New Lassie” та “Growing Pains”. В останньому він зіграв безпритульного хлопчика, який в шостому сезоні починає жити разом з родиною головних героїв.
Його прорив у кіно стався на початку 1990-х. У 1993 році Ді Капріо знявся у фільмі “This Boy’s Life” разом з Робертом Де Ніро, а потім у драмі “Що гнітить Гілберта Грейпа”, де зіграв ментально відсталого молодшого брата героя Джонні Деппа. За цю роль дев’ятнадцятирічний актор отримав свою першу номінацію на “Оскар” – як найкращий актор другого плану.
Утім, як ви напевне знаєте, першу оскарівську статуетку Ді Капріо отримав лише у 2016 році, за роль у фільмі “Легенда про Г’ю Гласса” – після семи номінацій та багаторічних обурень фанатів, що оскарівський комітет нібито-то обділяє актора увагою.
Фанатки “Оскара” Лорена Карденас та Ріта Санчес голосують за Леонардо Ді Капріо як найкращого актора, чекаючи на прибуття через дорогу від концертного залу Shrine Auditorium у Лос-Анджелесі, 23 березня 1998 року. AP/Gerard Burkhart
Від багатообіцяючого новачка до зірки Голлівуду
Після ранніх успіхів Ді Капріо став зіркою глобального масштабу завдяки романтичній драмі “Ромео + Джульєта” (1996) База Лурмана та блокбастеру “Титанік” (1997) Джеймса Кемерона, де його трагічна роль Джека Доусона зробила актора кумиром мільйонів.
Кейт Вінслет та Леонардо Ді Капріо у фільмі “Титанік”. IMDB
Фільм зібрав понад 2 мільярди доларів і на деякий час закріпив за Ді Капріо образ романтичного героя-красеня.
Зірка фільму “Титанік” Леонардо ДіКапріо на прем’єрі фільму, 14 грудня 1997 року, в Китайському театрі Манна в голлівудському районі Лос-Анджелеса. Зейна супроводжує Джессіка Мерфі. AP/Rene Macura
Зараз нам здається майже самоочевидним, що Ді Капріо був цілком успішним актором протягом майже усієї своєї кар’єри, але “леоманія” після виходу “Титаніка” була чимось небаченим з часів приїзду гурту “Бітлз” до Америки.
Ді Капріо не лише пізнавали на вулицях та переслідували фанатки-підлітки – Талібан навіть офіційно ввів заборону на стрижку “як у Лео”, намагаючись відлякати чоловіків від наслідування стилю актора у “Титаніку”.
Якщо до 1997 року Ді Капріо був багатообіцяючим молодим актором з оскарівською номінацією та амплуа чутливого красунчика, то після виходу стрічки Кемерона він став найбільшою зіркою Голівуду – а можливо, і всього світу.
Кейт Вінслет у ролі Роуз Дьюітт Б’юкейтер у фільмі “Титанік”. IMDB
Але Ді Капріо було мало грати привабливих персонажів з трагічними долями – вже на початку 2000-х він перейшов до серйозніших ролей, насамперед плідно співпрацюючи з Мартіном Скорсезе.
Леонардо Ді Капріо та Мартін Скорсезе. Фото: AP Photo/Peter Kramer
Серед найкращих їх спільних проєктів – “Банди Нью-Йорка” (2002), “Авіатор” (до слова, саме він приніс у 2004 році акторові другу номінацію на “Оскар”!), “Відступники” (2006), “Острів Проклятих” (2010) та “Вовк з Волл Стріт” (2013).
Частково ним керувало якраз бажання здихатися образу красеня, який цікавий насамперед своїм юним обличчям та харизматичною посмішкою. Кейт Вінслет, колега актора на зйомках “Титаніка”, казала що він “найкрасивіший чоловік світу, але він взагалі не зацікавлений у власний привабливості”.
Роберт Де Ніро та Леонардо Ді Капріо на 29-й щорічній церемонії вручення премій Critics Choice Awards, яка відбулася 14 січня 2024 року в Barker Hangar, Санта-Моніка, Каліфорнія. Getty Images/Kevin Mazur
Співпраця з визначними режисерами
У чому секрет здатності Ді Капріо постійно перевинаходити себе як актора та десятиліттями залишатися одним із найяскравіших виконавців у Голлівуді?
Частково – у налагодженій співпраці з талановитими режисерами: наприклад, він шість разів знімався у Мартіна Скорсезе, і з часом їх робочі стосунки перетворилися на справжню дружбу.
До слова, один із наступних проєктів актора – ще один фільм Скорсезе, зйомки якого мають розпочатися у 2026 році. До слова, попри те, що сьогодні присутність зіркових імен у акторському складі дуже рідко гарантує стрічці успіх у прокаті, Ді Капріо стабільно лишається одним із небагатьох виконавців, чиї фільми раз за разом збирають хорошу ка
Інші ключові режисери на творчому шляху Ді Капріо: Джеймс Кемерон (“Титанік”), Стівен Спілберг (“Піймай мене, якщо зможеш”), Квентін Тарантіно (“Джанго” та “Одного разу в Голлівуді”), Крістофер Нолан (“Початок”), Алехандро Г. Іньярріту (“Легенда про Г’ю Гласса”), Баз Лурманн (“Ромео + Джульєта” та “Великий Гетсбі”), а також Рідлі Скотт, Клінт Іствуд, Сем Мендес та Пол Томас Андерсон.
“Одна битва за іншою” проти Білого Дому
Акторський стиль Ді Капріо характеризується глибоким зануренням у персонажів і вибором складних, часто соціально актуальних ролей – він рідко грає однозначних героїв чи пласких антагоністів (навіть, його найбільш мерзенні персонажі, як то у “Джанго” Тарантіно чи “Вбивцях квіткової повні” Скорсезе залишаються багатогранними та цікавими).
Кадр з фільму “Вбивці квіткової повні”. Скриншот із трейлера
У 2025 році Ді Капріо зіграв головну роль у фільмі “Одна битва за іншою” режисера Пола Томаса Андерсона, адаптації однойменного роману Томаса Пінчона. Це роль Боба, колишнього революціонера, який живе в параної та намагається врятувати свою доньку від наслідків власного злочинного минулого, об’єднуючись з колишніми соратниками проти старого ворога.
Критики високо оцінили фільм, називаючи його веселим, вигадливим та водночас напруженим трилером з глибокими політичними темами антифашизму та бунту проти консервативного расистського суспільства. Rotten Tomatoes дав 90% схвалення, Metacritic — позитивні відгуки, а низка спілок кінокритиків визнали його найкращим американським фільмом року, відзначивши акторську гру, роботу режисера та влучний сценарій.
Водночас стрічка викликала хвилю негативу серед блогерів-консерваторів, які звинуватили Андерсона у “симпатіях до політичних терористів” та “зневазі до Республіканської партії”.
Наприклад, Бен Шапіро – один із найпопулярніших американських політичних блогерів сьогодення та неофіційний рупор Білого Дому – оголосив фільм “найгіршою стрічкою року” та звинуватив Андерсона та Ді Капріо у розбурхуванні політичного насильства на тлі вбивства консерватора Чарлі Кірка. А ось колишній президент США Барак Обама проголосив стрічку одним зі своїх улюблених фільмів року.
Благодійність та політичні погляди
Ді Капріо — один з найактивніших філантропів Голлівуду. У 1998 році, у віці 24 років, він заснував Leonardo DiCaprio Foundation (LDF), яка фокусується на захисті довкілля, збереженні біорізноманіття, океанів і лісів, а також боротьбі з глобальним потеплінням. Фонд надав гранти на понад 200 мільйонів доларів для екологічних проєктів у понад 50 країнах.
Державний секретар Джон Керрі слухає виступ актора та активіста Леонардо ДіКапріо на конференції “Наш океан, одне майбутнє” у Державному департаменті у Вашингтоні, 15 вересня 2016 року. AP/Кліфф Оуен
Ді Капріо є посланцем миру ООН з питань клімату з 2014 року, продюсує документальні фільми, як “Before the Flood” (2016), і підтримує організації на кшталт Всесвітнього Фонду Дикої Природи. Актор жертвував на боротьбу з бідністю, ВІЛ/СНІД, стихійними лихами та правами ЛГБТ-спільноти (наприклад, 61 тисячу доларів для GLAAD у 2013 році). Його благодійність поєднується з особистим стилем життя: він інвестує в екологічні технології та уникає приватних літаків, коли це можливо. Ще він виступає проти масового використання ШІ-технологій, стверджуючи що створені штучним інтелектом продукти не можуть вважатися повноцінним “мистецтвом”, бо не базуються на людському досвіді та почуттях.
Політичні погляди Ді Капріо схиляються до лібералізму. Він активно підтримує Демократичну партію США, критикував Дональда Трампа за заперечення глобального потеплінняі підтримував Джо Байдена на виборах 2020 року. Актор зустрічався з віце-президентом Ал Гором у 1990-х, що надихнуло його на екологічний активізм.
Ді Капріо використовує свою платформу для просування зеленої політики, закликаючи до переходу на відновлювані джерела енергії та захисту корінних народів.
Він не боїться публічних заяв: у промовах на “Оскарі” та ООН він наголошує на необхідності злагоджених дій проти глобального потепління.