Одного разу Клайв Стейплз Льюїс сказав: “Люди не хочуть писати книги, які потрібні мені, тому мені довелося зробити це самому”. І написав “Хроніки Нарнії” — цикл із семи фентезійних книг про пригоди дітей у казковій країні під назвою Нарнія, де тварини можуть говорити, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом. Екранізації серії книжок стали частиною новорічної традиції кінопереглядів не одного покоління.
Розповідаємо історію написання книг та їхній шлях до великих екранів.
Життя автора Нарнії
Клайв Стейплз Льюїс народився 29 листопада 1898 року в Белфасті, Північна Ірландія, у родині адвоката Альберта Джеймса Льюїса, в якого була велика домашня бібліотека. Ще хлопчиком він дуже любив читати, особливо оповідання Беатрікс Поттер (її найвідоміша книжка — “Казка про Кролика Пітера”), нерідко пишучи свої власні оповідання про тварин та малюючи до них ілюстрації.
Мати майбутнього письменника Флоренс Авґуста Льюїс була донькою англіканського священика. Клайв багато чого перейняв від неї: вона навчила його мов, навіть латини, а також виховувала у ньому віру в Бога та вірність державі, які надалі відіграють чималу роль у житті хлопця. Проте коли йому ще не було десяти років, мати померла від раку.
Письменник Клайв Стейплз Льюїс, 1950 рік. Getty Images/John Chillingworth
Батько так і не зміг оговтатися від смерті дружини, а діти почувалися відчуженими та покинутими. Тоді у 1908 році Альберт Льюїс відправляє Клайва до закритої школи Віньярд, що у Вотфорді, подалі від дому. Однак заклад закривають через брак учнів, а згодом Льюїс вступає до коледжу Кемпбелла, але покидає його через респіраторне захворювання. У 1913 році Клайв вступає до коледжу Малверна.
Смерть матері переконала хлопця, що Бог, з яким він зустрічався в церкві та в Біблії, яку дала мати, був якщо не жорстоким, то принаймні нечіткою абстракцією. Під додатковим впливом духовно неортодоксальної наглядачки школи-інтернату в 15 років Льюїс відмовляється від християнства та стає запеклим атеїстом. У “Здивованому радістю” він наводить те, що вважав найбільшим аргументом на користь атеїзму, який він переклав із першоджерела так: “Якби Бог створив світ, він не був би таким крихким і недосконалим, як ми бачимо”.
Саме в цей час Льюїса починають цікавити міфологія та містика. Він захоплюється стародавніми скандинавськими піснями і легендами Півночі, що відображені в ісландських сагах, природою та мистецтвом, читає багато оповідань.
У 1915 році Льюїса відправляють до Грейт-Букгема, графство Суррей, на приватне навчання до Вільяма Кіркпатріка — вчителя батька, який згодом розвинув у Клайві тягу до давньогрецької літератури і міфології, а також відточив його вміння дискутувати і логічно мислити.
Вже у 1916 році Клайв отримує грант на навчання в Оксфорді. За рік вступає до омріяного університету. Однак триває Перша світова війна, тож уже незабаром Льюїс кидає навчання і йде добровольцем на фронт. У британській армії стає молодшим офіцером, у 1918 році отримує поранення — демобілізується та повертається до освіти.
У 1919 під псевдонімом Клайв Гамільтон друком виходить його перша поетична збірка — “Пригноблений дух”. Через чотири роки письменник здобуває ступінь бакалавра та стає викладачем філології. У 1925–1954 роки викладає англійську мову й літературу в коледжі Святої Магдалени в Оксфорді.
У 1931 році в житті Клайва стається злам світогляду — він знову повертається до християнства завдяки своїм оксфордським товаришам Джонові Рональду Руелові Толкіну та Г’юґо Дайсону. В автобіографії “Здивовний радістю” він пише: “Мій аргумент проти Бога полягав у тому, що Всесвіт здається таким жорстоким і несправедливим. Але звідки в мене виникло це уявлення про справедливе та несправедливе? Людина не називає лінію кривою, якщо не має певного уявлення про пряму лінію. З чим я порівнював цей Всесвіт, коли називав його несправедливим?”.
Після цього у Льюїса починається активна викладацька та письменницька діяльність. З 1950 року починають виходити книги циклу “Хроніки Нарнії”. Найяскравіші його частини — “Лев, Біла Відьма та шафа”, “Небіж чаклуна” і “Остання битва”.
Народження історії про Нарнію
Клайв Стейплз Льюїс вже був визнаним автором серйозних літературних і релігійних творів, таких як його духова автобіографія “Здивований радістю”, апологетична книжка “Просто християнство” та інші. Він мало спілкувався з дітьми і ніколи не думав писати книги для юних читачів.
Комплект першого видання книжок про Нарнію К. С. Льюїса на виставці образотворчого мистецтва та антикваріату у Бірмінгемі, 18 січня 2006 року. Getty Images/PA Images/David Jones
Від початку Другої світової війни Велика Британія запустила масштабну операцію “Щуролов” — назва, натхненна казкою Братів Грімм. Дітей із великих міст евакуювали до сіл, щоб уберегти від німецьких бомбардувань. Під час першої хвилі евакуації Клайв Льюїс, який жив у маєтку неподалік Оксфорда, прихистив декількох школярок. Загалом за час війни він прихистив 11 дітей.
За спогадами, Льюїс не вважав дітей тягарем: він допомагав їм з уроками, заохочував читати та досліджувати природу, зокрема водив дітей на прогулянки по сільській місцевості.
Саме досвід письменника з евакуйованими дітьми надихнув його на написання книжки “Лев, Біла відьма і шафа”. Він використав автобіографічну деталь: у цій історії четверо дітей переїжджають із міста до сільського будинка старого професора, щоб уникнути обстрілів.
Спершу головних героїв книжки звали Енн, Мартін, Розі та Пітер, і вже пізніше письменник змінив імена на Пітер, Сьюзан, Едмунд і Люсі. Поворотним моментом стає те, що діти знаходять вхід в інший світ у шафі професора. Прототипом наймолодшої героїні стала акторка Джоан Фройд, яка колись працювала економкою в маєтку Льюїса. А ось ім’я героїні письменник дав на честь своєї хрещеної доньки Люсі Барфілд.
Усе почалося з кількох картинок, що виникли в голові Льюїса: “Першими з’являлися образи, а не самі історії”. Книга “Лев, Біла Відьма та шафа” починалася з образу фавна з парасолькою в засніженому лісі. “Ця картина, — пояснював він пізніше, — виникла в моїй свідомості, коли мені було років шістнадцять. І одного разу, коли мені було майже сорок, я сказав собі: «Спробуй написати історію про це…»”. Початок — це все, що він написав одразу, як виникла ідея, лише через декілька років він повернувся до книги.
Клайв використав і інші образи, такі як “королева на санях” або “чудовий лев”. Деякий час він не знав точно, про що ця історія. “Але потім, — говорив він пізніше, — з’явився Аслан… Я не знаю, звідки або чому прийшов цей Лев. Але варто було йому з’явитися — історії потягнулися за ним слідом”.
Деякі з образів взяті з книжок, які Льюїс любив читати ще в юності: тварини, що розмовляють, у Беатрікс Поттер, злісна королева з казок Ганса Крістіана Андерсена, гноми зі старовинних німецьких міфів, ірландських чарівних історій і легенд, а також істоти з міфології Стародавньої Греції.
У книгах “Принц Каспіан” (1951) і “Морські пригоди «Зоряного мандрівника»” (1952) Льюїс експериментує з відмінностями у часі між нашим світом і Нарнією.
“Коли я закінчив «Морські пригоди», — розповідав згодом Клайв, — мені здалося, що ця історія буде останньою. Але я помилявся”. У 1953 році він написав “Срібний трон”, а через кілька років — “Кінь і його хлопчик”, події якої відбуваються приблизно в той самий час, що і в “Леві, Білій Відьмі та шафі”.
Символізм героїв
“Дехто, здається, думає, що я почав із того, що запитав себе, як можу розповісти щось про християнство дітям, зосередився на казці як інструменті, потім зібрав інформацію про дитячу психологію та вирішив, для якої вікової групи я буду писати, склав список основних християнських істин та вигадав «алегорії», щоб їх втілити. Це все чиста нісенітниця. Я взагалі не міг так писати. Спочатку в них навіть не було нічого християнського, цей елемент протиснувся сам по собі. Це було частиною бурхливого булькання”, — писав Клайв в есе “Іноді казкові історії можуть найкраще сказати те, що слід сказати”.
Він стверджував, що лев Аслан зовсім не є алегорією, пояснюючи, що цей персонаж є вигадкою, яка досліджує питання, яким міг би бути Христос в інших світах, якби вони насправді існували.
Чому ми передивляємось Хроніки Нарнії на Новий Рік
Лев Аслан із фільму “Хроніки Нарнії: лев, чаклунка та шафа”. Walden Media
У першій книзі Льюїса Біла Відьма представляє Диявола, а Едмунд Певенсі — все людство. Фільм, безумовно, зображує Сьюзен як раціоналістку, яка вірить лише в закони природи, підкреслюючи дитячу віру Люсі, яка просто довіряє Богові. Фактично, розповідь ведеться крізь її широко розплющені, віруючі очі.
Ще одним прикладом символізму є пан Тумнус, який працює на Білу Відьму та зраджує свого короля. Він уособлює багатьох біблійних персонажів, таких як Юда, що зраджує Господа на користь ворога. Він також схожий на апостола Павла, оскільки працює на диявола (або Відьму) на початку роману, а потім знаходить шлях назад до Бога “Хроніках Нарнії” є лев Аслан, який уособлює Ісуса Христа або Бога, і володіє всіма якостями божества. Він відіграє важливу роль у кожній історії: у “Небіжі чаклуна” саме він дає життя Нарнії, у другій книзі він перемагає зло Білої Відьми, а у фінальній частині “Хронік” (“Остання битва”) Аслан завершує історію Нарнії та веде своїх вірних друзів до нового світу.
Люсі та пан Тумус із фільму “Хроніки Нарнії: лев, чаклунка та шафа”. Walden Media
Сама книга символізує шлях християнина до Христа. На початку кілька персонажів піддаються спокусам Білої Відьми. Однак усі вони зрештою знаходять спокуту до кінця роману. Це нагадує власну боротьбу автора, який спочатку сам полишає віру, але згодом повертається до неї.
Екранізація “Хронік Нарнії”
Лише наприкінці 1990-х років Дуґлас Ґрешем, пасинок Льюїса та його літературний виконавець заповіту, дав дозвіл на створення повнометражної екранізації “Хронік Нарнії”. За його словами, він зробив це після того, як побачив деморолик із комп’ютерною анімацією тварин. Права на екранізацію отримала молода компанія Walden Media (над фільмом працювали разом із Walt Disney).
9 грудня 2005 року на екрани випустили перший фільм із серії — “Лев, чаклунка та чарівна шафа”. З моменту виходу стрічки на сервісі Rotten Tometoes свої оцінки залишили понад 250 тисяч глядачів — середня оцінка 3,1 з 5 (61 % зі 100 %), від критиків перший фільм отримав 76 % свіжості зі 100 %.
Студія почала роботу над сиквелом — “Принцом Каспіаном”, який вийшов у прокат у 2008 році. Попри те, що цей фільм також був фінансово успішним, Disney залишила проєкт. Walden Media знайшла нового партнера — компанію 20th Century Fox.
Кадр із фільму “Хроніки Нарнії: Принц Каспіан”. Walden Media
У 2010 році вони випустили фільм “Підкорювач світанку”. Наступною екранізацією мала стати стрічка “Срібне крісло”, проте згодом проєкт зупинили. Хоча виробництво “Срібного крісла” спочатку виглядало перспективним після того, як режисер “Капітана Америки” Джо Джонстон підписав контракт на проєкт у 2017 році, розроблення зрештою загальмувалося. Акторський склад, який мав повернутися до своїх ролей, вийшов за вікові межі своїх персонажів, тож потрібні були нові актори. З цієї причини “Срібне крісло” задумувалося як перезавантаження франшизи і, ймовірно, не залучало б акторів з оригінальної серії фільмів. Адаптація Джонстона так і не побачила світ.
Актори та ролі в екранізації
Фільми циклу “Хроніки Нарнії” дали старт або стали важливим етапом у кар’єрі цілого покоління акторів. Головні ролі виконала молода тоді британська команда.
Вільям Моуслі, який зіграв Пітера Певенсі, після “Нарнії” з’явився у серіалі “Члени королівської сім’ї”, де зіграв принца Ліама, і саме ця роль принесла йому нову хвилю популярності. Анна Попплуелл (Сьюзан) також отримала помітну впізнаваність — пізніше її можна було побачити в американському телесеріалі “Царство”, де вона виконала роль Лоли.
Виконавці головних ролей серії фільмів “Хроніки Нарнії”: Скандар Кейнс, Вільям Моуслі, Джорджі Генлі та Анна Попплуелл, 29 березня 2006 року. Getty Images/Anthony Harvey/PA Images
Складніший шлях у Джорджі Генлі, виконавиці ролі Люсі: після гучного дебюту в Нарнії вона продовжила кар’єру більш камерними проєктами, зокрема знялася в стрічці “Сестринство ночі” та з’явилася у мінісеріалі “Ідеальні сестри”. Скандару Кейнсу (Едмунд) слава прийшла дуже рано, але після Нарнії він зробив тривалу паузу в акторстві й лише нещодавно повернувся до роботи у театрі та невеликих кінопроєктах.
У ролі короля Каспіана у другому та третьому фільмах з’явився Бен Барнс — і саме Нарнія стала його трампліном до великої кар’єри. Після цієї ролі він зіграв у стрічці “Портрет Доріана Ґрея”, у фентезі “Зоряний пил”, а згодом став широко відомим завдяки серіалам “Світ Дикого Заходу”, “Каратель” та “Тінь і кістка”.
Тільда Свінтон на червоній доріжці під час церемонії відкриття на 82-му Венеційському кінофестивалі, 27 серпня 2025 року. Invision/AP
Серед дорослого акторського складу одними з найвідоміших були Тільда Свінтон та Ліам Нісон. Тільда Свінтон, яка зіграла Білу Відьму, вже на той час була зіркою європейського та світового кіно, а пізніше отримала “Оскар” за роль у фільмі “Майкл Клейтон” і знялася у численних проєктах, серед яких “Щось не так з Кевіном”, “Доктор Стрендж” та “Суспірія”.
Ліам Нісон озвучив Аслана — його кар’єра до того вже була сформована, але в наступні роки він став особливо відомим завдяки бойовику “Заручниця” та ролям у таких фільмах, як “Бетмен: Початок”, “Мовчання” і “Сірий”.
У фільмах також з’явилися інші відомі актори. Джеймс Макевой у ролі пана Тумнуса — це була одна з ранніх його робіт, ще перед світовим проривом у стрічках “Спокута”, “Люди Ікс: Перший клас”, “Спліт”, “Воно: Частина друга”. Пітер Дінклейдж зіграв дворфа Трамкіна у “Принці Каспіані”, ще до того як став всесвітньо знаменитим завдяки ролі Тіріона Ланністера у серіалі “Гра престолів”.
Перезапуск на Netflix
Новина про виробництво чергової частини культової франшизи з’явилася ще шість років тому. У травні 2025 року стало відомо, що авторка стрічок “Леді Бьорд”, “Маленькі жінки” та “Барбі” (2023), режисерка Ґрета Ґервіґ разом із Netflix працює над новою екранізацією “Хронік Нарнії”. Вже підтверджено, що фільмів буде два, і один із них заснований на шостій книзі Клайва Стейплза Льюїса — “Небіж чаклуна”.
“Ця серія книг пов’язана з фольклором та казками Англії, але при цьому об’єднує різні традиції”, — розповідала Ґрета Ґервіґ в інтерв’ю журналу Time 2024 року.
Книга “Небіж чаклуна”, видана у 1955 році, хоч і з’явилася пізніше, є передісторією до повісті “Лев, Біла Відьма та шафа” (1950). У ній розповідається про те, як виникла Нарнія, звідки взялася Біла Відьма і яким чином з’явилася чарівна шафа, що з’єднує два світи.
Це буде перший в історії Netflix реліз фільмуна великому екрані у форматі IMAX. Ґрета Ґервіг особисто звернулася до представників IMAX та наполягала на погодженні Netflix, і генеральний директор Тед Сарандос зрештою схвалив угоду після місяців переговорів. Netflix зобов’язався просувати фільм як той, що підтримується Netflix та IMAX, позиціюючи його як важливу кінотеатральну подію, а також виділити на це спеціальні маркетингові витрати.
Акторка Емма Маккі, відома за роллю Мейв у серіалі від Netflix “Сексуальна освіта”, зіграє роль Білої Відьми. Раніше акторка вже співпрацювала з Ґервіґ над фільмом “Барбі”. А Меріл Стріп, впізнавана завдяки “Диявол носить Прада”, “Мамма Міа!” та іншими фільмами, втілить образ Аслана.
Зйомки екранізації роману “Небіж чаклуна” розпочалися 10 серпня 2025 року в Лондоні, сцени фільмували на дорогах загального користування поблизу Корнгілла та Королівської біржі. Одне з перших фото зі зйомок зображує вулицю 1950-х років у післявоєнній відбудованій Британії, родзинкою якої є гігантський рекламний щит нового житлового комплексу із золотогривим левом. Це підтвердило той факт, що творці фільму перемістили місце дії історії з вікторіанського періоду 1900 року в 1955 рік.
Прем’єра стрічки запланована на листопад 2026 року.
Частина новорічних традицій
Франшиза “Хроніки Нарнії” поступово перетворилась на зимову кінотрадицію з кількох причин. Насамперед — через свій настрій. Світ Нарнії тісно асоціюється із зимовою магією: сніг, що не тане, казкові ліси, вічна зима Білої Відьми. Візуальність та атмосфера фільмів дуже природно лягли в період зимових свят, коли глядачам хочеться чогось чарівного, світлого й дещо ностальгійного.
Другий важливий фактор — час перших телевізійних трансляцій. У багатьох країнах фільм “Лев, чаклунка та шафа” регулярно виходив на телебаченні саме в грудні та на новорічні свята. Це закріпило в аудиторії асоціацію: Нарнія = зима, сімейний перегляд, канікули. Ефект повторюваності зробив своє — фільм став традицією, як “Сам удома” або “Гаррі Поттер”.
Також свою роль відіграла сімейність історії. “Хроніки Нарнії” уособлюють ідею спільного перегляду, адже фільми зрозумілі дітям, цікаві підліткам і впізнавані для дорослих, які колись читали Льюїса. Це універсальне кіно, а саме такі стрічки найчастіше стають частиною святкового ритуалу.
І нарешті, у самій історії закладено символіку оновлення. Перехід від темної пори до світлої, перемога добра, повернення весни. Це резонує з емоцією Нового року — бажанням почати спочатку, залишити старе й увійти в новий цикл.
Саме поєднання зимової естетики, телевізійних звичок, родинності та світлої казкової моралі зробило “Хроніки Нарнії” невід’ємною частиною передноворічного перегляду для багатьох глядачів у світі.