Максим Мельніков з перших днів захищав Маріуполь. Він дуже хотів служити саме в “Азові”, хоча кохана його відмовляла. “Азовець” “ROI” нині у полоні — вийшов за наказом із “Азовсталі” у травні 2022-го. У неволі Максим вже понад тисячу днів. У третю річницю повномасштабної війни росії проти України окупанти засудили його на 24 роки. росіяни звинувачують “азовця” у вбивстві цивільного з проросійською позицією. Історія 26-річного захисника Маріуполя для Свої розповіла його наречена Олександра.
Служба Максу подобалася, і море поруч
Максим і Олександра познайомилися у Києві у липні 2019 року, обидва тоді працювали на парламентських виборах. Згодом вони почали зустрічатися. Олександра каже, що Максим вже тоді мріяв потрапити до лав “Азову”. Вона його відмовляла, а хлопець наполягав, бо у нього було передчуття — повномасштабне вторгнення неминуче. Потрапити в “Азов” Максим Мельніков зміг через рік, присягу склав 20 листопада 2020 року. Служив навідником зенітного відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спецпризначення “Азов”.
Олександра і Максим
“Служба йому дуже подобалася, Максим потрапив туди, куди давно хотів. Казав, що командування класне, яке розуміло бійців. Він служив на базі в Урзуфі, розташування йому подобалося, бо море близько”.
По його групі спрацював російський танк — дивом залишився живий
За місяць до великої війни Олександра вперше, і тепер вже востаннє, приїхала до коханого в Маріуполь. Вони разом побули кілька днів. Дівчина каже, вже тоді у місті відчувалася напруга. 5 січня — тоді була їхня зустріч перед довгою розлукою, яка триває вже понад три роки.
“Повномасштабне вторгнення Максим зустрів у Маріуполі, я була у Києві. Він мені о 01:20 написав, що у нього все добре. І потім о 06:11 теж написав, що все добре, і ані слова про те, що Маріуполь обстрілюють і що повномасштабне вторгнення почалося. Не хотів, щоб я нервувала, бо я йому ще з листопада 2023 року казала, що скоро “щось буде”. Але згодом я вже написала, що Київ обстрілюють і що я виїжджаю з міста”.
У Олександри зв’язок з Максимом був до 3 березня. А потім він написав вже 21 березня.
“Розповів, що в ніч на 5 березня дістав поранення. По його групі спрацював російський танк, він дивом залишився живий та відбувся осколками і контузією — на праве вухо він не чує і досі. Вже тоді розповідав, що були проблеми з їжею, казав, що дуже хоче їсти. Один раз хвалився, що йому добавка каші перепала, то був таким щасливим. Максим постійно просив поїсти щось за нього, бо йому так було легше”.
“Він ніколи не падав духом і казав, що все буде добре, бо дуже сподівався на деблокаду, що їх врятують.”
Вночі 6 квітня “ROI” сказав Олександрі, що буде без зв’язку. Дівчина зрозуміла, що він пішов на позицію. Дні і ночі вона не знаходила собі місця, допоки наречений знову зможе написати. 28 квітня боєць з’явився у мережі — хороших новин для Олександри у нього не було.
“Сказав, що “Азов” відкинули на “Азовсталь”, що відходити вже немає куди і щоб я готувалася до найгіршого. Тут вже моральний дух у Макса почав падати, я його підтримувала, як тільки могла. Собі теж не давала права розслабитися, не панікувала, бо мені потрібно було його в той момент підтримувати — це було найголовніше завдання. Тоді я дала йому трохи надії, що “екстракція” допоможе, і Туреччина в цьому питанні зіграє свою роль. Ми всі тоді в це вірили…”
Каблучка ледь не “застрягла” на пошті в Маріуполі — Макс освідчився з “Азовсталі”
Ще до повномасштабного вторгнення Максим замовив для коханої каблучку. Напередодні великої війни, 23 лютого 2022 року, з Маріуполя переслав її Олександрі до Києва.
“Він був впевнений, що буде просто загострення на Донбасі, що Київ чіпати не будуть. Каблучка “застрягла” у Дніпрі, на трасі, тоді ще можна було відстежувати в режимі реального часу, де знаходиться посилка Нової Пошти. І посилка поїхала назад у Маріуполь. Я благала менеджерів щось зробити і переслати мені посилку на Закарпаття. Я писала, дзвонила. Нова Пошта — це просто герої, які все ж таки 19 березня переадресували мені каблучку з міста Маріуполь. Мене дотепер дивує, як вони це зробили. Але Макс все одно просив не відкривати коробочку, просив дочекатися його. Звісно, мені було цікаво, але я зробила, як він просив”.
30 квітня Максим з “Азовсталі” освідчився Олександрі.
“Він вийшов на зв’язок, сказав, щоб я швидко відкрила коробку, бо йому дали перепочити ненадовго і він зловив інтернет. Ось так і освідчився. Такі, на жаль, реалії сьогодення…”
Каблучка, яка ледь не залишилась у тепер вже окупованому Маріуполі
З Оленівки до Таганрогу, а звідти — до Донецька
Останнє повідомлення від нареченого дівчина отримала 14 травня, тоді Максим жодного слова не сказав про вихід з “Азовсталі” і полон. Про все це Олександра дізналася через два дні з вечірніх новин.
“А 27 травня з незнайомого українського номера мені прийшло смс-повідомлення, що Максим у полоні вже як 11 днів за наказом і про те, що він очікує обміну до кінця літа. Наступного дня Макс зателефонував мені з іншого незнайомого номера, сказав, що він у Оленівській колонії. Дзвінок тривав буквально кілька хвилин. Потім було смс 7 серпня, Макс написав, що у нього все добре. І останнє смс-повідомлення було 9 вересня, а наприкінці місяця його перевезли до Таганрогу.
Повідомлення від Макса
Я дізналася це після обміну, який був 6 травня 2023 року. Тобто до цього в мене не було жодної інформації — де його тримають і у якому він стані. Тоді ж мені зателефонували з Міжнародного Червоного Хреста і підтвердили полон Максима, але не повідомили, де він і як він. Все, що знаю, дізнавалася від хлопців, які повертались з полону, інформація доходила до мене максимально дозовано”.
У Таганрозі, де над “азовцями” постійно знущаються, Максима Мельнікова тримали з вересня 2022 року приблизно до середини літа 2024 року. Далі оборонця Маріуполя перевезли до Ростовського СІЗО, але пробув він там недовго. Тоді ж “главное следственное управление СК России” відкрило проти нього кримінальне провадження. На початку грудня хлопця перевезли в Донецьке СІЗО, де він очікував вже на “вирок суду”.
Олександра чекає на повернення коханого
“Про те, що наречений у Донецьку я дізналася від мами іншого “азовця”, до якого в камеру підселили Максима. Вона зателефонувала мені 20 грудня 2024 року, розповіла, що отримала від сина листа, в якому він написав про Максима. Мені дали контакти волонтера, через якого можна писати листи. Я написала перший лист 21 грудня, але він так і не дійшов до Макса. Для мене було важливо, щоб він зрозумів, що я на нього тут чекаю. Я отримала від нього лист 27 грудня, він дуже переймався, що я йому не написала. Я тоді не знала, скільки листів можна надсилати, тому вирішила діяти методом конвеєра, щоб хоча б один до нього дійшов. І у мене це вийшло, тоді Максим написав у листі, за які дати він отримав від мене листи, і дуже просив відправити йому повторно лист за 21 грудня”.
Суд переносили двічі: оборонця Маріуполя засудили на 24 роки за начебто вбивство місцевого з проросійською позицією
У листах “ROI” писав, що його судитимуть за статтями 256, 105 кодексу РФ. Але кілька разів суд переносили. З яких причин — невідомо. Навіть оголошення “вироку” йому перенесли двічі. Останній раз — з 20 на 24 лютого 2025 року.
“Про те, що засідання перенесли я не знала, бо тоді були технічні проблеми з листами. Буквально за пару годин до того як дізналася, що Макса засудили, прийшли листи від нього за два тижні. У них Макс писав, що суд перенесли. А потім мені надіслали новину з російського телеграм-каналу про те, що Макса засудили. Я вперше побачила фотографію нареченого за три роки.
Максим у полоні
На фото помітила, що погано скористалися фотошопом і не до кінця “замазали” синець під оком. Мені дуже боляче було бачити Максима в такому стані, того дня я взагалі не хотіла ні з ким спілкуватись, я була розбита. Але наважилась зробити допис в Інстаграмі, в той день мені дуже багато людей написало, підтримали мене, за що я всім щиро вдячна”.
У третю річницю повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Верховний суд самопроголошеної “ДНР” засудив Максима Мельнікова за нібито вбивство мирного жителя, який мав проросійські погляди на 24 роки позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму.
Олександра вірить у те, що її коханого обміняють до етапування
“Після вироку засуджених військовополонених перевозять по різних колоніях, як по окупованій території України, так і по колоніях в росії, тому не знаю, де наступного разу опиниться Макс. Сподіваюсь, до етапування його обміняють, але важко тут сказати, бо засуджених військовополонених “азовців” дуже важко обмінюють, росія не хоче їх віддавати”.
