Головна TV

Для мене подарунок – це «+» у повідомленні, коли запитую, як справи: Костя Войтенко – про друзів-військових

Актор серіалу «Будиночок на щастя», п’ятий сезон якого показує Новий канал, Костя Войтенко розповів, про що і як спілкується з українськими захисниками

Напевно, в Україні не залишилося жодної людини, яка б не мала друга, колеги чи родича, який захищає нашу країну в лавах ЗСУ. Українці намагаються підтримувати військових не лише донатами, а й морально, спілкуючись в інтернеті чи по телефону. Спеціалісти кажуть, що це надзвичайно важливо для психологічного стану та бойового духу наших героїв.

– У мене дуже багато друзів-військових. Я постійно думаю про них, спілкуюся з ними та хвилююся. Є велика кількість запитів на допомогу, які намагаємося виконувати, – розповідає Костя Войтенко. – Нещодавно була ситуація: надіслали захиснику посилку, а він два тижні не виходив на зв’язок. І відправлення вже навіть встигло повернутися назад. Жодного настрою тоді не було. Не знаєш, що робити. І що, наприклад, відповідати магазину, з якого написали: «А що сталося? Не підійшло замовлення?» І, дякувати Богу, через певний час військовий вийшов на зв’язок. Я тоді видихнув із величезним полегшенням.

Костя каже, що намагається завжди бути на зв’язку з друзями, які захищають Україну. Говорить, що в спілкуванні не використовують особливих шифрів чи емодзі. Звичайні розмови – найцінніші.

– Хлопці просто на передку, тому часто надсилають відео, які неможливо побачити ні в інтернеті, ні на телебаченні. Іноді це просто жахливі кадри! Але військові впевнені й кажуть, що все точно буде добре. Роблять для цього максимум.

І хоча в актора багато знайомих служить у ЗСУ, він каже, що шевронів, як сувенірів, поки що не має. Та й інші трофеї з передової не колекціонує.

– Коли я минулого року щоденно працював у волонтерській організації, у нас були ящики зі всіляким здобутим у бою. Зізнаюся чесно, коли воно лежало поряд із нами в кутку, і ми його часто бачили, то створювався якийсь негативний фон. Тож ми від цього відмовились. І зараз, коли друзі-військові пропонують надіслати щось з фронту в подарунок, я кажу: «Подарунків не треба. Для мене подарунок – це «+» у повідомленні, коли запитую, як справи».