Національне антикорупційне бюро (НАБУ) заявило про проведення масштабної операції з викриття корупції у сфері енергетики, в межах якої провели понад 70 обшуків. Операція має назву “Мідас” і відсилає до однойменного давньогрецького царя. Розповідаємо, що спільного між цим міфічним героєм та поточним корупційним скандалом.
Міф про царя Мідаса символізує жадібність, корупцію та згубні наслідки надмірного прагнення до збагачення.
Цар Мідас був правителем стародавньої держави Фригії (сучасна Туреччина). Марнославний і неймовірно жадібний, він понад усе любив золото і вважав, що багатство має належати лише царям. Існують дві версії його міфу.
Перша версія міфу про Мідаса
Згідно з першою, одного разу придворні царя Мідаса знайшли старого Силена, вчителя й супутника бога Діоніса: сп’янілий від вина, він заблукав у трояндовому саду. Мідас повернув наставника Діонісу — і на знак вдячності бог запропонував Мідасу будь-який подарунок.
Мідас без вагань попросив, щоб усе, до чого він торкнеться, перетворювалося на золото. Спершу це здалося чудом. Квіти, дерева, страви — усе навколо засяяло золотом. Придворні вітали царя, а він радів, немов дитина. Але незабаром Мідас збагнув, яку страшну помилку зробив: він не міг ні їсти, ні пити, бо все перетворювалося на метал. Навіть дочка царя, яка кинулася до нього в обійми, обернулася на золоту статую.
У розпачі цар благав Діоніса забрати цей “дар”. Бог змилувався й наказав йому обмитися у водах річки Пактол. Коли Мідас виконав це, золото спало з нього, а пісок річки відтоді став золотистим — так греки пояснювали природні поклади золота у Малій Азії.
На зворотному шляху Мідас натрапив на Аполлона і Пана, які проводили в лісі змагання між грою на сопілці та на лірі. Мідас приєднався до Пана, визнавши його переможцем. Розгніваний Аполлон зауважив, що Мідасу потрібні кращі вуха, і раптом у царя виросли величезні ослячі вуха. Він прожив із ними решту життя.
Про таємницю Мідаса знав лише його цирульник — і мусив мовчати під страхом смерті. Та зрештою цирульник не витримав — викопав ямку в землі й шепнув туди: “У царя Мідаса ослячі вуха”. На цьому місці виріс очерет, шелест якого передав новину всім перехожим.
Розлючений Мідас наказав стратити цирульника, а сам випив бичої крові, яка вважалася отруйною, і помер у страшних муках.
Друга версія міфу про Мідаса
У другій версії міфу Мідас заздрив тому, що Аполлон міг поширювати золотисте світло, куди б не йшов. Щодня цар проклинав Аполлона — аж поки бог не спустився на землю, аби подарувати правителю Фригії здатність перетворювати все на золото своїм дотиком.
Першим Мідас торкнувся своєї дочки — і вона стала золотою статуєю. Коли ж він не зміг навіть їсти й пити, бо все перетворювалося на метал, то зрозумів, що образив богів своєю пихою. Аполлон зняв прокляття, але “нагородив” Мідаса ослячими вухами — на знак приниження.
Цирульник царя знав про це й почав поширювати плітки по всьому королівству. Мідас хотів стратити перукаря, але, збагнувши, що Аполлон виявив до нього милість, вирішив помилувати слугу. Тоді Аполлон знову з’явився і забрав ослячі вуха — це була винагорода за те, що Мідас навчився смирення й милосердя.