На початок великої війни Артем Мороз був вже цивільним. 24 лютого 2022 року вивіз дружину Катерину із чотиримісячним сином до Запоріжжя, а сам повернувся до Маріуполя. “Тесла” приєднався до “Азову”, де служив раніше. Міські бої, оборона на “Азовсталі” і полон, який триває вже майже три роки. З Катериною Мороз журналістка Свої Ганна Курцановська познайомилася у Києві на одній з акцій на підтримку військовополонених “Не мовчи! Полон вбиває!”.
Знайомилися двічі
Катерина родом з Маріуполя, там вона жила до початку повномасштабного вторгнення. Артем з Малина, це на Житомирщині. З Артемом Катя знайомилася двічі. Він уже був в “Азові”, приєднався у жовтні 2017 року, служив на посаді водія, а згодом снайпера.
“У березні 2018 року він покликав мене в кіно і “злився”. За кілька годин до сеансу дзвонила, щоб дізнатися, поїдемо ми разом чи окремо. І він не взяв слухавку, не відповів на повідомлення. Ситуація забулася, але з Артемом наші шляхи знову перетнулися, десь через два роки. Я сиділа в автівці свого знайомого, він був військовим медиком в “Азові”, переглядала Інстаграм, і хтось із закритого акаунту поставив вподобайки на мої світлини. Кажу другу: “Подивись, хлопець у військовій формі, може, ти його знаєш”. А він — то ж мій побратим Артем. Записав відео для нього, мовляв, дивись, з ким я зараз поруч. І так ми почали спілкуватися”.
Перше знайомство Катерини і Артема було невдалим
Катерина зізнається, не розраховувала на якісь романтичні стосунки.
“Я думала, що просто поспілкуємося і він знову кудись втече. Але ні. Тоді у мене були складні життєві обставини, і Артем дуже підтримував мене. Тобто спочатку він став мені близьким другом, він будь-коли був готовий приїхати і допомогти. А через місяць тісного щоденного спілкування ми стали парою. А 1 травня 2020 року я потрапила в “азовську” тусовку. Хлопці тоді повернулися з полігону і святкували свій приїзд. Там Артем представив мене своєю дівчиною. На цій “майовці” нас розписали — зробили нам з фольги обручки”.
Обручки з фольги
Вирішили одружитися, а через місяць я дізналась, що вагітна
Якби Катерині сказали, що в майбутньому вона стане дружиною військового, то не повірила б, бо була максимально далекою від усього цього. Але доля склалася так, що вона стала дружиною військового.
“У моїй сім’ї не було військових. Батьки були не те, щоб проти, вони теж, як і я, з побоюванням до цього ставились. Тому що все-таки це небезпечна професія. Артем десь через пів року стосунків постійно говорив, що хоче зі мною створити сім’ю і хоче від мене дітей. На Новий рік ми вирішили узаконити наші стосунки, і буквально через місяць я дізналася, що вагітна. Ми дуже хотіли, щоб нас розписали саме в річницю наших стосунків — 1 травня, але в цей день, на жаль, не працювали маріупольські РАЦСи. Тому розписалися 8 травня 2021 року, я вже тоді була на четвертому місяці вагітності”.
Катерина і Артем
Пишного свята не було — після розпису молодята з батьками Катерини посиділи в кафе на березі Азовського моря, а наступного дня поїхали до батьків Артема в Малин. Там подружжя Мороз з ріднею смажили м’ясо, співали та танцювали у дворі, де виріс Артем. Тоді Катерина вперше побачила тата та матір свого коханого, до цього вони спілкувалися лише по відеозв’язку.
Квитки були на вечірній потяг 24 лютого
У сім’ї Мороз 11 жовтня 2021 року народився син Матвій, а через 12 днів у Артема закінчився контракт, і він не став його продовжувати. Влаштувався на фірму, яка вивозила шлак з відомої в Маріуполі шлакової гори.
“Працював у нічні зміни. Каже, що на кордоні така заграва, треба своїм хлопцям зателефонувати, дізнатися, що там відбувається. І колишні побратими сказали, щоб терміново вивозив родину, бо буде щось недобре. Як зараз пам’ятаю, ми зібралися увечері 22 лютого. Прийшли мої батьки, сестра з хлопцем. І Артем каже: “Давайте збирайтесь, будемо виїжджати хоча б на пару днів”. Всі розраховували, що це буде дійсно пару днів, як у 2014 році. Але мама не захотіла, бо вона не залишить вітчима, а вітчим — завод, де працював. Молодша сестра теж відмовилася, бо її хлопець залишався і теж, як мій вітчим, працював на металургійному підприємстві”.
До повномасштабної війни у Катерини і Артема народився синочок Матвій
Квитки купили на фірмовий потяг “Азов”, який курсував з Маріуполя до Києва. Але Катерина з чоловіком і сином так і не виїхали.
“Ми жили на Лівому березі, прокинулися від вибухів. Артем зателефонував своїм на Житомирщину, сказав, що почалася повномасштабна війна. Потім сказав моєму батькові, щоб терміново збирався. Я не знаю, яким дивом батько проскочив на заправці без черги і зміг заправити авто. Все відбувалося настільки швидко, що я, крім папки з документами та речей для сина, якому тоді було чотири місяці, більше нічого не встигла взяти. Я поїхала з малим і татом, всі інші відмовилися. Артем автівкою побратима вивозив дружин “азовців” — вагітних та жінок з дітьми”.
Через Запоріжжя на Житомирщину
Через п’ять годин вони доїхали до Запоріжжя. Артем дружину з сином завіз до рідні, а сам з батьком Катерини і побратимом повернулися до Маріуполя. До Лівого берега вони дісталися ближче до півночі.
“Нас прихистила рідня, яку я бачила лише кілька разів, але я їм дуже вдячна за допомогу. Десь тиждень батьки були у нас, Артем вже був на базі. Але потім мама з татом перебралися до себе в квартиру, поруч з “Азовсталлю”. З Артемом спілкувалася по відеозв’язку, поки була можливість. Сказав, що сходив до хлопців на базу, а через пару днів бачу — він у формі. Посміхається і говорить, що з побратимами на це чекали, щоб нарешті показати свої навички в боротьбі з ворогом. Я не стала нічого заперечувати, тільки сказала: “Бережи себе. І пам’ятай, що в тебе є син”. І це мотивувало Артема не потрапляти в надто небезпечні зони”.
Артем повернувся до побратимів з “Азову” до Маріуполя, аби захищати місто від окупантів
Коли українські військові звільнили Київщину, до Запоріжжя приїхав Олег Миколайович, батько Артема. На Житомирщину Катерина їхала з сином 11 квітня — в цей день хлопчику виповнилося пів року.
8 травня – найстрашніший день
А в цей час “Тесла” вже був на “Азовсталі”. Найдовше на зв’язок не виходив 16 днів, Катерина місця собі не знаходила, а коли мав змогу під’єднатися до інтернету, то писав, що вже загинуло багато його друзів.
“Пам’ятаю найстрашніший день — 8 травня. То була перша річниця нашого весілля. Я написала коханому, привітала його і попросила, як тільки зможе, нехай зателефонує. Він написав, що все добре, тільки перейде на іншу точку і зателефонує. А через 10 хвилин на один з бункерів з літака росіяни скинули авіабомбу. Артем тільки через п’ять днів написав, що живий. Він мені повідомляв про деяких хлопців і просив передавати їхнім сім’ям звісточку. Вже після того, як вони вийшли в полон, я додалася до “азовських” спільнот, і там багато людей мені писали, що саме мій чоловік передавав батькам, дружинам, сестрам, братам та іншим, що з їхніми рідними все гаразд”.
16 травня “Тесла” зателефонував по відеозв’язку дружині і повідомив дві новини. Погану — увесь Маріупольський гарнізон із “Азовсталі” виходить у російський полон. А гарну — їм пообіцяли, що через 3-4 місяці вони будуть на волі. В голові Катерина і досі прокручує фразу чоловіка: “Не переймайся, котику, до твого дня народження і до дня народження сина ми вже всі будемо разом!”.
18 травня Артем зателефонував, сказав, що через десять хвилин вони виходять у полон. Це був єдиний раз, коли я при ньому в камеру заплакала, бо вже не витримала.
“І чомусь у мене було таке відчуття, що це не на обіцяні 3-4 місяці, а набагато довше. Так воно й вийшло, моє внутрішнє відчуття не підвело”.
“Теслу” судитимуть – хтось “здав”, що він снайпер
Лише одного разу “Тесла” зателефонував — 27 жовтня 2022 року, сказав тоді своєму батькові, що його тримають у Донецькому СІЗО. Всю інформацію рідні дізнаються через хлопців, які повертаються з полону під час обмінів.
Катерина на акції “Не мовчи! Полон вбиває!”
“Знаю, що у нього хворі коліна — дає про себе знати спортивне минуле, Артем займався хокеєм. А в застінках вони постійно стоять, цілими днями. А ще болить спина. Психологічний стан більш-менш стабільний. Наприкінці 2024 року дізналися, що хтось Артема “здав”, бо росіяни не знали, що він снайпер. А тепер мого чоловіка судитимуть”.
Але родина не втрачає надію, що його прізвище скоро з’явиться в списках обміняних. І сина нарешті побачить батька, якого майже три роки бачить лише на світлинах.
“Ми всі його дуже любимо, чекаємо і чекатимемо. Артем — мій найкращий друг і коханий чоловік, людина, яка може підняти мені настрій за секунду і якій я довіряю на мільйон відсотків, моя найміцніша опора.”
