Харків’янин Олександр Цечоєв приєднався до “Азову” у 2016 році. Разом з ним приєднався до полку його брат-близнюк Ілля. Згодом Ілля звільнився з “Азову”, а Олександр пройшов запеклі бої в Маріуполі, тримав оборону на “Азовсталі” і в середині травня 2022 потрапив у полон. Побратими “Смока” називали його фартовим бійцем, бо він завжди повертався цілим і неушкодженим з будь-якого завдання. Та, на жаль, не з Оленівської колонії. Молодший сержант Олександр Цечоєв загинув у бараку з іншими українськими військовополоненими, який росіяни підірвали у ніч на 29 липня 2022 року. Олександру назавжди 29.
Спогадами про “Смока” поділилися брат Ілля, подруга Аліна, побратими “Шторм”, “Кот”, “Флейм” та “Вайчик”.
Його мрія — служити в “Азові”
Олександр Цечоєв народився у Харкові. Його з братом шкільні роки пройшли в Нововодолазькій школі-інтернаті на Харківщині.
“Сашко навчався в школі на відмінно. Був відповідальним у навчанні, чемним до вчителів, не прогулював заняття. Його улюблені шкільні предмети — математика, фізика, географія та історія. Не був спортивним, але міг постояти за себе та друзів. Був сміливий, в критичних ситуаціях міг легко ухвалити рішення, не зважаючи на ситуацію. Цікавився музикою, не соромився шкільної сцени, любив читати книжки”, — каже Ілля Цечоєв про брата.
Ілля, каже, Сашко завжди піклувався про нього. З повагою ставився до старших братів, любив і шанував матір.
Олександр Цечоєв
Після школи Олександр вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки, опанував професію програміста. За неї й працював з 2012 до 2016 роки. А потім він потрапив до “Азову”.
Друзі кажуть, що “Смок” був свідомим громадянином і справжнім патріотом, який вирішив приєднатись до війська і боротись з російськими окупантами. Його вважали далекоглядною людиною — Олександр ще у 2014, коли почалась АТО, казав, що буде глобальне вторгнення московської орди, що росіяни не полишать своїх планів щодо захоплення українських земель. “Смок” не мав жодних ілюзій, тому був максимально сконцентрованим і мотивованим на боротьбу та перемогу.
Олександр заздалегідь знав, коли піде служити, то це буде саме “Азов”. Адже він давно обрав цей підрозділ для себе. Потрапити на службу в “Азов” було спільною з братом мрією. Вони збирали інформацію про рівень підготовки, ставлення до бійців і матеріальну базу полку, тому для них вибір був очевидним. Проте Ілля в “Азові” прослужив недовго, а Олександр залишався в полку до самої смерті.
Читав книги, грав на комп’ютері і цікавився криптовалютою
“Смок” починав в “Азові” звичайним солдатом. Військовослужбовець “Шторм”, який пройшов бої за Маріуполь, рік був у полоні, а зараз знову в строю у складі бригади “Азов”, познайомився зі “Смоком” у 2017 році.
“Він потрапив до нашої мінометної сімʼї одразу після “Курсу молодого бійця”. Веселий і добрий хлопець, дуже розумівся в техніці. Певний період був у нас батарейним звʼязківцем, але ніколи не відмовлявся допомогти в роботі мінометних розрахунків”, — каже “Шторм”.
Світлодарська дуга (під Бахмутом), літо 2019 року
Брав участь у боях за Красногорівку у 2017, Павлопіль у 2018 та на Світлодарській дузі у 2019. І хоча служба займала левову частину його життя, “Смок” продовжував саморозвиватися в програмуванні. У вільний час грав на комп’ютері або читав книги. Через це Сашкові навіть ніколи було повноцінно поспати та перепочити. А ще “Смок” поглиблено вивчав біржі криптовалют: інвестував, аналізував та купував цікаві йому пропозиції.
Був свідком на весіллі й чекав на появу нашого первістка
Зі “Смоком” Аліна познайомилася у 2019 році через свого хлопця, який теж служив в “Азові”. Згодом вони одружилися, Олександр був свідком на їхньому весіллі.
“З перших днів Сашко для мене став дуже близькою людиною. Я завжди жартома казала чоловіку: “Давай залишимо його собі”. Ми часто зустрічались та гуляли разом. Він був веселим, щирим і добрим, заряджав своєю енергією та позитивом. А ще у нього було класне почуття гумору: влітку завжди приносив мені багато морозива, хоча знав, що я його не люблю”, — згадує вона.
Олександр чекав народження сина Аліни і його друга.
“Смок” і Аліна
“Все хотів відчути, як дитина б’ється в животі, та нервував, що нічого не відчуває. Завжди дзвонив і питав, що мені привезти та чого мені хочеться”, — каже подруга “Смока”.
Про таких кажуть — душа компанії
Колишній військовополонений “азовець” на псевдо “Флейм” познайомився зі “Смоком”, як тільки прийшов на службу в полк. Це було у лютому 2020 року.
“Серед всіх інших Сашко був найдобрішим. Він допомагав нам, новобранцям, освоїтися. Завжди був веселим, життєрадісним. Про таких кажуть — душа компанії”.
Коли Артем “Флейм” з іншими потенційними “азовцями” проходили “Курс молодого бійця”, “Смок” був старшим над ними.
“Виводив нас на пробіжку, а сам залишався осторонь. Казав: “Ви біжите, а я вас тут почекаю”, — з посмішкою згадує ті дні “Флейм”.
“Флейм” згадує смішний діалог зі “Смоком” ще до повномасштабної війни:
— От ти “азовець”, а де твої татуювання?
— А в мене є татуювання…
І показує на маленьку чорну точку на руці.
“До речі, “Смок” був ініціатором подарунку на мої 26 років у 2021, він запропонував подарувати мені мольберт, пензлі і картину по номерам. І наша батарея скинулась мені на подарунок. Я тоді почав малювати пензлями й фарбою, а до цього лише лайнерами”, — згадав “Флейм”.
У Маріуполі не думав, що ми у безвихідній ситуації і зберігав спокій
Побратим з позивним “Вайчик” тримав оборону Маріуполя, повернувся з полону і зараз разом з іншими “азовцями” продовжує воювати проти росіян. Запам’ятав “Смока” позитивним хлопцем з дивними ідеями та нестандартним мисленням.
“Смок” ліворуч, “Вайчик” праворуч
“Сумісне проживання з ним виглядало так: цікаво, що сьогодні він буде робити? Подобалося все, що було пов’язане з програмуванням. Ремонтувати та налаштовувати комп’ютери й ноутбуки — то була його улюблена справа. Дуже цікавився технікою. Навіть не розуміючи, як це працює і як його полагодити, він намагався шляхом спроб і помилок в усьому розібратися та зробити, щоб зламане почало працювати”, — каже “Вайчик”.
“Смок” і “Флейм” служили разом в мінометній батареї.
“Він збирався у 2022 році звільнятися, тому передавав мені всі свої знання. До закінчення контракту залишалося десь пів року, але почалась повномасштабна війна. І запам’ятався Сашко і під час боїв в Маріуполі, і під час перебування на “Азовсталі” тим, що не втрачав позитиву і не впадав у відчай. Людина з гарною витримкою”, — каже “Флейм”.
На початок повномасштабного вторгнення Олександр Цечоєв мав звання молодшого сержанта і був командиром відділення управління взводу управління дивізіону гаубичного артилерійського дивізіону. Навалу росіян зустрів 24 лютого в Маріуполі, як і вся мінометна батарея. Був звʼязківцем.
“Від “Смока” насправді багато чого залежало, бо гарний звʼязок — це запорука ведення успішних бойових дій”, — каже побратим “Шторм”.
За словами “Вайчика”, Олександр на бойових виїздах виконував свої обовʼязки на 100%. В його очах ніколи не було сумнівів, вагань, страху чи нерозуміння ситуації.
“У Маріуполі навесні 2022 року “Смок” не нудив, не думав, що ми у безвихідній ситуації, а щодня робив те, що він краще за все вміє. І при цьому зберігав спокій.”
15 квітня “Смок” з іншими оборонцями Маріуполя брав участь в прориві з Правого берега на “Азовсталь”.
“Навіть в тяжкі моменти ніколи не чув від нього скиглення чи якоїсь зради. До “Смока” справді тягнулись люди, бо він був професіоналом своєї справи і надійним побратимом”, — каже “Шторм”.
Психологічно був готовий до полону, бо іншого вибору не було
Військовий “Кот” служив разом зі “Смоком” з 2017 по 2022 роки. Йому “Смок” запам’ятався класним спеціалістом і позитивною людиною.
“Він любив відкладати все на останню мить і виконував всі роботи та завдання, коли строки підтискають. А ще він був людиною-армагеддоном. Завжди щось ламав, але то ставалося якось випадково. Наприклад, одного разу на полігоні у 2017 році перед стрільбами всі хлопці здали свої телефони “Смоку”. Там було п’ять телефонів, і Сашко поклав їх біля себе. А потім на них щось важке впустив і одразу зламав всі телефони”, — каже “Кот”.
“Смок” і “Кот”
Аліна згадує, що “Смок” по можливості завжди писав їй, коли був у Маріуполі.
“Намагався мене веселити і підбадьорити навіть тоді, коли сам знаходився в пекельних умовах на “Азовсталі”. А ще я була зв’язківцем між “Смоком” і моїм чоловіком: вони хоч і знаходилися в одному місці, але не бачилися. Тому я передавала їм вітання один від одного і дізнавались про їхні справи”.
Олександр Цечоєв був людиною, яка тверезо думає і виваженим військовим, та чудово розумів, в якому критичному становищі на середину травня 2022 року знаходяться українські військові. Тому до виходу в полон “Смок” був психологічно готовим, бо розумів — іншого вибору в оборонців Маріуполя на той час вже не було.
“Смок” посередині, без бороди
З полону Олександр кілька разів телефонував додому, спілкувався з рідними. Від Іллі дізнався, що він і ще один його рідний брат також пішли воювати, захищати рідну землю. “Смок” намагався їх відмовити, на що брати йому сказали, що не можуть інакше.
Хлопець з великою вдачею, якого вбили у полоні
У полоні “Смок” був на позитиві і не втрачав надії. “Вайчик” каже, Олександр навіть планував після виходу на волю займатися активно спортом та улюбленим програмуванням.
“Кот” каже, що таких позитивних, щирих та справжніх людей, як “Смок”, на своєму життєвому шляху зустрічав дуже мало. Побратим згадує, що у 2021 Олександр збирався звільнятися з “Азова”, але хлопці вмовили залишитися ще хоча б на рік.
“Звісно, з огляду на те, що сталося, я жалкую про це. Але знаючи Сашка, він з початку вторгнення повернувся б до “Азову”. Він така людина, вірний побратим, що до кінця буде поруч зі своїми”, — зазначив “Кот”.
Коли подруга Аліна побачила списки загиблих з Оленівської колонії, каже, наче відірвали велику частину її душі.
“Здається, я досі не вірю в те, що Сашко більше не напише і не подзвонить мені… Він назавжди залишиться в моїй пам’яті та серці хоробрим, сміливим і водночас дуже ніжним хлопцем”, — каже Аліна.
Побратим “Кот” називає “Смока” хлопцем з великою вдачею.
“Коли в Маріуполі “накривався” зв’язок і потрібно було його ремонтувати, Сашко без вагань ліз на дах. Ніколи не відмовлявся, попри те, що навколо була безперервна стрілянина, все вибухало. За годину повертався цілим, неушкодженим і роботу свою зробив. Дійсно був фартовим, і цей позивним Сашкові більше підійшов би, ніж його брату-близнюку (позивний брата “Фартовий” — Свої). На жаль, цього фарта не вистачило в Оленівці…”, — сказав “Кот”.
Зліва направо – “Смок”, “Шторм” і “Вайчик”
Олександр Цечоєв мав відзнаку президента України “За участь в антитерористичній операції”, нагороджений медаллю “Учасник бойових дій” та посмертно орденом “За мужність III ступеня”. Його неймовірно щира та добра посмішка залишиться у пам’яті друзів і побратимів до кінця життя.
