Чергове судилище над українськими захисниками здійснили росіяни. На тимчасово окупованій території суд так званої «днр» засудив до довічного ув’язнення оборонця Маріуполя, кулеметника бригади «АЗОВ» Сергія Михайленка за злочин, який він не вчиняв. Правозахисники МІПЛ, які розповіли історію оборонця, наголошують, що судові справи, які росія веде проти українських військових, є порушенням права на справедливий суд, про що йдеться у статті шість Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що сталося?
Суд так званої «днр» засудив до довічного ув’язнення кулеметника бригади «АЗОВ» Сергія Михайленка. Його звинуватили в тому, що він, нібито, у березні 2022 року, під час боїв за Маріуполь, розстріляв цивільний автомобіль, внаслідок чого загинули двоє чоловіків, жінка і трирічна дитина.
Сергій Михайленко
Дружина захисника Тамара зазначає, Сергій скоїти злочин не міг. Бо на той час перебував у шпиталі на «Азовсталі» з пораненням. Та попри це окупанти не лише висунули «звинувачення», а й відправили Сергія відбувати довічне покарання у Сибір у колонію № 18 «Полярна сова». Вона розташована у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області й вважається однією з найсуворіших вʼязниць на території колишнього Радянського Союзу.
Що відомо про Сергія Михайленка?
Сергій хотів стати на захист країни ще з початку російської збройної агресії проти України. Проте у 2014 році йому було лише 16 років.
«Одного зимового вечора він написав мені, що їде з Харкова, де навчався, до Маріуполя. Навчальний рік був у розпалі, тому я не розуміла, чому він це робить», — згадує Тамара.
А коли Сергій приїхав, повідомив, що вступатиме до лав «АЗОВУ», адже готувався до цього два роки.
Напередодні великої війни Сергій перебував на навчанні у Львівській області, Тамара ж чекала на нього у Маріуполі. У травні 2022-го пара мала зіграти весілля, та не судилося. 25 лютого 2022 року Сергій повернувся до рідного міста й став на його захист.
Тамара разом із братом Сергія та його літньою бабусею залишалися у місті. Виживання під нескінченними обстрілами, холод та удар по Драмтеатру — все це пережила жінка. Вибратися з пекла вона змогла лише 18 березня.
За два дні після цього Сергій вийшов на зв’язок. Тамара згадує, розмова була дуже емоційною: вони плакали, просили пробачення одне в одного, зізнавалися у коханні. Сергій говорив, що скоро повернеться додому, просив, аби Тамара приготувала йому борщ.
Під час бойового завдання у Маріуполі Сергій дістав поранення. Його та ще двох побратимів доправили до медичного шпиталя у бункері на «Азовсталі» — «залізяки». Одного хлопця тоді врятувати не вдалося. Сергію уламками посікло ноги, чи витягнули їх, Тамара не знає і досі.
16 травня 2022 року Сергій зателефонував Тамарі востаннє. Він повідомив про те, що за наказом вони мають вийти з «Азовсталі» й попросив кохану не переживати й готуватися до весілля. Натомість вже третій рік Сергія утримують у російських катівнях.
Сергій (в центрі) під час виходу з “Азовсталі”
Спочатку він був у Оленівці. А після великого обміну 21 вересня 2022 року від звільнених з полону оборонців Тамара дізналася, що коханого перевели до Донецького СІЗО. Згодом Тамара дізналася, що у Сергія почалися проблеми зі здоров’ям.
«У нього почалися проблеми з серцем, частий біль у грудях, руки німіють. Також у нього був гастрит, але в полоні йому відмовляють у лікуванні, є проблеми з печінкою. Після поранення він майже не відчуває ніг».
А після минулорічного обміну, звільнені оборонці розповіли Тамарі розповіли, що Сергія часто водять на допити та намагаються звинуватити у злочинах проти мирного населення.
«У червні 2023 року мені написав побратим Сергія, запитував, чи я бачила відео. Я не одразу зрозуміла, про що йдеться, поки він не надіслав мені те відео. На ньому я ледь впізнала Сергія. Він сильно схуд, був дуже блідим. На відео він зізнавався у злочині», — розповіла Тамара й наголосила, що в те, що зізнання правдиве, вона не вірить.
Зараз вона робить все, аби врятувати коханого. Дійшла навіть до Папи Римського: влітку 2024 року разом із родинами незаконно засуджених військовополонених була у нього на авдієнції, просила про допомогу, аби Святий Престол став посередником у цьому питанні.
Тамара на авдієнції у Папи Римського
«Я знав, що ти сильна» — одне з повідомлень, яке написав мені коханий вже після 24 лютого. Так і є, я сильна, я змогла вижити в пекельному Маріуполі і у мене вистачить сил для того, щоб боротися за визволення свого чоловіка», — наголосила Тамара в інтерв’ю для Свої.
