До 10-ї річниці створення «Азову» вийшов документальний фільм «Барак 200. Живі». Завдяки свідченням українських оборонців, які вижили, авторам стрічки вдалося зробити реконструкцію подій масового вбивства в Оленівці. За офіційними даними слідства, наразі вдалося підтвердити страту 54 українських оборонців. Слідство триває й досі, експерти намагаються встановити деталі трагедії навіть попри те, що цьому перешкоджає російська сторона.
Що сталося?
5 травня бригада «Азов» відзначила 10-ту річницю створення підрозділу. До цієї дати приурочили прем’єру фільму «Барак 200. Живі».
«У ніч проти 29 липня 2022 року у Волноваській виправній колонії №120, відомій як «Оленівка», стався один з наймасовіших воєнних злочинів — серія вибухів, що спричинила пожежу, внаслідок якої загинули 54 полонених військовослужбовців «Азову» та понад 70 отримали важкі травми. Міжнародна місія ООН з розслідування трагедії припинила свою роботу, а українське слідство так і не дійшло висновку про зброю, замовників та виконавців,» — йдеться в описі до фільму.
Авторам стрічки вдалося відшукати вісьмох оборонців, які дивом вижили під час теракту в Оленівці. За допомогою їхніх свідчень вдалося реконструювати події злочину до найменших дрібниць.
Що відбувалося в Оленівці?
Азовець з позивним «Масло» згадує, полонені знали, що готується якийсь новий барак для подальшого етапування.
“Нас збирали туди з усіх бараків. Списки постійно доносилися й почали приводити людей. Там у нас було постійно шикування, нас постійно рахували по головам, бо в них щось не складалося.”
Кажуть, тоді багатьом здавалося, що людей готують до обміну.
«Список був рандомний. Але в ньому були тільки азовці», — розповів боєць бригади «Азов» з позивним «Лемко».
Новий барак був у промзоні. Також там був цех, де стояли точильний та токарний станки, металевий прес.
«Коли зайшли у барак, побачили, що там стоять 200 залізних ліжок без матраців. Пройти до них можна було лише боком. Здавалося, що навіть одну ніч ми не проживемо».
У бараку місця займали по підрозділах. Азовець «Лемко» каже, в день теракту в бараку було 198 людей, з них декількох тоді ж етапували у Донецьк. Того ж дня до бараку привели електрика, який встановив на вулиці два ліхтаря.
«О 22:30 вимкнули все світло. Я заснув, а прокинувся від того, що почув, як біля табору працювали ворожі «Гради». Не міг зрозуміти, що робити: кричати, щоб всі вставали чи падати самому на підлогу», — згадав «Масло».
«Крафт» каже, били у бік Мар’їнки.
«Вони постійно працювали, умовно кажучи, від стін або з посадок, які знаходилися не так далеко від самої колонії».
Бійці діляться, в той момент була думка: «Аби не по нам». Та за хвилину пролунав перший вибух. У бараку повилітало скло.
“Я лише встиг скластися у позу ембріона та підтягнути руки. Від третього вибуху було сильне зарево. Полум’я було видно навіть крізь закриті очі.”
Азовець «Авокадо» відчув сильний удар по голові й на той момент втратив слух. «Сатир» та «Цезар» кажуть, що в пам’яті залишився лише спалах та вогонь.
«Я повертаю голову і бачу, що стеля починає палати. Сідаю й розумію, що з живота починає витікати кров. В цей момент зі стелі починає щось на кшталт скловати сипатися. Вона обгоріла, і по нам летіли тисячі дрібних гілочок», — розповідає «Крафт».
«Серьога» впав з ліжка. Його привалило.
“Спробував потихеньку вилазити. У мене були опіки, очі попалив. Все приміщення заповнилося вибуховими газами, навкруги лунали крики. Хтось смикнув мене за руку та вказав, де вихід. Виходив з бараку напівзрячий.”
Вже на виході з бараку «Цезар» побачив хлопця, тіло якого було фактично перерізане навпіл. В той момент він був живий й кричав від болю.
“Коли вибіг — на вулиці було багато людей. Я побачив відро, взяв його й підбіг до крану, аби набрати води. Коли повернувся назад — вже все палало. Хлопці горіли живцем, врятувати їх було неможливо.”
Коли «Авокадо» прийшов до тями, побачив, що хлопці ламали паркан, аби вибратися. Епіцентр вибуху був біля виходу. Саме там загинуло найбільше бійців.
«Там були хлопці з мого підрозділу. Одночасно я втратив вісім бійців. І майже всі вони були командирами. Дехто служив з 2015 року, були хлопці, які багато чого пройшли на війні. А їх так підло підірвали», — розповів «Лемко».
Військовий медик і бранець «Оленівки» Дмитро Кубряк згадує, хвилин за 20 після вибуху бойовики прийшли до їхнього бараку й наказали медикам виходити. На територію промзони вони зайшли близько півночі.
“Я побачив жахливу картину. Уздовж 100-метрової алеї лежали хлопці. Нас було 10 медиків на 150 поранених. Всю ніч ми сортували їх, надавали допомогу. У них були уламкові поранення, опіки.”
«Були й такі, хто перебував у стані агонії, але візуально ми не бачили на їхньому тілі ознак ураження. Було розуміння, що у них катастрофа всередині — в черевній порожнині, в грудній клітині чи закрита черепно-мозкова травма».
В цей час бойовики стояли уздовж паркану й просто спостерігали за тим жахом, який відбувався.
“Всіх, хто був у списку, фотографували. Потім підходили, аби упевнитися, чи дійсно тут та людина. І лише після цього нас вантажили у КАМАЗ, наче якийсь скот.”
«І для них не було різниці — якої важкості поранення, лежача людина чи ні. Дорогою до Донецька помер один боєць», — додав «Лемко».
У Донецьку поранених доставили до лікарні, де всіх розмістили у коридорі.
«Уявіть, який там стояв запах: обгорілі тіла та сотня поранених, які лежали на підлозі».
Розслідування масового вбивства в Оленівці: що відомо
Заступник начальника департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора Тарас Семків каже, на теперішній час вони можуть підтвердити загибель в Оленівці 54 осіб — це офіційні дані за матеріалами розслідування.
«Їх ми отримали за результатами судово-медичних експертиз після повернення тіл в результаті обміну з росією. Ще п’ять тіл залишаються неопізнаними. Але ми не можемо стверджувати, що це остаточна кількість загиблих, оскільки може бути, що нам були передані не всі тіла».
По деяким з тіл, каже Семків, неможливо встановити причину смерті, оскільки з того часу відбулись певні гнильні зміни.
«Я знаю, що з деяких тіл навіть дещо вирізали. Я був на впізнанні декількох тіл. Вони у жахливому стані: одні були засохлі, другі — вологі, треті — взагалі жижа. Тобто тіла зберігалися в різних місцях», — зазначив «Лемко».
«Матрос» каже, всі уламки з тіл були видалені.
“Робилося це, аби приховати злочин, істину та події, які відбувалися. З 43 тіл вилучено металеві частини, по яких також проводяться дослідження. Поки ми не можемо встановити, чи є ці частини частками якогось боєприпасу.”
«Наші експерти встановлюють їх хімічний склад. І ми рухаємося в цьому напрямку, намагаючись залучити і міжнародну спільноту, і міжнародних експертів, які, можливо, зможуть більш чітко класифікувати метал, який був вилучений з тіл наших оборонців», — пояснив Тарас Семків.
За його словами, встановити мотив цього злочину неможливо.
«Важко сказати, що керує окупантами в той чи інший момент, коли вони вчиняють злочини. З початку повномасштабного вторгнення органами досудового розслідування, прокурорами зафіксовано вже понад 110 тисяч воєнних злочинів. Очевидно, що ці злочини проти України, проти української нації, проти тих людей, які боронять свою землю, знищення тих людей, які найбільш активно захищають свою землю й спроба залякати інших, щоб показати, що може відбутися з тими, хто знаходиться в полоні».
До цього часу жодній особі поки не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. Хоча слідчі й прокурори виконали великий обсяг слідчих і процесуальних дій.
«Це розслідування має певні складнощі. Це обумовлене, в першу чергу, відсутністю доступу до місця події. Зазвичай таке розслідування повинно розпочинатися з огляду місця слідчими, а за необхідністю й прокурорами. І це повинно відбуватися якомога швидше. Та ні в українських правоохоронних органів, ні у міжнародних організацій такої можливості не було. російська федерація будь-яким чином не сприяє висвітленню цих подій», — додав Тарас Семків.