Цього дня, 31 січня, була заснована Київська кіностудія науково-популярних фільмів. Більшість українців у дитинстві дивилася мультфільми “Пригоди капітана Врунгеля” чи “Острів скарбів”, співали пісеньки Капітошки чи рахували слоненят із Петриком П’яточкіним. Усі ці мультфільми створили на “Київнаукфільмі”. У день її заснування Суспільне Культура розповідає про найвідоміші роботи студії та вплив на сучасне українське мистецтво.
Що відомо про “Київнаукфільм”
Випускати науково-популярні фільми в Україні почали ще на початку 20-х років XX століття. А у 1941 році на базі Київської кіностудії було створено Київську кіностудію технічних фільмів.
Під час Другої світової війни на кілька років студія переїхала до Ташкента, але у 1944-му повернулася і до 1992-го випускала понад 400 фільмів та мультфільмів щороку. Тут знімали науково-популярні, мультиплікаційні та анімаційні, ігрові та рекламні стрічки. Фахівці студії перекладали і дублювали іноземні фільми, а також реставрували наукові, науково-художні та документальні фільми.
Усього кадротека налічувала понад 10 тисяч назв, випущених студією.
Десь у середині 1960-х років студія була одним із лідерів світового наукового кіно. Зокрема:
– Шевченківською премією було відзначено фільм “Зірка Вавилова” режисера Анатолія Борсюка.
– стрічки Миколи Грачова “Вони бачать знову”, “Слідами невидимих ворогів” та “Портрет хірурга” отримали нагороди кінофестивалів у Карлових Варах, Монтевідео та Лейпцигу;
– роботи Фелікса Соболєва “Мова тварин”, “Чи думають тварини?” та “Сім кроків за обрій” відзначали у Лейпцигу, Тегерані та Трієсті.
Кадр із фільму “Сім кроків за обрій”. Фото: “Довженко-Центр”
У 1960 році на студії почалася робота над створенням українських мультиплікаційних фільмів для дітей: найвідоміші з них — це серіали “Пригоди капітана Врунгеля” та “Острів скарбів” режисера Давида Черкаського. Взагалі українські мультиплікатори виробили власну яскраву екранну мову, активно залучали український фольклор, образи з українських народних казок і дум.
Тут почали також випуск кіножурналу “Новини сільського господарства України”.
У створених для масового прокату фільмах студії порушували питання соціального і науково-технічного прогресу, організації сучасного виробництва, психології людських стосунків, історії вітчизняної культури й науки, життя природи.
У 1990-х роках, після розпаду СРСР, студія поступово занепала і виробництво фільмів майже припинилося.
Пізніше “Київнаукфільм” перетворився на дві компанії:
– “Укранімафільм”, що спеціалізується на анімаційних фільмах;
– Національна кінематека України, яка спеціалізується на документальних та наукових фільмах.
Хто з відомих режисерів тут працював
На кіностудії у різний час працювали кінорежисери та кінорежисерки: Микола Грачов, Єгенія Григорович, Лідія Островська-Кордюм, Альмар Серебреников, Фелікс Соболєв, Семен Шульман, сценаристи Юрій Аліков, Євген Загданський та інші.
Мабуть, найвідомішим став кінорежисер Фелікс Соболєв. Однією з його робіт була картина “Мова тварин” — стрічка побудована на проведенні екранних експериментів із тваринами. Метою було дізнатися: чи вміють тварини свідомо спілкуватись?
Пізніше режисер зняв продовження — “Чи думають тварини?”, яке потім неодноразово відзначали на міжнародних кінофестивалях. Під час зйомок цих стрічок довелося вручну нумерувати близько тисячі бджіл.
А стрічка Соболєва “Сім кроків за обрій” займає 57-му позицію в списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Цей фільм досліджує межі можливостей людського мозку, демонструючи це на реальних прикладах та експериментах, що були проведені безпосередньо перед кінокамерою.
У фільмах режисера переплітались комбіновані, мультиплікаційні, ігрові зйомки, образні, метафоричні рішення й уважне спостереження за психологією та емоціями людей.
Зйомки фільму “Сім кроків за обрій”. Фото: “Довженко-Центр”
На студії працював і кінорежисер Андрій Загданський.
Він створив фільм “Тлумачення сновидінь”, який нині займає 64-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Робота отримала гран-прі найпрестижнішого документального кінофестивалю в Радянському Союзі та подорожувала кінофестивалями по всьому світу.
У 2023 році режисера нагородили почесною “Золотою дзиґою” за внесок у розвиток українського кінематографу.
Андрій Загданський. Фото: Олеся Бадьо, Andrei Zagdansky/Facebook
Саме у “Київнаукфільмі” відбувся дебют режисера Давида Черкаського — його перша робота “Таємниці чорного короля” вийшла у 1964 році й одразу отримала премію на міжнародному фестивалі в Румунії.
Згодом Черкаський зняв інші мультфільми, які й стали його візитівками: “Пригоди капітана Врунгеля”, “Лікар Айболить” і “Острів скарбів”.
Які фільми варто відзначити
“Я та інші”
Це науково-популярний фільм 1971 року Фелікса Соболєва. У його основі — низка соціально-психологічних експериментів, які проводить психологиня Валерія Мухіна, а дикторський голос за кадром коментує хід експерименту та реакцію людей.
Фільм складається з документальних зйомок психологічних експериментів, які показують те, як людина може додумувати все, що не змогла запам’ятати, і як люди здатні піддаватися впливу думки інших. Найвідомішим став експеримент з чорною і білою пірамідкою: у той час, як одна дитина стверджує, що пірамідки різного кольору, більшість повторює, що обидві білі.
Ідея виникла під впливом досліджень американського психолога Соломона Аша, його досліди довели, що в людських групах передусім панує конформізм.
Стрічка займає 32-гу позицію в списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Кадр із фільму “Я та інші”, експеримент з білою та чорною пірамідками. Скриншот зі стрічки “Я та інші”
“Тлумачення сновидінь”
Це документальний фільм студій “Четвер” та австрійського телеканалу ORF, знятий у 1990 році режисером Андрієм Загданським.
В основі сюжету — подорож у часі від перших кадрів, знятих братами Люм’єрами, аж до 1939 року, початку Другої світової війни. За кадром — уявний діалог між автором фільму і Зигмундом Фройдом.
Стрічку відзначили на кінофестивалях в Амстердамі (IDFA), Нью-Йорку, Кракові, Лондоні, Сан-Франциско та Мадриді.
А за словами кінокритика Вінсента Кенбі, фільм — “цікавий та провокаційний”, “немов вся країна лежить на дивані, щоб бути проаналізованою автором фільму і його гідом Зигмундом Фройдом”.
Постер до фільму “Тлумачення сновидінь”. Фото: ua.kinorium.com
“Пригоди капітана Врунгеля” та “Острів скарбів”
Обидві стрічки — режисера Давида Черкаського, а першу досі багато його колег вважають найкращою роботою кіномитця.
У цій стрічці об’єднано кілька технік: мальована мультиплікація, знімальні кадри і перекладки, останніх з яких було зроблено близько 16 тисяч малюнків на кожну серію (а усього їх 13). До того ж фільм обіграв найпопулярніші жанри в тогочасному західному кіно: кримінальні та гангстерські фільми, вестерни й морські подорожі.
Дуже багато фраз розлетілося на цитати, а пісні випустили на платівках “Мелодія”.
А от відмінною рисою екранізації роману Роберта Стівенсона “Острів скарбів” стало поєднання анімації з живою акторською грою.
Кадри із мультфільму “Острів скарбів”. Колаж Суспільне Культура, фото: “Довженко-Центр”
“Як Петрик слоників рахував” і “Капітошка”
Обидва мультфільми з’явилися завдяки роботі сценаристки та дитячої письменниці Наталі Гузєєвої.
Саме другий подарував образи крапельки літнього дощу Капітошки та Вовчика, який намагався бути грізним і злим.
Пізніше зняли продовження — “Повертайся, Капітошко!”, оскільки перший мультфільм мав сумний фінал: Капітошка мав повертатися на хмару, а Вовчик засмутився через розлуку з новим другом.
Мультфільм про Петрика П’яточкіна запам’ятався образом маленького хлопчика, який любив бавитися та бешкетувати у дитячому садку і ніяк не міг вкластися під час тихої години. Одного разу він рахував слонів, щоб швидше заснути — і уві сні потрапив до Африки, в садок, де бавилися 10 слоненят. Петрик намагався втихомирити невгамовного слоненятка, який так сильно нагадував його самого.
Кадр із мультфільму “Капітошка”. Фото: “Довженко-Центр”
“Як козаки…”
Режисер Володимир Дахно створив на студії серію німих мультфільмів про трьох козаків — Тура, Ока і Грая (хоча у самій стрічці вони лишаються безіменними).
Дахно придумав образ козаків як наслідування героїв роману Александра Дюма “Три мушкетери”, а вже їхні образи на екрані розробив художник Едуард Кирич.
Попри те, що у мультфільмі герої не говорять, немає закадрової озвучки або будь-яких текстових позначень, глядачі розуміють сюжет за очевидними сценами.
Серед найвідоміших серій анімації — “Як козаки куліш варили” та “Як козаки в футбол грали”. А серія “Як козаки наречених визволяли” отримала премію “Срібний сестерцій” VI Міжнародного кінофестивалю у Швейцарії 1973 року.
Три козаки з мультфільму. Фото: “Довженко-Центр”
Вплив фільмів студії на сучасність
Роботи кіномитців “Київнаукфільму” впливають на сучасних митців.
Український музикант Антон Слєпаков надихнувся стрічкою Фелікса Соболєва “Я та інші” у створенні пісні “Обабелые”. У інтерв’ю порталу rap.ua він розповідав, що основою треку став експеримент із білою і чорною пірамідками.
Творчість “Київнаукфільму” стала основою і для архівного звукозаписувального лейбла Shukai (“Шукай”) , який випустив кілька платівок із музикою, що лунала у стрічках.
Зокрема, вони випустили музику з анімаційного фільму 1982 року режисера Єфрема Пружанського “Аліса в Задзеркаллі”. Композитором стрічки був Володимир Бистряков.
Обкладинка платівки з музикою зі стрічки “Аліса в Задзеркаллі”. Фото: лейбл “Шукай”
Поліна Горлач, Суспільне Культура
Головне зображення: Колаж Ніки Назаренко/Суспільне Культура
