Щонеділі столичне метро повниться людьми з патріотичними закликами на плакатах, а з вулиць лунає автомобільний гул. ”Сигналь!”, – викрикують молоді люди, огорнуті в прапори українських підрозділів.
“Я, як і багато інших, хочу повернення побратимів з полону, котрі виконали наказ та зберегли свої життя, хоча готові були віддати все аби захистити рідну землю і робили це з честю,” – каже “Норд”, боєць 12-ої бригади Національної гвардії “Азов”.
Такі мітинги стали невід’ємною частиною українського інфопростору та набувають дедалі більшого розголосу. Кожна новина про обмін полоненими стає для українців повноцінним святом, адже десятки героїв можуть знову обійняти своїх близьких на рідній землі. Росія всіма силами ускладнює перемовний процес, тож залученість іноземних громадян та організацій критично важлива.
Яка мета таких зібрань та чому на них продовжують збиратися все більше небайдужих українців дізнавалися журналісти ҐРУНТу.
Для багатьох киян та гостей міста це вже стало регулярною традицією – відвідувати акції в різних куточках міста та висловлювати свою небайдужість. Тисячі людей приходять разом з дітьми, домашніми тваринами та родичами – вони стоять вздовж проїзних частин і скандують питання “Де АЗОВ?”.
Хто і чому говорить про “АЗОВ”?
Асоціацію родин захисників “Азовсталі” заснували пʼять дівчат: Катерина Прокопенко, Юлія Федосюк, Ганна Науменко, Ольга Андріанова та Маріанна Хомерікі наприкінці травня 2022 року, коли захисники «Азовсталі» за наказом вийшли у полон. До моменту офіційного заснування колектив вже активно боровся за життя оборонців Маріуполя: їздили за кордон, зокрема до Папи Римського, домовлялися з українською делегацією стосовно нагадування про захисників Маріуполя під час Євробачення-2022. З того моменту до Асоціації доєдналося ще багато родичів, друзів полонених, та просто небайдужих, які суттєво допомагають у різних напрямках і відіграють важливу роль в житті організації.
Команда Асоціації родин захисників “Азовсталі”. Фото надане Маріанною Хомерікі.
“Наша мета – сприяти якнайшвидшому поверненню з полону всіх захисників Маріуполя та «Азовсталі». Наразі у полоні лишаються ще близько 1600 бійців, які виходили за наказом з «Азовсталі», серед них – понад 900 осіб з бригади «Азов», – наголосила Маріанна Хомерікі, співзасновниця Асоціації родин захисників «Азовсталі».
Цінності, що транслює організація, – це памʼять про полеглих та полонених захисників Маріуполя, всебічна підтримка родин героїв, які не бачили своїх рідних понад два роки та не знають нічого про їхню долю.
З жовтня 2023-го року Асоціація родин захисників “Азовсталі” організовують публічні заходи на підтримку військовополонених по всій Україні: небайдужі громадяни збираються не лише у Києві, але й у Львові, Одесі, Тернополі та інших містах. Представники організації через соцмережі намагаються якомога більшій кількості людей розповісти про заходи та пояснити, чому це важливо.
“Акції «Не мовчи. Полон вбиває» були ініціативою родин військовополонених і їх погодив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Домовилися про те, що у разі негативного впливу цих акцій на перемовний процес – вони будуть призупинені одразу. Тому організатори акцій дуже уважно реагують на пропозиції та побажання компетентних органів і будуть реагувати, якщо будуть якісь очевидні ризики, про які ці органи повідомлять. Якщо так станеться, Асоціація припинить публікувати анонси заходів і в обовʼязковому порядку пояснить аудиторії свою позицію”, – розповідає одна зі співзасновниць Асоціації Маріанна Хомерікі.
Акція “Не мовчи. Полон вбиває”. Фото – Вікторія Кравчук
Важливий меседж, що транслюють відвідувачі акцій – поки ми маємо крихту миру у вільних українських містах, полонені щодня піддаються тортурам в тилу ворога.
“Для мене особисто акції це нагадування собі та іншим містянам про те, що поки ми маємо можливість жити спокійне життя – хтось намагається втримати своє болюче та складне; хтось після пекельного бою в гарячих точках все ще продовжує боротьбу”, – каже Софія, відвідувачка акцій.
Протягом останніх місяців акції набули широкого резонансу – висловити підтримку родинам військовополонених збираються тисячі небайдужих і їхня кількість постійно зростає. Хтось відвідує ще з минулого року і за цей час встиг залучити своїх друзів та знайомих. Для них ці акції не лише про важливість нагадувати про ув’язнених героїв України, але й про єднання свідомих та активних громадян, як цивільних, так і військових.
“Ці акції дають зрозуміти військовим, що нам є на кого покластись, що у нас є надійний тилом. Десь там є люди, котрі не будуть осторонь, за будь-яких обставин і це не аби як мотивує”, – пояснив ҐРУНТу “Норд”, боєць 12-ої бригади Національної гвардії “Азов”.
Згуртоване суспільство має неабияку силу, наголошує військовий, адже громадяни демократичних країн здатні досягати свого завжди потужному спільному руху та стійкій позиції.
“Норд”, боєць “Азову” – фото з особистого акаунту бійця в соціальній мережі “Х”
Люди, що ходять на акції також говорять про ефект обʼєднання та довіри: коли ворог намагається сіяти розбрат та зневіру, перебування серед своїх вкрай важливе і допомагає триматися.
“Я помітила, що акції для мене досить терапевтичні, оскільки я перебуваю у концентрованому свідомими людьми середовищі. Я бачу своїх друзів, я знайомлюся з новими крутими людьми, які теж багато роблять. Вони мене мотивують своїм прикладом,” – розповідає Юліана, що відвідує акції вже понад пів року.
Не лише “АЗОВ”
За даними Координаційного штабу, станом на 24 січня 2024 року, понад 8000 українців перебувають у російському полоні, включно з цивільними. Серед військових – бійці Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної Гвардії, Головного управління Розвідки та інших підрозділів Сил Оборони.
Брат Владислави, боєць морської піхоти, в полоні вже понад два роки, він був одним з тих, хто зустрів ворога у Маріуполі та намагався прорватися з заводу Ілліча до своїх побратимів на Азовсталі.
“Коли в мережі зʼявилось відео, де бійці його бригади «прощаються» зі своїми співвітчизниками, мій брат казав нам, що вони смажили млинці – заспокоював нас. Хоча, які млинці в оточеному Маріуполі на початку квітня?” – згадує Владислава.
Всередині квітня військовий потрапив у полон – відтоді дівчина намагається відстежувати будь-яку крихту інформації про нього, чекаючи на братове повернення додому.
Тоді Владислава знаходилась в Португалії, де і почала виходити на перші акції в підтримку українських військовополонених.
“Повернувшись додому, за півроку, ми намагались робити їх й тут. Але на той момент не отримали якоїсь підтримки, а Кординаційний штаб казав мовчати, не говорити про своїх рідних в полоні, щоб не зашкодити, тому ми затихли,” – пояснила дівчина.
Владислава разом з братом – фото з особистого архіву дівчини
Новий виток акцій на підтримку полонених подарував ковток надії родинам воїнів, адже тисячі небайдужих українців дали чітко зрозуміти – ми боремося всі разом. Втім, не всі мітингувальники усвідомлюють, що в обороні Маріуполя зіграли героїчну роль не лише бійці “Азову”, а й військовослужбовці інших підрозділів.
“Здебільшого, коли людина немає близьких в полоні обирає зробити плакат на підтримку “Азову”. Мені це дуже болить, бо здається, що про інших забули. Особливо меседжі про “Азов”, як єдиних оборонців Маріуполя. Це здається несправедливим,” – ділиться Владислава та наголошує що важливо не тільки говорити про полонених, але й підтримувати одних, не завдаючи болю іншим.
Підтримувати усіма силами
Кожен день українських бійців в полоні – це тортури, емоційне насилля та виснаження. Організатори та активісти просять поширювати інформацію про полон та наших полонених, поширювати в соціальних мережах анонси акцій та показувати власну присутність та приклад.
“Просто скласти руки та очікувати звільнення наших людей не вийде – треба діяти, як на полі бою, так і громадянам своєї країни. Я впевнений, що можна підібрати ключ до будь-якої людини,” – “Норд”, боєць “Азову”.
Акція “Не мовчи. Полон вбиває”. Фото – Вікторія Кравчук
Юліана Іванова, відвідувачка акцій ділиться: “Мені зайва мотивація не потрібна. Виділити 1-2 години, щоб побути на акції — це найменше, що я можу зробити. І це особистий обовʼязок кожного, хто зараз не у війську”.
Небайдужа молодь – серце та кров активістських рухів в Україні. І саме юні хлопці та дівчата власним прикладом надихають ровесників та старших людей вийти на вулицю та показати свою громадську позицію.
“Завжди працює те, що я буду присутня та їм від цього спокійніше. «Приходьте на акцію, я буду, тому одні не стоятимете» – ідеально. Дуже часто трапляється те, що люди не знають що робити або ж де стояти, тому не йдуть. Варто запропонувати свою фізичну присутність поруч та запевнити, що в разі чого можна попросити допомоги,” – радить юна Софія, що цьогоріч закінчила дев’ятий клас.
Боротьба за звільнення ув’язнених героїв триває не лише на вулицях міст, але й у соцмережах. Поширити допис в Instagram, викласти твіт із хештегом #FreeAzovstalDefenders – нескладна, але важлива частина впливу на світову спільноту задля привернення уваги до проблеми.
“Ми хочемо наголосити, що у час дуже складного інформаційного протистояння з нашим ворогом, важливо нагадувати про полонених і онлайн – репостами фото знесилених військових після полону РФ, поширенням матеріалів про тортури над нашими військовими, поширенням історій родин, які чекають на героїв вдома і живуть роками у болючій невідомості,” – наголошує Маріанна Хомерікі.
Військовий “Норд” закликає усіх небайдужих: “Люди йдуть за сміливими та беруть з них приклад. Зараз ідеальний час для цього. Будьте сміливими”.
