У 2012 році ООН оголосили 4 травня Днем протидії булінгу. Ініціативу одразу підтримали 25 країн. Згодом доєдналась і Україна, адже цькування – одна з поширених і дуже важливих проблем, що є у суспільстві. Зважаючи на це, зірки Нового каналу пригадали свій досвід зі шкільних років. Чи піддавалися вони булінгу та як з ним боролися?
Олександр Педан, ведучий проектів Нового каналу
– Я навчався у школі, коли слово «булінг» ще навіть не дійшло до України. І дуже шкода, до речі. Бо насправді булінг у ті часи був усюди, просто ми не знали, як це назвати, – каже Олександр Педан. – Я як найменший за зростом у класі стояв останнім у строю на фізкультурі. Але мене не булили з цього приводу, бо мені дуже пощастило з класом. Ми були дружні! Пам’ятаю кількох хлопчиків, яких хотіли цькувати, але ми колективно не давали цього робити. Сумно лише, що тоді часто сама радянська система місцями провокувала булінг. Наприклад, те «Швидше, вище сильніше!» Вважалося, що сильні – найкращі. Або ж з учнів, які не дуже добре вчилися, робили двієчників. А вони через це комплексували й свою агресію часто-густо спрямовували або на слабших дітей поруч, або на тих, хто навчався краще за них. На щастя, зараз по-іншому. Те, що я побачив у НУШ (Нова українська школа – прим. ред.), мене потішило. Система змінюється! Немає порівняння дітей між собою, є порівняння дитини з нею ж учорашньою.
Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»
– Я входила у компанію тих дітей, яких цькували, тому що була повненька, – ділиться Віталіна Біблів. – Образити могли лише словесно, тому що в мене був старший брат, якого всі боялися. Але й слів було достатньо, щоб довести мене до сліз. Якось я зрозуміла, що сама по собі. Тож почала займатись усім, чим тільки можна було. Ходила на спортивні гуртки, в музичну школу, відвідувала різні факультативи. У такий спосіб відволікала себе від того цькування. І в якийсь момент зрозуміла, що стала значно вище тих, хто мене ображав. Тому я б радила не плакати й не боятись, а діяти! Поставити собі мету і впевнено до неї йти. Адже коли в першому класі мене запитали, ким хочу стати, сказала: «Клоуном». Всі тоді засміялися, а я заплакала. А от тепер сміюсь я! Тож, як каже Любаня (героїня Віталіни Біблів у серіалі «Будиночок на щастя» – прим. ред.): «Груди морквою, хвіст пістолетом!» (усміхається).
Дмитро Архіпов, актор серіалу «Молода»
– Булінг не оминув мене в дитинстві, – каже Діма Архіпов. – Так склалося, що в школі я не був популярним, тому іноді мене цькували. Тоді можна було отримати в ніс за будь-що: не там став, не те сказав, не так вдягнувся та ін. Було складно захищатися, бо битися я ще не вмів. Та й часто чіплялася якась група людей, протистояти якій самотужки нереально. Тому був, по суті, «тєрпілою». Дорослі не могли заступатися, бо не знали про цькування: тоді «стучати» означало накликати на себе ще більше біди. Та коли перейшов у 10 клас, сказав собі: «Нехай заб’ють і я потраплю до лікарні, але більше терпіти й мовчати не буду». Мене разом з іншими учнями тоді якраз «перемішали» й розкидали по різним класам. І, на диво, цькувати перестали! Однак відтоді «бикувата» поведінка одразу викликає в мене люті флешбеки. Через це доводилося кілька разів влипати в неприємні історії. Досі не люблю битися – намагаюся уникати конфліктів. Та якщо безвихідна ситуація, то що вже поробиш.
Юлія Шугар, акторка серіалу «Молода»
– У шкільні роки я була свідком серйозного булінгу стосовно інших. І це було дико. П’ятеро побили хлопчика ногами в мене на очах. Вчителька зайшла в клас і почала розлючено кричати на побитого, бо він сидить весь у грязюці на її уроці. А це, за її словами, неповага до неї! Вона навіть не поцікавилася, що сталося, й оскаженіло вичитувала його, ще більше принижуючи перед усім класом, – пригадує Юлія Шугар. – Я сказала вчительці, що тепер не відвідуватиму її заняття, і мені байдуже, які матиму оцінки з її предмету. Відтоді займалася з репетитором і насолоджувалася процесом навчання. І я безмежно вдячна мамі, яка зрозуміла мене без довгих пояснень і завжди була на моєму боці. Вона поважала мої думки та особисті кордони, тому дала силу бачити слабкість аб’юзерів і відмежовуватися від них. Адже в цій історії викладачка могла зупинити булінг, але стала на бік булерів і цим показала дітям, що агресія – прояв сили і влади. І це мене найбільше розчаровує! Дорослі мусять знаходити дієві методи, щоб діти відчували свою захищеність і недоторканість.
