Наші постійні читачі добре знають, що я захоплююся симуляторами усіх видів транспорту. Автомобільного, залізничного, повітряного… Раніше в цьому переліку був і водний транспорт, але з часу виходу останнього симулятора серії Ship Simulator від голландської VSTEP, а саме Ship Simulator Extremes, пройшло вже 15 років, а нових ігор такого плану все немає. Були, звісно, Fishing: Barents Sea (2018) та Fishing: North Atlantic від норвезької Misc Games, але вони все ж таки більше про промислову риболовлю, ніж про керування вантажними кораблями. І ось, нарешті, німецька astragon Entertainment, відома своїми симуляторами найрізноманітніших видив діяльності, планує виправити цю ситуацію з Seafarer: The Ship Sim. Подивимося, як в них це виходить.
Seafarer: The Ship Sim – це симулятор (ну добре, аркадний симулятор) капітана, у якому ви можете керувати різноманітними морськими судами в акваторії вигаданих морів, які дуже схожі на північне узбережжя Німеччини (astragon Entertainment німецька компанія і гра розроблялася у тому числі коштом федеральних фондів), Данії та південне узбережжя Скандинавії.
Станом на зараз у грі шість кораблів: невеликий пором/контейнеровоз, портовий буксир, надувний моторний човен морської інспекції, легкий пожежний катер, великий патрульний катер берегової охорони та великий пожежний корабель.
Для кожного з суден є окремі місії та види роботи. Для порома – це завантаження/розвантаження стандартних ISO контейнерів та перевезення вантажів в інші порти. Для патрульних кораблів – пошук порушників та перевірка документів, навігаційного обладнання та двигунів на підозрілих суднах. Для буксирів – допомога в навігації в гавані та швартуванні. Для пожежних катерів, звісно ж, гасіння пожеж.
Усі кораблі мають різну кількість гребних гвинтів і різне керування. Наприклад, у порома один гвинт, що може обертатися на 360 градусів – на носу, а два, що теж обертаються – на кормі, керувати ними можна окремо, розвертаючи корабель буквально на місці. У буксира два гвинти на кормі, які обертаються на 360 градусів, але синхронно. У катерів – звичайне стерно, ефективність якого залежить від швидкості, плюс реверс двигунів.
Більшість кораблів у Seafarer: The Ship Sim великі й ви можете вільно гуляти ними. Піднятися на мостик, прогулятися по палубі, спустися у машинний відсік, зайти в каюту капітана та кают-компанію. Часом це потрібно для виконання завдань, як то кидання кінців з буксира, ремонту двигуна та блокування/розблокування контейнерів на поромі, перевірки документів та обладнання під час патрульних місій, керування брандспойтом на пожежному катері тощо.
В цілому розробники досить обережно тримають баланс між симулятором та аркадою. Усі розуміють, що пливти три години у відкритому морі нікому нецікаво, тож тут досить швидко відкривається автопілот, а вам залишається лише швартувати судно та виконувати місії. Перекидання на капітана завдань, які мають виконувати такелажники, кранівники та механіки, виглядає досить дивним рішенням, але дозволяє трохи урізноманітнити геймплей. До речі, двигун ламається хіба що в сюжетних місіях, щоб довести його до краю під час звичайних подорожей треба дуже постаратися.
Seafarer: The Ship Sim використовує Unreal Engine 5 та бібліотеку NVIDIA WaveWorks 2.0 для відображення реалістичної води й це водночас перевага та вада гри. Модельки кораблів та вода дійсно виглядають непогано. Тут є тривимірні хвилі, вигляд та висота яких залежить від погоди та вітру, хвилі від кораблів, достатньо реалістичні сплески та кола на воді, але… Seafarer: The Ship Sim, як і усі останні ігри на Unreal Engine 5, просто жахлива оптимізована і після того, як розробники додали DLSS особисто в мене продуктивність гри стала лише гірше.
Друга велика вада Seafarer: The Ship Sim – невелика кількість контенту. Гра вийшла у Дочасному доступі Steam і станом на зараз тут є лише дві (так, лише дві) сюжетні місії, плюс деякі особливі місії для кожного з вже відкритих портів. Але їх ще треба знайти, як, наприклад, унікальну пожежну місію з танкером, що зіткнувся з мостом.
Регулярні ж місії доволі одноманітні та швидко набридають. Наприклад, замовлень на перевезення тут досить небагато і лише в найближчі порти. Деякі місії, як то проходження морської траси / смуги перешкод на катері, чи швартування на швидкість на буксирі, виглядають зовсім вже аркадними. Пасажирського сполучення поки що взагалі немає, навіть невеличких морських “трамвайчиків” у межах одного порту.
Але в astragon Development є план з покращення гри й вони намагаються прислухатися до гравців. На IV квартал 2025 року запланований випуск ще трьох кораблів, у тому числі балкера (судно для перевезення вантажів насипом) та величезних LNG-газовозів. У I кварталі 2026 року має з’явитися ще два кораблі, місії з пошуку та порятунку та новий порт. Далі у планах додаткові кораблі, розширення мапи (станом на зараз відкрита десь п’ята частина усієї акваторії), онлайн-кооператив тощо.
Seafarer: The Ship Sim неідеальна, але, як для першої морської транспортної гри за 15 років – це непоганий початок. Фундамент, на якому можна побудувати щось цікаве, якщо astragon Entertainment не закине проєкт.
Ми будемо слідкувати за прогресом цієї гри, а також за конкурентами. Тому що зараз у розробці відразу декілька проєктів, присвячених морському транспорту. Ships At Sea від Misc Games, яка вийшла в Дочасному доступі Steam у травні 2024 року, вже добралася до версії 0.8.3 і тепер тут є багато різних кораблів, а не лише риболовецькі траулери. Плюс у розробці Ships Simulator 2024 (на дворі кінець 2025 року, чи не час перейменовувати гру?) від польських Creativity AR, Mobilway S.A. та PlayWay S.A.
Дуже тішить, що розробники ігор знову звернулися до теми моря, так може і Asobo Studio / Microsoft наважаться переробити Microsoft Flight Simulator 2024 та Microsoft Ship Simulator, тим більше, що керувати кораблями від сторонніх розробників у грі вже можна.
У будь-якому разі, якщо вам цікава тема морського транспорту, зверніть увагу на Seafarer: The Ship Sim. І пишіть свої зауваження розробникам, це допоможе покращити гру. Спокійного плавання та сім футів під кілем.
Seafarer: The Ship Sim неідеальна. У грі поки що замало контенту, який досить швидко набридає. Але, як для Дочасного доступу – це непоганий фундамент, на якому можна побудувати щось цікаве.