В український прокат 3 вересня вийшла стрічка “Джокер: Божевілля на двох”, яка стала продовженням фільму “Джокер” 2019 року. Режисером обох фільмів виступив Тодд Філліпс, і як і увипадку першої частини, прем’єра другого фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі. Але якщо “Джокер” у 2019 році отримав головний приз фестивалю, то “Джокер: Божевілля на двох” вийшов із неоднозначними відгуками від критиків.
Сюжет нового фільму розгортається у психіатричній лікарні “Аркгем”, де Артур Флек очікує на суд за свої злочини у ролі Джокера. У цій же лікарні він зустрічає Гарлі Квінн — несподіване кохання, яке змушує його переосмислити свою роль у суспільстві. Гоакін Фенікс знову повернувся до ролі Джокера / Артура Флека, а Леді Гага зіграла Гарлі Квін. Однією з головних відмінностей нової картини став піджанр мюзиклу, який заінтригував багатьох глядачів і створив широкий пласт для креативних рішень.
У цій рецензії для Суспільне Культура кінокритикиня Альона Шилова розповідає, чим відзначився “Джокер: Божевілля на двох” і чи вдалося Тодду Філліпсу створити гідне продовження свого першого фільму.
Рецензія поділена на дві частини: зі спойлерами і без.
Частина без спойлерів
– Сюжет
Сюжет “Джокера: Божевілля на двох” розгортається через два роки після подій першого фільму. Артур Флек (також відомий як Джокер) перебуває у психіатричній лікарні “Аркгем”, де очікує на суд за свої вчинки. Його адвокатка Маріанна Стюарт (Кетрін Кінер) переконана, що Артур має роздвоєння особистості і його не можна судити за злочини, які скоїла його інша особистість — Джокер. Натомість вона наполягає на тому, що Артуру потрібна професійна психологічна допомога та серйозне лікування, якого він не отримує в “Аркгемі”.
Очікуючи на суд, Артур все ще перебуває у психлікарні, яка своїм устроєм більше схожа на в’язницю. Охоронці періодично над ним знущаються, хоча їхній ватажок Джекі Салліван (Брендан Глісон) часом непогано ставиться до Артура і дає йому сигарети за жарти. Саме Джекі записує Артура у гурток співу, де головний герой знайомиться із пацієнткою на ім’я Лі (скорочено від Гарлін). Лі захоплюється Джокером і між нею та Артуром миттєво спалахують почуття. Жінка переконує Артура, що з “Аркгему” варто тікати, водночас підбурюючи його вивести особистість Джокера на світло.
– Хімія персонажів та елемент мюзиклу
Гарлі та Джокер є культовою парою лиходіїв зі всесвіту коміксів DC. У великій кількості адаптацій (від анімаційних серіалів до фільму “Загін самогубців” 2016 року) їхні стосунки представляли по-різному. Динаміка двох закоханих божевільних створює широкі можливості для розкриття персонажів — від гіперболізованої романтичної історії до драматичної рефлексії на насильство у цих стосунках. Але “Джокер: Божевілля на двох” не заглиблюється у взаємини Гарлі та Джокера. Обидва герої одразу закохуються одне в одного і протягом фільму їхні стосунки майже не розвиваються. Вони не конфліктують, не пізнають одне одного краще, не розкриваються як пара. В підсумку на місці Гарлі могла бути будь-яка інші пацієнтка “Аркгему”, що одержима Джокером, і різниці між їхніми взаєминами не було б.
Кадр з фільму “Джокер: Божевілля на двох”. Warner Bros. Pictures
“Джокер: Божевілля на двох” промотували як мюзикл, дражнячи глядачів атмосферними кадрами, на яких Гарлі та Джокер танцюють та співають у романтичному світлі. Однак сам режисер фільму Тодд Філліпс зазначав, що він не хоче, щоб фільм називали мюзиклом, і цей підхід дається взнаки під час перегляду.
Для мюзиклу “Джокер: Божевілля на двох” занадто боїться співати. У фільмі є музичні номери, де фігурують переважно тільки Гарлі та Джокер, але це лише плід уяви Артура, який є частиною візуального наративу. От тільки на рівні змісту пісні нічого не додають стрічці. Зазвичай у мюзиклах пісні прямо пов’язані із сюжетом і не тільки підкріплюють попередні події, а ще й розкривають нові деталі сюжету, характери персонажів та світ навколо них. У “Джокері: Божевілля на двох” ці сцени виглядають радше як красиві музикальні кліпи, які зайвий раз підкреслюють контекст попередньої сцени (де важлива інформація чи події були показані без пісень).
– Візуальний аспект
З візуального погляду “Джокер: Божевілля на двох” все ще залишається прекрасним. Як і в першому фільмі, автори продовжують використовувати багряні, зеленуваті та жовті кольори, що створюють хворобливу атмосферу, підкреслюючи зміни у світі Джокера яскравим блакитним та червоним відтінками. На фоні так само лунає тривожний саундтрек — щоправда, цього разу він відчувається занадто повторюваним, зокрема у драматичних сценах, де часто грає та сама гнітюча мелодія.
– Сценарій
Незважаючи на цікавий концепт, “Джокеру: Божевілля на двох” бракує переконливої історії. Сценарій першого фільму не був ідеальним, але він працював. Глядачі стежили за долею Артура Флека — самотнього чоловіка, що зазнав насильства як у дитинстві, так і у дорослому віці, чоловіка, якого підвела соціальна система і який вирішив помститися світу за цю несправедливість як Джокер. Фільм порушував теми анархізму, громадської відповідальності, політики та ментальних захворювань.
Стрічку “Джокер” також критикували, але її сценарій був цілісним, цей фільм чітко розумів, чим він хоче бути. На жаль, цього не можна сказати про “Джокера: Божевілля на двох”. Друга частина порушує ті самі теми, що й перший фільм, тільки робить це більш розхлябано. Через суд знову розглядається питання соціальної відповідальності та психічних захворювань, але стрічка не представляє нічого нового, що не було б заявлено у першому фільмі. Елементи мюзиклу та поява Гарлі Квін мали освіжити задум. Натомість потенціал ні того, ні того не реалізували.
Тож за змістом “Джокер: Божевілля на двох” вийшов блідою копією попереднього фільму, з цікавими новими ідеями, які так і залишилися стояти у кутку, не дочекавшись свого часу на екрані.
Частина зі спойлерами
Якщо говорити про “Джокер: Божевілля на двох” простими словами, це фільм, про існування якого краще забути. Гоакін Фенікс все ще неймовірний у ролі Артура Флека / Джокера, але він так само був неймовірним і у першому фільмі. Настільки неймовірним, що отримав за свою роль “Оскар”. Тож у “Джокері: Божевілля на двох” Фенікс органічно продовжує свій видатний перформанс, що є ледь не єдиною принадою фільму.
Леді Гага не тільки видатна співачка, а й талановита акторка. Вона довела це у фільмах “Народження зірки” (2018) та “Дім Гуччі” (2021), окрім того Гага є відомою попіконою, чий початок кар’єри ознаменувався епатажними костюмами та виступами. Помістити її у фільм, де треба грати ексцентричну неврівноважену жінку та ще й співати, звучить як ідеальне рішення. Проте з невідомих причин “Джокер: Божевілля на двох” використовує таланти Гаги на мінімальному рівні.
З погляду Гарлі як персонажки,акторці немає чого грати. Усе, що глядачі дізнаються про неї — вона одержима Джокером і брехала, щоб зблизитися з ним. У цій версії Гарлі не є лікаркою “Аркгема”, яка закохується у свого пацієнта (Артура / Джокера). Вона є дівчиною із заможної родини, яка добровільно лягає в лікарню, шукаючи зустрічі із Джокером. Колись вона вивчала психологію, але ці знання не знадобляться ані їй, ані глядачам, бо у Гарлі немає нічого цікавого. Згодом Артур розкриває її обман, але вони все одно лишаються разом. Гарлі відвертається від Артура тільки в кінці, коли той наполягає, що Джокера не існує, а отже, і її любов була ілюзією.
Кадр з фільму “Джокер: Божевілля на двох”. Warner Bros. Pictures
Так, Гага у фільмі співає і танцює, але з її здібностями до яскравих та динамічних перформансів її таланти у кадрі залишаються нерозкритими. 27 вересня 2024 року Леді Гага випустила окремий альбом пісень під назвою “Арлекін” (Harlequin), на який її надихнула персонажка Гарлі. У своїх інтерв’ю Гага розповідала, що після закінчення зйомок “Джокера: Божевілля на двох” вона відчувала, що ще “не закінчила з Гарлі”, і це відчуття цілком зрозуміле. Фільм і наполовину не використовує тих можливостей, які Гага могла показати у цій ролі.
Сам сюжет “Джокера: Божевілля на двох” відчувається нецілісним та хаотичним. В одній частині Артур знайомиться із Гарлі, потім усе перетікає у судову справу — і жодна з цих подій не показана захопливо. Суд над Джокером, який триває більшу частину фільму, не підіймає дискусію про відповідальність та злочини Артура на новий рівень. Персонажі просто проговорюють тези, які вже були заявлені та розкриті у першому фільмі. Ба більше, деякі сцени перекреслюють і принади попередньої стрічки.
Наприклад, у “Джокері” 2019 року був момент під кінець фільму, коли Джокер у себе в квартирі вбиває одного з клоунів, що над ним знущався, але відпускає Гері (клоуна з карликовістю) за те, що той завжди був добрим до Артура. Ця сцена була наповнена саспенсом, чорним гумором і показувала, що навіть у Джокера є своє збочене розуміння справедливості. Проте у “Джокері: Божевілля на двох” усі сильні сторони цієї сцени перекреслюють, коли Гері приходить до суду над Джокером і розповідає про свою травму після тих подій. І таких “переосмислень” у фільмі багато.
Кадр з фільму “Джокер: Божевілля на двох”. Warner Bros. Pictures
Насильство у кадрі все ще є. Тільки цього разу над Артуром знущаються не випадкові бандити з вулиці, а охоронці. В одній із таких сцен, що передує фіналу фільму, Артура ґвалтують. Глядачам не показують сам “процес”, лише до — як охоронці роздягають Артура, та після — як він лежить у своїй камері. Сцена, безперечно, важка і моторошна, але її важливість для сюжету фільму під питанням. Артур уже зазнавав насильства, світ уже був до нього несправедливий, глядачам уже було його шкода. Як сексуальне насильство мало додати глибини сюжету — неясно. Проте, свідомо чи ні, Тодд Філліпс створює ланцюжок, який призводить до остаточного морального зламу Артура.
На наступний день, після зґвалтування, Артур (у костюмі Джокера) заявляє у суді, що Джокера не існує і це лише плід його уяви, і бере відповідальність за злочини на себе. Якби сюжет фільму протікав лінійно та логічно, протягом його розвитку в Артура мали б вибудовуватися сумніви стосовно себе як Джокера. Але через ту послідовність сцен, яка є у фільмі, складається враження, що Артур “зламався” саме через зґвалтування. Що, фактично, перекреслює увесь той (хоч і недоладний, але все ж таки) шлях героя, за яким глядачі спостерігали весь фільм.
У фіналі стрічки Артура вбивають у в’язниці й фільм закінчується кадром мертвого обличчя головного героя під пісню Френка Сінатри Thats Life (“Це життя”). Тобто Артур спочатку сам “вбиває” Джокера (чим нищить і усі попередні дилеми та моральні питання першого фільму), а потім і самого Артура вбиває інший в’язень. Чи є в цьому фіналі глибина — кожен глядач вирішить для себе сам. Проте перший “Джокер” також вирізнявся і метафоричним закінченням, яке змушувало фанатів гадати — чи всі події відбувалися у голові героя, чи ні? “Джокер: Божевілля на двох” радісно стріляє собі у ногу і застрелює й попередній фільм заразом. Можливо, такий крок є цілком у дусі Джокера як персонажа, але на користь історії він точно не працює.
