Киянин Сергій Петренко з початку повномасштабної війни захищав Маріуполь. Разом з побратимами-азовцями він 86 днів тримав оборону міста Марії. До лав “Азову” Сергій приєднався ще у листопаді 2017. У підрозділі був інструктором у військовій школі імені Євгена Коновальця. Під час оборони Маріуполя він зі своєю групою були ударним з’єднанням сектору “С” у місті — хлопці знищили багато танків, сотні ворожих солдатів, навіть російського генерала, командира дивізії. Сергій вижив на “Азовсталі” під постійним бомбардуванням російської авіації, а у травні 2022 з побратимами вийшов у полон. Далі була Оленівка. Сергій загинув у “бараку 200”, де росіяни влаштували теракт у ніч на 29 липня 2022. Його смерть була миттєвою від уламкового поранення. Врятувати бійця було неможливо — уламок перерізав артерію. “Башня” не дожив місяць до свого 26-річчя.
Коли побачила Сергія, то одразу зрозуміла — це він!
Сергій та Ольга були разом менше року. Але і після загибелі коханого Ольга каже — їхні відносини не закінчилися. Принаймні, для неї.
“І, можливо, до кінця мого життя Сергій так і залишиться тим єдиним… Сергій — частина мене, дуже його поруч не вистачає. Ніби в один момент вирвали величезний шматок з душі та серця і ти живеш з цією порожнечею”.
Вони відчували, що знають одне одного не рік, а набагато більше. Ніби зустрічалися в іншому житті. Бо з першої зустрічі, з першої розмови між Ольгою та Сергієм виникла взаємність. За словами Ольги, було враження, що вони знайомі вже дуже давно.
“Ми познайомилися 4 липня 2021 року в Києві. Це було змагання по кросфіту, в якому брав участь мій найкращий друг “Пістон” (Максим Кагал на початок повномасштабного вторгнення був командиром взводу полку “Азов”, загинув 25 березня 2022 року, захищаючи Маріуполь — Свої). І були інші військові, які представляли “Азов”. Серед них побачила Сергія й одразу зрозуміла — це він!”
Фанат “Володаря перснів”, який досконало володів англійською
На вихідні Ольга приїздила до коханого в Маріуполь, а на наступні — Сергій до неї в Київ. А потім був цілий місяць разом: через отриману контузію і погіршення слуху “Башня” лікувався в Києві. І ще кілька тижнів відпустки.
“У нас спільне захоплення Гаррі Поттером. Ці фільми могли передивлятися нон-стоп. Сергій за секунду до того, як там буде фраза когось з героїв, постійно мені її озвучував. Розмови про історію — наші улюблені, особливо про лицарів”.
А ще Сергій був фанатом фільму “Володар перснів”. Ольга ж до зустрічі з “Башнею” не дивилася жодної серії. Але після знайомства все ж таки подивилась. Згадує, що Сергій навіть ніби екзаменував її — багато розпитував про серіал.
Сергій досконало володів англійською мовою. Його друзі навіть жартували, що “Башня” з його запасом слів і досконалою вимовою міг би бути викладачем, наприклад, в Оксфордському університеті.
“Він сам вивчав англійську мову, мріяв навчатися в лінгвістичному виші. Але з певних обставин потрапив до економічного університету, який він ненавидів всім серцем. Він читав військову та історичну літературу англійською. Ми неодноразово говорили про те, що класно було, якби він зайнявся перекладом. Сергій навіть загорівся цією ідеєю”.
Ольга згадує, як в перший день їхнього спілкування Сергій запитав у неї, яку мову будемо вчити — шведську чи німецьку?
Сергій досконало володів англійською й з Ольгою вивчав шведську
“А у мене тоді було багато роботи: починала свій день о шостій ранку, вдома була не раніше дев’ятої. Ну, яка ще шведська мова? Але через те, що я в нього була закохана, тобто і досі закохана, прям горіла ним, то погодилася. Спочатку ми в повідомленнях надсилали правила, граматику. Він міг зателефонувати в будь-який момент: “А ну, скажи мені таке-то правило”. Щовечора ми читали шведські казки мовою оригіналу — одну сторінку він, одну я. І так по черзі. Як жартувала моя подруга на початку вторгнення: “Вам не треба придумувати кодові слова, паролі, бо хто буде ще шведською спілкуватися?” Ще певний час листувалися шведською, а потім тільки аудіоповідомлення українською, бо у Сергія в Маріуполі зовсім мало часу було на спілкування”.
Немає жодної спільної світлини
Майже півтора року після загибелі коханого Ольга не наважувалася зайти до своєї квартири, де до великої війни вони жили разом. Бо в ній все нагадувало про Сергія. Дім був сповнений спогадами, від яких ставало тепло на серці та душі й водночас нестерпно боляче. Іноді вона читає книги шведською.
“Наприкінці лютого 2022 купила чай, думала, що він повернеться, обов’язково будемо разом його пити. І турнік, на якому підтягувалась, бо Сергій хотів, щоб я трохи підросла. На дверях були відмітки мого з ним зросту. До речі, Сергій був високим — 194 см. І я все це коли бачу, одразу поринаю у спогади, і вони мене знищують”.
У Ольги тільки спогади й залишилися, бо перед виходом з “Азовсталі” у полон “Башня” знищив мобільний телефон. На ньому були спільні світлини, які він так і не встиг переслати коханій. Проте встиг написати Ользі список, що треба придбати до його повернення з буцегарні.
“Амуніція та бронежилет. А оскільки Сергій фанатів від американської морської піхоти, то це була не звичайна амуніція, яку можна купити в Україні. Він сказав, що після повернення не хотів би втрачати час на пошуки, щоб була змога одразу стати в стрій. І, звісно, я все це купила. Були певні проблеми — важко було дістати бронік. Тому окремо довелося замовляти розгрузку. Сергій так і не зміг всім цим скористатися, речі так і лежали запаковані в моїй квартирі. А потім роздала окуляри, каску, бронежилет хлопцям з “Азову”, тим, кому це потрібно”.
Хочу на честь коханого заснувати лінгвістичну школу
Щодня Ольга згадує ті щасливі митті разом з Сергієм. І фото коханого завжди поруч.
“Подруга мені на день народження, яка знає про мої почуття до Сергія, подарувала подушку з його фотографією. Тоді у нас стосунки тільки починалися. На другому побаченні зізналася Сергію, що є така подушка. Він посміявся. І коли ми лягали спати, завжди виносив її в іншу кімнату зі словами: “Достатньо одного мене, оригіналу”. Я тепер з цією подушкою нерозлучна — в усі поїздки й подорожі беру з собою”.
Ольга зізнається, часом хочеться впасти у відчай від розуміння, що вона більше ніколи не побачить і не обійме свого коханого.
Тримається Ольга заради пам’яті про коханого
“Скільки разів хотіла опустити руки й здатися, коли щось не виходило. Але я точно знаю — Сергій би сварився і записав купу мотиваційних повідомлень. Буває, зранку не хочеться прокидатися, бо все втратило сенс. Але збираєш себе до купи, бо розумієш — якщо тебе обрав такий чоловік, то ти не маєш права бути слабкою. Не можна паплюжити його ім’я. Тому заради Сергія продовжую жити, продовжую робити свою справу (Ольга Андріанова — співзасновниця Асоціації родин захисників “Азовсталі” і керівниця приватного дитячого садочка — Свої). А ще я хочу на честь Сергія відкрити лінгвістичну школу, де діти вивчатимуть різні іноземні мови, звісно, крім російської. Шведська обов’язково буде!”
Восени 2023 року Ольга вирішила увічнити пам’ять про коханого у незвичний спосіб — за її ідеєю професійний тренер розробив комплекс вправ з кросфіту. Цей вид спорту обожнював “азовець”. Комплекс вправ називається “Башня”, як позивний Сергія Петренка.
Комплекс вправ “Башня” | Фото: Ольга Андріанова
“Приємно, що до челленджа долучилося багато людей — побратимів, друзів, знайомих і людей, які, можливо, про “Башню” до цього ніколи не чули. Також зробили футболки “Башня” в строю” і ще із фото Ґондора з “Володаря перснів”.
Йому було соромно лежати у шпиталі, поки побратими нищили ворога
Ще наприкінці березня 2022 “Башня” дістав поранення ноги. Його лікували у шпиталі “Залізяка” на “Азовсталі”, та Ользі Сергій не розповідав про поранення до останнього. Вже пізніше вона дізналася, що Сергій дістав поранення у бою, а його стопу лікарям довелося збирати по частинах.
Сергій на “Азовсталі”
“А я з іншими дівчатами з Асоціації тоді була у Ватикані, просили Папу Римського допомогти з екстракцією з “Азовсталі” наших воїнів. Сергій писав з Маріуполя, що погано почувається, але йому соромно за те, що він лежить у шпиталі, а інші хлопці б’ються з ворогом. Що він має теж воювати”.
Зі слів побратимів, спочатку “Башня” лежав, потім став пересуватися на милицях.
Попри поранення, Сергій продовжував боротьбу
“В Оленівці ходив з палицею, а потім намагався і зовсім без неї. Тут, чесно, у мене не було сумнівів, бо це Сергій. Він не та людина, яка ляже і лежатиме. І оця його сила духу мене завжди сильно надихала”.
Сергій загинув миттєво — уламок пошкодив артерію
Тіло Башні з окупації повернули 22 жовтня 2022 року. Воно довго зберігалося у рефрижераторі у судово-медичному моргу №1 у Києві.
“Ми робили додаткову експертизу ДНК в Європі, бо не хотіли вірити в смерть Сергія. Хоча коли з полону почали повертатися його побратими і розповідали деталі тієї страшної ночі, то сумнівів вже не було”.
Боєць “Азову” на псевдо “Лемко” в перші секунди після вибуху в бараку намагався надати допомогу “Башні”. Перевірив пульс, а його вже не було.
Сергій загинув під час теракту в Оленівці
“Уламки пошкодили артерію. Навіть, якби Сергій був не в полоні, а умовно в більш цивілізованому місці, то його теж не вдалося б врятувати. Коли артерія перерізається, це миттєва смерть, людина стікає кров’ю. Як би це страшно не звучало, але добре, що Сергій загинув миттєво, а не мучився. Бо деякі наші хлопці вмирали дорогою до донецької лікарні”.
До трун “Башні” і “Родео” поклали їхні шеврони
Загибель “Башні” сильно засмутила близького друга Сергія Олексія Мазура, бойового медика “Азову” на псевдо “Родео”.
“У травні минулого року “Родео” попросив свою маму, щоб вона передала всі речі, в тому числі і шеврон із зображенням Ґондора з “Володаря перснів”. Бо для Льоші й Серьожі цей шеврон був сакральним. Коли на “Азовсталі” всі знищували свої речі, “Башня” те ж саме зробив — розбив телефон, де були наші спільні світлини, і спалив шеврон. А “Родео” його відновив. Ще за кілька років до вторгнення хлопці разом розробили шеврон, бо були палкими фанатами цього фентезійного фільму. І коли б Сергій повернувся, Льоша йому мав його віддати знову. Але 8 червня 2023 “Родео” загинув на Запорізькому напрямку, він рятував пораненого побратима. Тому замість Льоші цей шеврон в труну коханому поклала я. Такий же шеврон і у “Родео” в труні. Хочеться вірити, що десь в іншому світі хлопці разом і їм там добре”.
Шеврон, який поклали у труну
На “Азовсталі” пошкутильгав на милицях за своєю зброєю
З Сергієм Петренком попрощалися 14 листопада 2023 року у київському крематорії. Замість військового оркестру грав на кобзі і співав народний артист України Тарас Компаніченко.
Ольга на кремуванні Сергія
Молодший лейтенант “Азову” Владислав “Доцент” Дутчак, для кого Сергій був не тільки побратимом, а й товаришем, зазначив, що “Башня” постійно займався саморозвитком. Прагнув вдосконалюватися і спонукав до цього інших.
“При цьому, це була дуже добра людина. Це гігант, він має велике серце. А також колосальне відчуття обов’язку. Це була людина, яка розуміла, що його головна мета, його обов’язок — захищати країну, захищати своїх близьких і рідних”, — такими словами він згадав Сергія Петренка.
Прощання із Сергієм
Також Дутчак розповів про випадок на “Азовсталі”. За словами “Доцента”, коли Сергій був поранений і лікувався у шпиталі, просив принести його автомат і бронежилет.
“Я, звичайно, йому не приніс. Нащо це йому в шпиталі? Але проходить якихось 3-4 дні і до нас на локацію вламується “Башня” на милицях. Він тоді був дуже сердитий. І каже: “Ну, скільки я можу чекати? Де воно?”. Обвішується своєю зброєю і шкутильгає під обстрілами в шпиталь”, — розповів Владислав.
За його словами, коли разом були в полоні, “Башня” ніколи не опускав рук і завжди підбадьорював інших військовополонених.
А 7 грудня 2023 року на Лук’янівському кладовищі встановили меморіальну дошку, за якою в урні зберігається прах вбитого в Оленівці “Башні”.
В колумбарії на Лук’янівському кладовищі Києва знаходиться прах “Башні”
На церемонії прощання колишній військовослужбовець, учасник спецоперації “Буря в пустелі”, який був одягнений у кілт, шотландський національний одяг, зіграв на волинці.
“Все вийшло випадково: до друзів моєї мами з Америки приїхали їхні друзі, і серед них був той самий ветеран. Коли в розмові згадали про церемонію прощання, військовому родом з Шотландії запропонували бути присутнім. Він погодився Я не очікувала, що це буде так незвичайно. Впевнена, Сергію сподобалось би…”, — каже Ольга.
