Патронатна служба “Янголи Азову” у своєму телеграмі опублікувала історію бійця полку “Азов” з позивним Сем.
“Мене звати Ігор, мій позивний – Сем. До початку повномасштабної війни багато років успішно працював ріелтором в Києві та готувався у березні запустити інтернет магазин, але війна змінила мої плани.
Ще задовго до початку повномасштабної війни для себе вирішив, що буду воювати та проходити службу саме в Азові, бо тут є особлива дружня атмосфера, дух національної єдності та незламна воля до перемоги. Коли розпочалась війна у 2014 році, було багато добровольчих формувань, які заслуговують на вічну славу та повагу, але мало хто зміг як Азов прогресувати та розвинутися від батальйону до полку, а зараз і до цілої бригади.
24 лютого вранці я прокинувся і почув від дружини, що недалеко від нас пролунав вибух. Виявилось, що це крилата ракета вдарила по військовій частині. Було зрозуміло, що почалась повномасштабна війна. На роздуми не було часу, я швидко зібрав свої речі і поїхав вступати до лав Азову, де на мене вже чекали друзі. Я став кулеметником на browning m2.
Люди на вулицях Києва панікували, були величезні затори на дорогах, нескінченні черги на АЗС та до банкоматів. Багато людей покидали місто. Вже точилися бої в аеропорту Антонова в Гостомелі.
Все відбувалось як в апокаліптичному фільмі. Наступного дня вже були безлюдні вулиці та порожні полиці продуктових магазинів.
При виконанні бойового завдання я їхав в кузові пікапу, завантаженого зброєю і боєприпасами, коли почався обстріл і ворожий осколок поцілив в колесо. На великій швидкості авто декілька разів перевернулося і більше двох тонн впало зверху спочатку на голову, а потім на таз. Мене врятував шолом і дуже поталанило, що після отриманих важких травм я можу знову ходити, завдячуючи професіоналізму лікарів із Запорізької обласної клінічної лікарні.
Зараз я проходжу реабілітацію в сучасному реабілітаційному центрі, де встановлено всі необхідні прилади для швидкого відновлення. Зі мною проводять різноманітні процедури, які сприяють покращенню мого самопочуття. З нетерпінням чекаю на якнайшвидше відновлення і повернення до побратимів.
Хочу висловити велику подяку Патронатній службі Азову “Янголи Азову”. Одразу після того як я отримав поранення, мене прооперували в Запорізькій обласній лікарні. Працівники Патронатної служби в Запоріжжі опікувалися мною, цікавились станом мого здоров‘я, самопочуття, привозили все необхідне. Патронатною службою було організовано спеціальний транспорт для перевезення мене в Київ. У столиці мене перевели в гарну клініку, де я проходив подальше лікування. Весь час знаходження у лікарні мене підтримували та допомагали”.
