Головна Культура

BOUQUET KYIV STAGE 2022: ЗАРАДИ ЖИТТЯ

Я знала, що він буде. Бо він народився в місці сили, у самому серці великого Києва, на благодатній території Софії Київської. Він бував пишним, з екзотичними нотками та заморським колоритом. Він завжди збирався з любов’ю та зі значенням. Цьогорічний фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage, який проходив з 5 по 7 серпня у Софії Київській та Золотих Воротах був кричущий, натхненний і зцілюючий. Він сканував, аналізував, загоював та окрилював. Три дні я прикладала життєдайні букети до ран у свідомості і з величезним задоволенням дивилася на знайомі обличчя та вбирала чудодійні звуки та враження.

У перший фестивальний день я прийшла з надією потрапити на джаз, але “залипла” на приголомшливій академічній музиці – на дуеті Богдани Півненко та Ганни Хмари. Квіточкою-незабудкою цього концерту став виступ зовсім юного музиканта з Сєверодонецька Миколи Посошко, учня Богдани Півненко, який заслужено зірвав бурхливі оплески глядачів. Три фотовиставки викликали протилежні почуття. Єлизавета Клюзко представила фотопортрети українок, які носять під серцем нове життя. У їхніх ніжних обличчях – світло та готовність захистити свою дитину, зробити її світ прекрасним. Фотовиставка документаліста Олександра Глядєлова показує війну у всій її жахливості: реальні кадри обпалених, зруйнованих місць, якими гуляє біль і смерть. На третій виставці – фотопортрети воїнів-інтернаціоналістів, які приїхали до України, щоб разом із нами боротися зі злом. На моніторі можна переглянути відеоінтерв’ю, в яких вони розповіли про те, як і чому сюди приїхали. До речі, дві останні виставки працюють у Софії Київській до 4 вересня.

Вечірня бесіда під 200-річним ясенем, як завжди, здивувала, обдарувала відкриттями, новизною емоцій. Журналістка Тетяна Лисун, філософ Ігор Дідковський, музикант Віктор Мотанка та телеведуча Світлана Рижук обговорювали тему Відродження. Дуже цікава розмова супроводжувалася віршами, співом та музикою, які часом супроводжувалися гуркотом зовсім не страшного грому.

Мій другий фестивальний день розпочався з тріо Назгуль Шукаєвої. Назгуль – надзвукова чарівниця, універсальний шаман. Вона не мала жодного однакового концерту. Натомість у глядачів завжди однакове почуття приголомшення, захоплення. Ніжні та потужні колискові, в які вкладена сила та любов матері – найдієвіші ліки. Я була щаслива.

А після концерту я вперше увійшла до Софійського собору. От якось так склалося, що на території була багато разів, а до самого собору не заходила. Те, що я побачила – друге потрясіння за день. Цей неймовірний розпис, кольорова гама, візерунки, святі образи! За один огляд не наситилася, повернуся ще раз.

Неможливо було пропустити «Кінобукет»: подивилася один з 20 його пронизливих документальних фільмів, знятих за час війни – історію художника, який живе у Харкові. З бажанням видавити із себе сестру-клона, щоб мати змогу бути на двох заходах одночасно, пройшла повз старий ясен, під яким очікувалася чергова бесіда: повернулася до Золотих воріт на електронну музику Антона Дегтярьова. Ні, це була не музика, це подорож до Замежжя. День вдався!

На третій день, на жаль, я змогла відвідати тільки один захід Bouquet Kyiv Stage. Але важливий для мене: джазовий концерт – квінтет Міші Менделенка. Цей дорогоцінний розсип звуків – сповідь музиканта, його історія сприйняття війни. Це живі паростки, що переплітаються, шукають світло і діляться їм з оточуючими. Нам потрібні ці історії, вони дають нам сили згуртуватися і пережити темні часи.

Дякую, Bouquet Kyiv Stage!

Наталія Кряж