Сьогодні виповнюється рік, відколи останній оборонець Маріуполя вийшов з «Азовсталі» за наказом.
Після 86-ти днів оборони міста в надважких умовах, безперервних боїв і бомбардувань, смертей побратимів, поранень і втрати кінцівок, задля порятунку важкопоранених, які більше не могли тримати зброю у руках, ми вийшли у полон.
Близько 700-та азовців досі залишаються в неволі.
Все, що ми робимо нині, має на меті одне — звільнити кожного з них.
І навіть якщо весь світ залишить нас, перестане підтримувати, ми не припинимо боротись. Бо маємо за кого.
Ми не знатимемо спокою, поки бодай один боєць «Азову» лишатиметься у полоні.
Бо найголовніше для нас — було і є — не підвести свого побратима, не відступити тоді, коли він розраховує на допомогу.
Їхні сім’ї чекають своїх рідних. «Азов» чекає своїх бійців. Україна чекає своїх героїв.
Повернемо всіх. Визволимо кожного.
