У маріупольця Сергія Зусіна був чудовий музичний слух, він майстерно грав на фортепіано, однак став військовим. У 2015 він пішов добровольцем захищати України, а потім працював у поліції. Повномасштабну війну він зустрів солдатом у складі полку “Азов”. Боєць “Рассел” разом з побратимами 86 днів боронив рідний Маріуполь, дістав поранення, вийшов з “Азовсталі” у російський полон. 18 місяців тому, у ніч на 29 липня 2022, росіяни вбили його в Оленівці разом з іншими побратимами. Історію “азовця” Сергія Зусіна розповіла Свої його наречена Анастасія.
Зварювальник з музичною освітою
Сергій народився у Маріуполі, виріс у люблячій родині. Його батьки працювали на металургійному заводі. З двох років мама віддала Сергія до дитячого садочка, а у школу він пішов у шість. Хоча в ті часи, за словами Анастасії, так рано дітей в школу не брали, тільки, коли виповниться сім.
“Але Сергій чудово писав, читав і рахував. Вчився дуже добре. У середніх класах його улюбленими предметами були математика й фізика. Вчителька фізики називала Сергія “наш професор”. До Маріупольського металургійного інституту, тоді Жданівського, вступив без проблем, набравши найбільшу кількість балів серед усіх. Після закінчення вишу пішов працювати на завод імені Ілліча за спеціальністю — зварювальником. Після отриманої травми — в око потрапила іскра — вирішив не повертатися на підприємство”.
А ще Сергій навчався у музичній школі. За сімейною традицією усі чоловіки в родині мали музичну освіту по класу фортепіано. І Сергій теж. До того ж, він був найобдарованішим учнем, займав перші місця на міських та обласних конкурсах по сольфеджіо.
“Він завжди займався музикою, Сергій нею жив. Любив грати вдома, коли приходили гості.”
АТО, поліція, кохання
У 2015 році Сергій пішов в АТО, добровольцем приєднався до батальйону “Артемівськ”. Після служби одразу працевлаштувався до Головного управління поліції в Донецькій області, в батальйон поліції особливого призначення.
“З Сергієм ми познайомились влітку 2019 року в одній із соцмереж. Ми не знали одне одного особисто, але були у друзях. Він дуже любив смажити м’ясо, готувати й все це викладав у стрічку. Щоразу я гортала і думала: “Оце хлопець молодець!” Та одного разу не втрималась і написала коментар: “Мабуть, видалю з друзів, бо слина тече постійно”. Так у нас зав’язалася розмова, а вже наступного дня ми зустрілись на березі нашого улюбленого Азовського моря. Сиділи на пляжі Піщанка, їли таранку, спілкувались, а ввечері він мені сказав: “А ти прикольна, нумо зустрічатись”.
Сергій, працюючи у поліції, часто говорив нареченій, що хоче знову одягтись у військову форму і захищати Україну
Ну, ось так ми й почали бачитися все частіше, а потім і жити разом. Сергій дуже полюбив мою доньку від першого шлюбу, а вона його. Разом робили уроки, бо він дуже розумний і все пам’ятає зі школи. Сергій пишався своїм 16-річним сином, який займається футболом і був одним з найкращих гравців свого віку. У Сергія було багато друзів і знайомих. Я дивувалась, коли ми йшли містом і кожні 10 хвилин він з кимось вітався. Багато говорив телефоном, весь час щось вирішував, допомагав комусь з різних питань”.
Працюючи в поліції, Сергій неодноразово казав своїй нареченій, що хоче знову одягнутись у військову форму і знищувати ворога. Восени 2021 року він звільнився, маючи досвід і гарну підготовку, потрапив до лав “Азову”. Був солдатом 3-го відділення зенітно-ракетного взводу зенітно ракетно-артилерійського дивізіону.
“Був момент, коли ми посварилися і не бачились пів року, він дуже важко це переносив та вирішив піти ва-банк. Влітку Сергій прийшов до мене на роботу, подарував квіти, золоту каблучку, сказав, що хоче, аби я стала його дружиною” .
“Дав час на роздуми й пішов. Десь за тиждень я відповіла “так”. Ми почали планувати весілля на квітень 2022 року і подорож до Турції. Але…”
Як тільки вибереться з Маріуполя — ми одружимося і народимо сина
Анастасія згадує розмови з нареченим незадовго до повномасштабного вторгнення, про високу ймовірність нападу росії. Жінка нервувала з цього приводу, а Сергій заспокоював кохану, казав, що Маріуполь добре захищений і він з побратимами не дасть ворогу пройти.
“23 лютого ми відсвяткували день народження моєї доньки, а наступного ранку прокинулися від вибухів. Сергій не казав нічого, він не показував жодних емоцій. Випив каву, одягнувся і пішов. Я пообіцяла посмажити на вечерю картоплі й вслід крикнула: “Не затримуйся, я тебе чекаю”. Мабуть, я щось відчувала, не могла довго закрити двері і дивилась, як він йде”.
Сергій “Рассел” Зусін на “Азовсталі”
“Рассел” постійно писав Анастасії поки була така можливість, а потім зник зв’язок, світло і наступила болюча тиша.
“Коли я з донькою вже вибралась з міста, дізналась від друзів Сергія, що він переймався і просив людей розшукати нас за будь-яку ціну. Потім зв’язок відновився і ми переписувались. Вже з “Азовсталі” Сергій написав мені, що тільки-но вибереться звідти, одразу одружуємось і народжуємо сина”.
Під час боїв на “Азовсталі”, коли російські літаки скидали на металургійний завод фосфорні бомби, “Рассел” дістав поранення — сильні опіки обличчя та рук.
Після вибуху від коханого залишився лише череп з зубами
29 липня 2022 року Сергія з побратимами, іншими захисниками Маріуполя, росіяни підло стратили в колонії — вночі російські солдати підірвали один з бараків. Понад пів сотні військових загинули, так і не дочекавшись обміну. У “Рассела” залишилися мати, син від першого шлюбу та наречена.
Понад пів року рідні не могли знайти тіло Сергія, тому ще тішили себе надією, що то помилка і він живий. Спочатку були проблеми із взяттям ДНК матеріалу сина через те, що він перебував за кордоном, потім з’ясувалось, що матеріал не підходить. Ну, а коли вже все підійшло, родина довго чекала на результати. Весь цей час тіло “Рассела” було в морзі. За пів року тіло Сергія все ж таки вдалося ідентифікувати.
“Тіла Сергія ніхто не бачив — ані його мати, ані я. Патронатна служба “Янголи Азову”, яка займалася похованням, сказала, що там жах. Від мого коханого залишилися лише череп з зубами”.
Поховали бійця “Азову” 2 червня 2023 року на Алеї Слави на Лук’янівському кладовищі. Анастасія пишається своїм коханим, його незламністю та патріотизмом і згадує слова “Рассела”.
“Буду стояти до останньої кулі”, — Сергій написав Анастасії в одному з повідомлень, коли був на “Азовсталі”.
Його командир відзначив, що “Рассел” був класним бійцем, з неабиякою силою духу, виконував всі завдання і нічого не боявся. А ще він умів виходити з будь-якої ситуації, удача завжди була поруч з бійцем. Тому коли Сергій потрапив у полон, рідні та знайомі були впевнені, що він повернеться живим. Але в ту страшну ніч — з 28 на 29 липня 2022 — вдача його покинула.
Тепер Сергій продовжує свій героїчний шлях у Небесному батальйоні. “Рассел” посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Йому назавжди 41 рік.
