Український актор, якого восени можна буде побачити в серіалі «Голова» на Новому каналі, пригадав кумедні ситуації з глядачами театру Франка
Зараз театр став справжнім мейнстримом. Відвідувати вистави – модно, ділитись уривками у соцмережах – трендово, зробити фото з актором – мрія. А хочете дізнатися трішки залаштункових секретів про один з найвідоміших наразі театрів – театр Франка в Києві? Родзинкою кількох вистав є те, що актори грають не лише на сцені, а й спускаються у глядацьку залу. Чи посеред вистави, чи перед початком. До першого акту та в антракті драми «Марія Стюарт», наприклад, поміж глядачів гуляє актор, який грає роль персонажа Хтось. В одному зі складів це Михайло Кукуюк. У телеефірі його, до речі, зможете побачити вже цієї осені у другому сезоні серіалу Нового каналу «Голова».
– Я виходжу в зал з мінімальними заготовками. Здебільшого імпровізую. Треба уважно слухати зал, і тоді легко підлаштуватися під його настрій, – говорить Кукуюк. – Більше того, ви знали, що будь-яка хороша вистава містить частину імпровізації актора? Щоб підключити живі реакції глядача, ти теж маєш бути живим. Момент сприйняття та спілкування з залом мусить бути імпровізаційним. Ти завжди мусиш «читати» зал. Тож режисер Іван Уривський навмисно випускає актора перед початком та в антракті «Марії Стюарт», щоб ми побачили людей, зрозуміли, яка публіка сьогодні. Але! Тут головне не зірватися на звичайне шоуменство. Адже стендап – це дещо інше. Важливо протримати грань і не перетворитися на попсу. Театр – це не естрадне мистецтво, а все ж таки театр. Його задача – вести глядача за собою, а не «йти в глядача», як це роблять у розмовному жанрі.
Не кожен глядач готовий чи очікує побачити актора біля себе перед виставою.
– Зазвичай глядачі поводяться дуже по-різному. Люди ще не налаштовані. Дехто ставиться до мого виходу в зал, як до чистого антре, тому балакають про щось своє. Якось я почув, що глядачі поряд розмовляли російською. Вирішив піти ва-банк та обережно зробив зауваження. Мовляв: «Ой, чую, що ви хочете перейти на українську. Напевно, у вас гарна вимова». А той глядач не розгубився і щось мені відповів. Вступили в діалог, але не агресивний, а класний. Весь зал звернув увагу та сміявся. Не пам’ятаю вже деталей нашої розмови, дофантазуйте, – з усмішкою пригадує Михайло. – Також пам’ятаю ситуацію, коли я закинув перед антрактом фразу: «А купіть мені кави!» І що ви думаєте? Глядачка таки придбала мені каву та презентувала на початку другого відділення.
