На телеканалі українського іномовлення “Дім” стартував документальний спецпроєкт “Дітям наших Захисників” — серія зворушливих історій про дітей-сиріт загиблих воїнів Сил оборони України, їхніх опікунів та підтримку від небайдужих.
Після перегляду щемких епізодів з’являється розуміння, що таке сила українського народу, що таке незламність і як сильно ми відрізняємось від росіян. Це цикл надихаючих і водночас драматичних розповідей про дітей, які попри втрату обох найрідніших людей і важкі випробування війни, навчаються, мріють та радіють життю. Проєкт показує не лише біль втрати, а й силу духу, мужність і дає надію, що підтримує ці маленькі серця у важкі часи. Завдяки ініціативі бізнесу, у цих дітей загиблих Захисників з’являються усмішки, мрії та віра в добро.Прем’єрні епізоди виходитимуть в ефір телеканалу «Дім» двічі на тиждень.
Ці історії ніби світло серед мороку. Вони як маяки в океані — про щось хороше серед потоку поганих новин. У першому випуску глядачі познайомляться з історією 14-річного Нікіти, який під бізнес-опікою авіакомпанії “Українські вертольоти”. Він втратив обох батьків та дідуся протягом одного року: тата — на війні, а маму та дідуся — через страшні хвороби. Попри біль він не зламався, живе з бабусею, мріє про звичайні дитячі розваги, як то ноутбук чи велосипед, любить читати книжки, хоче подорожувати і щиро вірить у краще майбутнє.
У другому епізоді свою історію розповідає 12-річний Тимофій. Його тато-військовий загинув, коли хлопчику було лише три. Тепер він росте з дідусем і бабусею, обожнює географію та природу і з гордістю повторює: “Мій тато — герой!”.
“Він був добрий, ніколи мене не сварив, такий, ну, веселий. Ну, взагалі, хороший був. Буває, що й сниться мені. Він приходить, ми гуляємо, розважаємось. Каже, що я у нього найкращий, що купить мені всякого-всякого, багато ігор, поведе на атракціони. А бабуся завжди каже, що коли я прокидаюся, а сонечко світить у віконце, то тато так вітається й каже: “Добрий ранок!”, — розповідає Тимофій про загиблого батька і з гордістю додає, – мені казали, що він служив саме в 72-й бригаді. На моїй школі є пам’ятна дошка татові. Усі кажуть, що в мене хороший тато, що він молодець, він герой”.
У наступних випусках глядачі почують історію 16-річної Кіри. Коли їй було шість, загинув тато, а через кілька років вона втратила і маму — рак забрав найдорожчу людину. Тепер Кіра живе з тіткою.
Також у проєкті прозвучить історія Левона. Для нього тато був справжнім Всесвітом, але війна забрала його назавжди. Хлопчика взяла під опіку сестра воїна, і попри біль втрати він захоплюється спортом, має десятки інтересів і сміливо мріє про майбутнє.
Пані Ольга, тітка Левона відверто каже: “Я взяла на себе опіку над Левончиком, коли йому було 3 роки і 8 місяців. Бо це дуже важливо. Це моя відповідальність, по-перше, перед Богом, перед братом, перед собою. Я хочу, щоб Левон виріс достойною людиною, як продовження свого татка, бо на плечах цих дітей відбудувати цю країну, щоб усе це було не дарма».
Проєкт створено за ініціативи Благодійної платформи соціально-відповідального бізнесу “Дітям наших Захисників”, яка об’єднує зусилля бізнесу та держави, щоб забезпечити кожній дитині-сироті загиблих воїнів гідну та системну підтримку. Ініціатива реалізується авіакомпанією “Українські вертольоти” у партнерстві з Міністерством у справах ветеранів України, Державною службою України у справах дітей та Міжнародною Торговою Палатою (ICC Ukraine).
“Наша авіакомпанія допомагає українським військовим. Сьогодні ми співпрацюємо вже з 31 військовою частиною: передаємо необхідну техніку виїжджаємо на фронт, постійно підтримуємо зв’язок із захисниками. Найчастіше вони діляться своїм найбільшим болем — тривогою за майбутнє власних дітей у разі загибелі. Спершу ми опікувалися дітьми наших співробітників, які віддали життя на фронті. Згодом вирішили розширити цю підтримку і на дітей із Києва та Київської області. Так народилася благодійна платформа “Дітям наших Захисників”. Ми не збираємо гроші, ми шукаємо однодумців, які адресно допомагатимуть дітям напряму”, — розповідає Володимир Ткаченко, голова Ради директорів авіакомпанії “Українські вертольоти”.
“За цей час ми допомогли вже понад 1500 дітям. Це і фінансова підтримка, і організація екскурсій чи дозвілля. Але найцінніше для них — відчуття уваги та турботи. Ми поставили собі за мету допомагати адресно. Наразі ми взяли шефство над 42 дітьми. У нашій компанії 19 співробітників, які воювали, і саме ветерани спілкуються з дітьми та їхніми опікунами, щоб краще зрозуміти потреби та знайти способи їх задовольнити. До ініціативи долучився соціально-відповідальний бізнес. Сьогодні платформу вже підтримують понад 56 компаній”, — додає він.