Ми цінуємо освіту, але не розуміємо її історії. Організована західна освіта виросла безпосередньо зі studia generalia європейських монастирських громад. Studia були відкриті як для монахів, так і для мирян, і були відповіддю на дві сили, які діяли в Європі впродовж Середніх віків.
Першою було зростання зацікавлення до класичних авторів та ідей, породжених взаємодією з ісламом. Арабські науковці випередили своїх північних сусідів на століття, і не тільки в перекладі грецьких і латинських текстів, а й у важливій праці з розвитку наукових теорій Арістотеля, Галена й інших.
Другою дієвою силою була розбудова монастирських підприємств, що спиралася на поєднання науки, мистецтва й комерції. Хай би чим займалися ченці — сільським господарством, виноробством, пивоварінням, перекладом — вони застосовували найновіші доступні знання.
Освіта була хай і не завжди практикою, але частиною лицарського ідеалу ще з часів Карла Великого, який справив найраніший вплив на лицарство. Любов великого короля до навчання повпливала не тільки на розвиток письма (запровадження каролінгового мінускулу) і літератури (від сприяння трубадурам до відкриття бібліотек). Вона також глибоко вплинула на структуру й заклади вищої освіти. Значною мірою завдяки заохоченню Шарлеманя (справжнє ім’я Карла Великого) англійський чернець Алкуїн ввів у програму королівської придворної школи початковий курс вільних мистецтв.
Але освіту стали цінувати передусім не так за те, що вона могла зробити з людини більш ефективного фахівця, як за її здатність зробити з неї кращу Людину.
Перший справжній університет з’явився у Болоньї в кінці ХІ століття, після чого були засновані університети Парижа й Оксфорда. У кожному випадку університети були розширенням соборних шкіл або studia монастирів, а їхні програми зосереджувалися переважно на теології та праві.
Але коли вони почали залучати вчених з усього світу, людей, які приносили із собою знання широкого спектра дисциплін, університети розробили програми навчання, які стали відомі як «вільні мистецтва»: освіта, яка личила вільній людині.
Перші університети чудово впорались із задачею заново віднайти переваги вивчення вільних мистецтв, які навчають чоловіка й жінку того, як насолоджуватися життям, а не просто будувати кар’єру. Ми не принижуємо професійну освіту, але бути культурною людиною, якою український Nаціоналіст, безперечно, має бути, означає мати “вільну освіту”, бо жоден інший вид навчання не наставляє по-справжньому.
Проблема більшості міркувань про вищу освіту, як і про Nаціоналіста, полягає у відсутності по-справжньому вищої освіти і вищого життя, що означало забагато Чину та замало Ідеї.
Освіта без бачення своєї належної мети є лише дилетантством, а Nаціоналіст без благородства й Ідеї в серці — лише позер.
Знайди свій шлях до вільних мистецтв разом із Центурією!
