У цьому відео ведуча Валерія Павленко розповідає, чому саме зараз воєнна проза і поезія стали настільки затребуваними, які теми вони підіймають, та яку роль відіграють автори-військові.
Також говоримо про терапевтичність письма, межу між щирою історією та експлуатацією травми, а також проаналізуємо найпопулярніші книжки цього року — “Гемінґвей нічого не знає” Артура Дроня, “Списки” Мирослава Лаюка та “Усе на три літери” Дмитра Крапивенка.
Нагадаємо, збірка Voices of Defenders, написана й озвучена ветеранами ЗСУ, тепер є у вільному доступі на сайті проєкту.
Проєкт памʼяті людей літератури, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну “Недописані”: / nedopysani.project
00:00 – Чому воєнна література стала головною темою в Україні
02:02 – Сплеск воєнних книжок після 2014 та 2022 років
02:48 – Війна як центральна тема сучасної української літератури
03:37 – Чому переважають короткі форми (поезія, есеї)
04:23 – Три найпопулярніші книги BookForum 2025
06:26 – Чому книжка Артура Дроня стала хітом
07:30 – Воєнна література як терапія для авторів і читачів
09:33 – Межа між щирістю та експлуатацією травми
10:46 – Література як місток між цивільними та військовими
12:15 – Українські книжки про війну, які знають у світі
13:29 – Воєнна література як документування реальності
14:55 – Ветеранська література як вакцина від пропаганди
16:25 – Проєкт Voices of Defenders
17:18 – Проєкт “Недописані”: вшанування загиблих митців
19:40 – Значення воєнної літератури для історичної пам’яті