У своїй колонці Олена Орлюк, очільниця Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, докторка юридичних наук, професорка кафедри Інтелектуальної власності та інформаційного права КНУ імені Тараса Шевченка, розмірковую про те, чому книжка лишається важливою для культури, а книговидання потрібно підтримувати у часі війни.
Як ніколи досі, зараз українська книга стала суттєвою частиною нашої культурної дипломатії. І для цього існують всі передумови, адже лише за перший рік великої війни попит на українську літературу за кордоном зріс майже вдвічі. Причиною такої популярності є не лише повномасштабне вторгнення: за нею стоять роки систематичної та наполегливої праці видавців, авторів та інституцій. Хто сьогодні стоїть за створенням якісного українського контенту?
Міжнародна активність українських видавництв
Повномасштабне вторгнення стало великою травмою для українського бізнесу – і видавнича сфера, яка на межі 2021-2022 років лише почала оговтуватися від наслідків глобальної пандемії, не є винятком. Протягом першого року великої війни загальна кількість виданих книжок та брошур зменшилася на 50,5% у порівнянні з попереднім роком. Проте доволі швидко з цією галуззю сталося те, що в психології називають “посттравматичним зростанням”.
Вже за 9 місяців після повномасштабного вторгнення 85,9% видавництв відновили свою діяльність повністю, а 14,1% – частково. Почали з’являтися нові суб’єкти видавничої справи: якщо у 2022 році до Державного реєстру видавців, виробників і продавців видавничої продукції внесли 152 суб’єкти, то у 2023 році ця цифра зросла до 302. Так само збільшилася й кількість друкованих одиниць та тиражів – на 73% та 203% відповідно.
Та ще цікавіше прослідкувати за посиленням тенденції, що існувала в роботі видавництв і до великої війни, а саме – активним виходом на європейські та світові ринки. Звісно, частина книг орієнтована на українських біженців, серед яких існує стабільно високий попит на українську літературу.
Проте не менш важливим фактором є й безпосередній інтерес з боку іноземців – як наслідок, вже у квітні 2022 року три чверті вітчизняних видавців або планувало, або вже мало налагоджену співпрацю з міжнародними колегами.
Тут йдеться і про відкриття закордонних філій, і про актуалізацію наявних та підготовку нових каталогів прав на твори українських авторів, і про укладання договорів на електронний контент, і про облаштування українських полиць в іноземних книгарнях, і про участь в міжнародних подіях. Тож вкупі з роботою, проробленою в цьому напрямку в попередні роки, зусилля врешті принесли свої плоди: протягом 2022-го іноземці купили права на понад 230 книг наших співвітчизників.
Це демонструє майже двократне зростання у порівнянні з показником попереднього року, який склав 120 творів. Якщо говорити про лідерів продажу прав серед видавництв, то ними стали “Видавництво Старого Лева” (67 ліцензій), “Ранок” (52 ліцензії) та Vivat (40 ліцензій).
І це дійсно свідчить про високу якість вітчизняної літератури – адже навіть попри факт зростання зацікавленості Україною у зв’язку з активним висвітленням російсько-української війни у глобальних ЗМІ, світовий книжковий ринок у будь-якому разі лишається дуже конкурентним середовищем, а видавці підбирають книжки відповідно до своїх інтересів та видавничого портфеля.
І якщо раніше підписання контракту на публікацію твору за кордоном вважалося для нас надзвичайним успіхом, то тепер все більше іноземних видавців та міжнародних агентів, можна сказати, що хочуть мати у своїх каталогах українців.
Програми підтримки
2022 року обидві грантові програми на переклад українських творів, які існували досі, не запустилися – йдеться про Translate Ukraine від Українського інституту книги (чиї кошти були спрямовані на оборонний сектор) та програму від House of Europe.
Варто зазначити, що саме видані в попередні роки гранти стали важливим чинником, який вплинув на високі результати продажу прав на українські книги у 2022-му: на виконання перекладу закладається приблизно рік, тож частину проданих творів переклали в межах реалізації заявок, що перемогли раніше.
На щастя, вже у 2023 році обидві можливості поновилися – ба більше, зросли як розмір грантів, так і кількість підтримуваних подавачів.
Ще одна важлива програма, спрямована на популяризацію вітчизняної книги за кордоном – “Література на експорт” від Міжнародного фестивалю “Книжковий Арсенал” за підтримки House of Europe та медіаресурсу “Читомо”. Вона складається з освітньої та інформаційно-аналітичної компоненти й допомагає українським видавцям зорієнтуватися у юридичних, митних, маркетингових та стратегічних питаннях взаємодії з закордонними партнерами. Щобільше – сайт ініціативи містить підбірку вітчизняних видавництв поряд з каталогами їхніх прав, що значно полегшує для іноземних агентів та видавництв знайомство з пропозицією на українському ринку.
До слова, це не єдине джерело такого штибу: на початку повномасштабного вторгнення за ініціативою Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів вийшов перший спільний Каталог авторських прав у шести томах.
Для IP офісу підтримка нашої видавничої сфери також є одним із пріоритетних напрямків діяльності. Зокрема нещодавно ми підписали Меморандум про співпрацю з Українським інститутом книги, в межах якого плануємо в тому числі захищати права видавців, письменників та ілюстраторів при їх виході на європейські ринки та допомагати їм здобувати гранти від міжнародних організацій.
Серед перших результатів – організований нами спільно з Українським інститутом книги круглий стіл щодо контрафакту у книговидавництві, який відбувся 23 квітня на Українському тижні інтелектуальної власності та був присвячений World Book and Copyright Day. Крім того, за результатами вебінару для видавців і авторів книг, також проведеного за участі Українського інституту книги, ІР офіс презентував новий мануал з рекомендаціями стосовно авторського права – він стане у пригоді всім, хто дотичний до книговидавництва в Україні.
Хто очолює списки
За підсумками минулого року найцікавішою для іноземних видавців залишається сучасна українська проза. Трохи менше перекладали й видавали за кордоном нашу класику, нон-фікшн книги та дитячі й підліткові видання.
Якщо говорити про найпопулярніших українських письменників, то в художній прозі пальму першості тримає Андрій Курков – усього протягом 2023 року за межами України було видано 12 його книжок. Окремо слід відзначити роман “Сірі бджоли”, що не лише увійшов до списку найкращих книжок 2022 року за версією The New Yorker, а й здобув низку престижних нагород, серед яких – американські премії Foreword INDIES Book of the Year та National Book Critics Circle Award, премія квебекських книготорговців та Афінська премія за найкращий іноземний роман.
Також варто згадати Сергія Жадана, добре відомого за кордоном ще з часів виходу його роману “Ворошиловград” 2011 року. Відповідно, результат 2023-го – публікація п’ятьох прозових книг у Чехії, Хорватії, Іспанії та Швеції (до слова, три крайніх переклади було здійснено за програмою Translate Ukraine).
Своєю чергою, Оксана Забужко випустила торік чотири художні книжки – проте додатково хочу зазначити її збірку есеїв “Найдовша подорож”, написану спеціально для того, щоб західна публіка краще зрозуміла реалії українсько-російської війни. Саме за переклад цієї книги польською науковиця Катажина Котинська отримала нагороду Drahomán Prize-2023 – відзнаку для перекладачів з української мови на мови світу, засновану 2020 року Українським інститутом, Українським ПЕН та Українським інститутом книги.
Якщо ж повертатися до популярної за кордоном української художньої прози, то згадаю ще кілька важливих імен: Юрій Андрухович, Ірен Роздобудько, Андрій Любка, Олена Стяжкіна, Софія Андрухович, Олександр Михед. Серед поетів — Юлія Стахівська, Вікторія Амеліна, Павло Коробчук, Богдан-Олег Горобчук, Любов Якимчук, Галина Крук, Олег Лишега та, знову ж таки, Сергій Жадан, – їхні вірші видаються як окремо, так і в антологіях.
Так само в антологіях іноземці знайомляться з українським нон-фікшном – зокрема йдеться про збірку есеїв про війну під назвою Ukraine 22: Ukrainian Writers Respond to War, написану Софією Андрухович, Олександром Бойченком, Юрієм Андруховичем, Андрієм Бондарем, Оленою Гусейновою, Тарасом Прохаськом, Володимиром Рафєєнком, Оленою Стяжкіною та Іриною Цілик. Також у категорії нон-фікшну не можу не відзначити книгу “Ukraїner. Країна зсередини”, чия англомовна версія очолила топ Hot New Releases in History of Ukraine на Amazon, та ще одне популярне на цьому ж ресурсі видання “Україна. Їжа та історія” від проєкту їzhakultura.
Не омину увагою й твори для дітей, насамперед – “Хто зробить сніг” Мар’яни й Тараса Прохаськів, що увійшла до рейтингу найкращих книжок для дітей та підлітків 2023 року від The New York Times.
Серед інших перекладених іноземними мовами дитячих письменників – Іван Малкович, Оксана Була, Катерина Єгорушкіна, Романа Романишин та Андрій Лесів. До слова, вітчизняна дитяча книга доволі активно промотується за кордоном – про це свідчить і те, що на нещодавньому Болонському ярмарку дитячої книги Україну з національним стендом представляли 20 видавництв.
Отже, як бачимо, інтерес до української книги за кордоном не вщухає. Проте щоб не лише підтримувати його на належному рівні, а й посилювати, важливо пропонувати дійсно якісну й конкурентну продукцію. А це вимагає як державних програм підтримки, так і узгодженої співпраці державних інституцій, професійних асоціацій, видавничих бізнесів, літературних агентів та, власне, авторів. Позаяк ми всі працюємо на справу першочергової ваги – побудову культурного іміджу України як креативної та інтелектуальної держави. І успіх цієї справи залежить лише від наших зусиль.
Головне зображення: Олена Орлюк. Колаж Суспільне Культура
