Під час вимкнень електрики багатьом українцям дуже стали в пригоді ялинкові гірлянди, які працюють від батарейок – у цих безтурботних вогниках неначе криється магія, яка здатна бодай трохи розігнати нашу тривогу і смуток. Навіть у найтемніші часи ми все одно чекаємо на зимові свята і продовжуємо вірити у диво.
У цьому матеріалі ми вирішили розказати про цікаві різдвяні та новорічні традиції, які існують e різних країнах світу. Хтозна, може, котрусь із них і вам закортить спробувати цього року.
НЕ “ОЛІВ’Є” ЄДИНИМ…
Ні-ні, якщо для когось неодмінною новорічною стравою є саме цей салат, хто ми такі, щоби засуджувати? Але, наприклад, в Іспанії й Португалії “щасливим” смаколиком цього свята є виноград, причому ягідок має бути саме 12 штук – по одній на кожен вдалий місяць наступного року – і хутенько з’їсти їх треба саме опівночі під бій годинника.
Італійці ж здавна сподіваються забезпечити собі вдалий наступний рік за допомогою cочевиці, чиї пласкі зернинки нагадують монети. До столу подають традиційну страву з ковбаси зі свинини та сочевиці – Lenticchie con cotechino. Цікаво, що жувальних рухів із кожною ложкою рекомендується робити рівно 12.
У скандинавських країнах традиційним різдвяним сніданком є каша, вівсяна чи рисова, яка може варитися на воді або молоці та ставати справжнім шедевральним делікатесом завдяки кориці, ванілі, сухофруктам, меду, горішкам тощо.
У Намібії, Ботсвані та ПАР на різдвяному столі почесне місце може займати страва з гусені Gonimbrasia belina – може, і не зовсім інстаграмна, хоча щодо цього можна посперечатись, але страшенно багата на протеїн. Врожай цього делікатесу, який селиться на деревах мопані, припадає на кінець листопада, тож свіжу гусінь зазвичай смажать, а решту – сушать.
СВЯТКОВЕ ВБРАННЯ НА ЩАСТЯ
2025-ий буде Роком Зеленої дерев’яної змії, що безпосередньо дає підказку відносно кольорів, у яких його годиться зустрічати. Але незалежно від тваринки китайського календаря, котрій бажано догодити в той або інший рік, у деяких країнах існують “базові” лайфхаки щодо святкового вбрання. Так, на Філіппінах запорукою хорошого року є круглий принт на одязі, як-от цятки.
До речі, для дітей там існує ще одна весела фішка: вони мають підстрибнути якомога вище, щоби гарно підрости за наступний рік.
Вертаючись до одягу, зазначимо, що в деяких країнах уважно ставляться й до спіднього для новорічної ночі. В Італії вважають, що зустріч Нового року в червоних трусах – до удачі та процвітання. (А деякі відчайдухи ще й символічно жбурляють їх опівночі у вікно, як символічне па-па року, що минув). Бразилійці ж та бразилійки воліють святкувати в барвистому спідньому, де жовтий колір символізує достаток, рожевий чи червоний – кохання, зелений – надію, а білий – мир.
НЕ ЧАС ДЛЯ СЕРЙОЗНОСТІ
У Данії є звичай опівночі встрибувати в Новий рік – у буквальному сенсі, зі стільця, канапи тощо (підозрюємо, що від цього приколу щороку “в захваті” місцеві травматологи).
Якщо колись вам трапиться святкувати Новий рік у Колумбії чи Мексиці, не дивуйтеся, коли опівночі поміж будинками почнуть гасати люди з порожніми валізами – це робиться на удачу, ну і, звісно, щоби в наступні 12 місяців більше подорожувалося.
На Кубі опівночі в новорічну ніч ліпше не опинитися навпроти чиїхось вхідних дверей, оскільки є традиція вихлюпувати з них відро води, “змиваючи” все погане, що сталося у році, з яким настав час прощатися. Ще одна цікава тамтешня традиція – класти гроші в поштову скриньку, прикликаючи прибутки на наступні дванадцять місяців.
А ЩО У НАС?
Приготування куті (багатої на Святвечір, щедрої – на Щедрий і голодної – на Водохресний), дідух та як символ врожаю і добробуту, вертеп – чимало красивих та колоритних різдвяних традицій з давніх давен мають і українці. І, звісно, у кожному регіоні існують якісь власні цікаві фішки, про які охоче розповідають старші люди.
Так, наприклад, на Житомирщині Маланки, 31-го грудня (цей день іще називають Щедруха) вважався дуже вдалим для сватання. А ще – для знущання з закоханих парочок. Бешкетна молодь у цей вечір могла просипати золою доріжки від хати “Ромео” до хати “Джульєтти”, або, ще веселіше, хоча не для самих голуб’ят, знімати з їхніх обійсть хвіртки та ворота і міняти їх місцями.
На Маланки дуже доброю прикметою на наступний рік вважалися гості, причому саме непрохані. А от у Водохресний вечір приймати когось чи самим до когось ходити категорично не схвалювалося, так само, як брати в гроші борг або комусь позичати.
Цікаво, що на Закарпатті неодмінною стравою для різдвяного столу були бобальки – у різних селах так називають кругленькі булочки, печиво, галушки або навіть картопляні кульки. Дівчата своїми бобальками могли почастувати кота, і чиєму смаколику той надавав перевагу, та щасливиця і мала вийти заміж протягом року.
На Галичині перед Святвечором до хати заносили плуг або ярмо. Нині утнути таке у столичній багатоповерхівці, було би важкувато. Та можна і потрібно дотриматися найважливішої та найправильнішої традиції: на зимові свята в оселі обов’язково має панувати злагода. І мають блимати гірлянди, хоч і на батарейках – як вірна прикмета того, що 2025-ий рік буде до нас добрим.
