Кореспондент «TV-Парку» кішка-сфінкс Керрі Ларґо Вінч, яка давно мріяла про кар’єру журналістки, узяла своє перше інтерв’ю у телеведучого В’ячеслава Соломки. Вона чула, що він дуже цікавий співрозмовник! А відбулася розмова перед прем’єрою українського трилера “Еґреґор”. Ось там, обійшовши двох псів, вона його і “зловила”.
– Ви колись розмовляли з тваринами?
– А хто не розмовляв із тваринами? Мені здається, будь-яка людина, щодня зустрічаючись із твариною, починає з нею розмовляти. Коли я був маленьким, у нас жили чотири папуги. Три померло, один полетів.
«Ех! Від мене б не полетів», – подумала Керрі.
– Якщо папуга з тобою розмовляє, маленька дитина хіба не буде відповідати їй у відповідь? Тим паче, коли папугу можна навчити якимось словам, то звичайно будеш цим займатися. Особливо дитина.
«Деякі папуги самі можуть навчити дитину якимось словам. І не завжди розумним», – промайнуло в голові Керрі.
– А які тварини у Вас є зараз?
– Зараз в мене немає тварин. А у дитинстві були папуги і хом’ячки. А на котиків та собачок в мене алергія.
«Який жах! Схоже, розмова буде короткою, бо так можна людину і до сліз довести», – засмутилася Керрі і, про всяк випадок, зробила чверть кроку назад.
– Ви азартна людина?
– Взагалі, так. Мене дуже легко спровокувати на якусь гру, суперечку, ставку, авантюру. Наприклад, нещодавно – вибачте, погана історія – я проспорив сто доларів. Один наш колега виїхав до родини за кордон. Дуже просив, хотів побачитися з донькою та дружиною, йому зробили відрядження. Мені одна подруга каже: «Він не повернеться». Я дуже здивувався і сказав, що обов’язково повернеться! Ми посперечалися на сто доларів. Пройшло дев’яносто днів, він досі не повернувся.
«Можливо, його тут погано годували», – подумала Керрі, і в її животі щось жалібно булькнуло.
– Шкода!
– Шкода, що я сто доларів проспорив! А його не шкода – він за кордоном зі своєю родиною.
– Як часто до Вас залітає «синій птах» – птах щастя?
– Кожного дня. Взагалі за Метерлінком пошук синього птаха – це пошук себе, пошук долі. І для кожного синій птах – це щось своє. Для когось – посмішка рідної людини, для когось – заробітки грошей, для когось – здоров’я, для когось – повернення близького друга з фронту.
«А для когось – забратися на фіранку, – замріяно подумала Керрі, трохи примруживши очі.
– У Вас був смішний «ляп» у житті?
– В ефірі кожен день бувають «ляпи». Найвідоміший мій ляп був, коли я працював на Новому каналі. У нас був якийсь конкурс, розігрували майстер-клас від Алана Бадоєва. І я у прямому ефірі кажу: «Переможець нашого конкурсу отримає майстер-клас від режисера-кліпмейкера Анала Бадоєва». І швидко виправився: «Алана Бадоєва». А Алан сидів поруч на дивані – незручно вийшло.
– А щось з останнього?
– Коли через тебе йде велика кількість інформації, трапляються «ляпи». Нещодавно мене прямо захейтили – я сказав, що не Анкара столиця Туреччини, а Стамбул. Плутаю імена міністрів, їхні посади. Для тих, хто працює в новинах – це не дивно.
– З яким звіром Ви себе асоціюєте?
– Мабуть, із жирафом.
«Ой, зараз вгадаю – напевно, такий само стрункий!», – припустила Керрі.
– Чому?
– Він такий же довгий. І нещодавно я був у зоопарку під Києвом і побачив, як жираф виглядає із-за паркана – йому все цікаво побачити, дізнатися. Як журнал «Хочу все знати». Мені здається, що я такий само допитливий, як жираф.
– Яким був Ваш найщасливіший день?
– Мабуть тоді, коли починалася моя кар’єра на телебаченні. Коли мені сказали, що беруть на роботу в якості телеведучого Нового каналу. Це перше, що прийшло в голову.
«Який милий чоловік, подумала Керрі. – Тільки папужок ловити на вміє. Зате в нього завжди гарненькі метелики!»
Розмову записала Шарлотта Кляк
Якщо вам сподобалося інтерв’ю, тут можна задонатити Керрі на смаколики (щоб у животику жалібно не булькало). З коментарем – для Керрі
