Як завжди, “АЗОВ” скупий на слова. І сьогодні, у подвійне Свято, розмовляти Воїнам ніколи. Азовський “святковий стіл” завжди на нулі, щоб ми – за їх солдатськими спинами – могли спокійно зібратися у затишному сімейному гурті. Важливо, щоб ми подумки були з ними. Щоб для них обов`язково стояли біля нашого святкового столу вільні стільці. Щоб ми їх завжди ЛЮБИЛИ і ЧЕКАЛИ! І робили щось, щоб їм реально допомогти. Хто чим може.
Листи їхніх діток Миколай вже прочитав. Він дуже постарається справдити мрії малюків. Зволікати Старий не тямить. Кажуть, бачили його сьогодні у лісі біля Кремінної – з азовським шевроном.
