Юлія з чоловіком-азовцем ще в Маріуполі мріяли про власну кав’ярню. Проте втілити задум вдалося тільки зараз — майже через 2,5 роки після початку великої війни. Заклад під назвою “ХТОВТЕМІ” знаходиться в Києві, неподалік від станції метро “Дарниця”. В асортименті кав’ярні різні кавові напої — гарячі й холодні, круасани та макарони. Кав’ярня в тестовому режимі до дня офіційного відкриття, 16 червня, працювала десять днів. За кілька годин до прибуття гостей в закладі побувала журналістка Свої Ганна Курцановська і поговорила з власницею закладу.
Заступився за мене — так і познайомилися
Зустрічає Юлія — власниця кав’ярні. Останні місяці вона буквально жила тут, бо займалася всіма справами одночасно, щоб встигнути до запланованої дати. Допомагали Юлії подруги та іноді чоловік, якому ненадовго вдавалося приїхати додому з фронту.
Власниця кав’ярні “Хтовтемі” — Юлія / Автор: Андрій Якименко
Юлія родом з Донецької області. Після окупації міста вона переїхала до Маріуполя, бо часто там бувала, тож місто було більш-менш знайомим. А ще тут були друзі, які підтримали й допомогли Юлії адаптуватися.
У червні 2018 року Юлія з Володимиром (ім’я чоловіка змінене на прохання героїні, — Свої) познайомилася на березі Азовського моря.
“Я з подругою відпочивала і до нас стали чіплятися якісь хлопці. Неподалік був Вова зі своїм другом і вони заступилися за нас. Просто попросили тих хлопців дати нам спокій. І після цього ми з Вовою почали спілкуватися”.
Спочатку як знайомі, потім як друзі, а через півтора року зрозуміли — між ними щось більше, що є палкі почуття. Вони стали міцною підтримкою одне для одного. Юлія зізнається, після переїзду до Маріуполя думала, що вона тут тимчасово. А після зустрічі з Володимиром зрозуміла — треба залишатися тут, аби бути поруч з коханим.
Чому ми відкладали наші мрії та плани на майбутнє?
Володимир родом з Одеської області. З 2015 року і до нині є військовослужбовцем бригади “Азов”. Юлія працювала дистанційно, робота була пов’язана з YouTube. Але прагнула змінити сферу діяльності.
“Ми говорили про те, що треба займатися власною справою і дійшли висновку — це має бути кав’ярня. Невелика та затишна, зі смачною кавою і десертами, де будемо збиратися з друзями. Домовилися, що з наших зароблених грошей щомісяця відкладатимемо на мрію”.
Омріяну кав’ярню Юлія змогла відкрити не в Маріуполі, а в Києві / Автор: Андрій Якименко
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Юлія з подругою поїхала з Маріуполя. Згадує, що чоловік тоді ще сказав, поїдь до рідних, відпочинь.
“Я намагалася дізнатися у Володимира про ситуацію, бо він як військовий міг знати більше. Ми всі тоді розуміли, що російській війська неспроста стоять біля наших кордонів. Але що буде наступ такого масштабу ніхто не очікував”.
Із собою Юлія взяла лише валізу з речами. Так само, коли влітку 2014 їхала з окупованого рідного міста. Спочатку оселилася в Кременчуку. Той період Юлії й досі важко згадувати, бо коханий знаходився в пекельному Маріуполі. Лише коли Володимир вже був на “Азовсталі”, рідко, але міг дзвонити дружині. Про жахіття навколо ніколи не розповідав, більше цікавився справами Юлії.
“Якось ми говорили і Володимир запитав мене: “Чому ми відкладали наші мрії? Чому відкладали плани на майбутнє?”. А потім додав: “Все буде добре, буде перемога. З тебе назва кав’ярні, з мене — все інше”.
Після полону знову на фронт
За кожної можливості подружжя обговорювало те, якою буде їхня кав’ярня. Що одразу після повернення Володимира з Маріуполя вони здійснять свою мрію. Бо життя таке коротке і треба насолоджуватися моментами тут і зараз.
“Ще ми говорили про нас, що треба одружитися, а потім народити дітей. Всі ці розмови надавали сил і мені, і чоловіку.”
А потім був вихід у “почесний полон”. У ворожих катівнях Володимир пробув чотири місяці — повернувся під час масштабного обміну у вересні 2022 року.
“Після повернення ми знову підняли тему про відкриття кав’ярні. Але чоловік після нетривалої реабілітації, буквально два тижні, знову повернувся на службу. Хоча я казала, що треба більше часу, бо у полоні він втратив 35 кілограмів. Але Вова наполіг на своєму, і я його розумію — не може бути осторонь, побратимам потрібна допомога”.
Державний грант отримала з першої спроби
Юлія регулярно відвідує різні заходи, де збирається “азовська родина”. На одній з таких зустрічей познайомилася з дівчиною Оксаною, та розповіла про гранти — що можна написати бізнес-план, захистити його та отримати гроші на відкриття власної справи.
“Звісно, я зацікавилася, бо це шанс нарешті втілити мрію нашої родини в реальність”.
На написання бізнес-плану Юлії знадобилося кілька тижнів. Згадує, що дуже нервувала, бо в бухгалтерії не сильна. І зізнається — не сподівалася опинитися у списках переможців. Бо Юлії всі навкруги казали: “З першого разу ніхто не виграє”. Але їй пощастило. Звісно, неабияк допомогла міцна підтримка коханого чоловіка, який вірив, що все вдасться.
Грант на реалізацію мрії Юлія отримала від держави. За умовами грантової програми, вона мала розраховувати не тільки на грантові кошти, а й докласти свій внесок, і обов’язково працевлаштувати співробітників.
“Більшість грошей довелося докласти з власної кишені. Бо загалом все задумане вийшло значно дорожче, ніж спочатку планувалося. Проте воно того варте”.
Довгі пошуки приміщення
Юлія каже, довго не могла знайти приміщення. Шукала з лютого, тобто понад три місяці, і оглянула до десяти варіантів приміщень у різних куточках Лівого берега Києва.
Кав’ярня працює біля станції метро “Дарниця” / Автор: Андрій Якименко
“На одному з сайтів знайшла приміщення на першому поверху у будинку неподалік від метро Дарниця. Тут десь 38 квадратних метрів: санвузол, дві зони — одразу при вході і позаду бару. Є літній майданчик. Загалом в приміщенні й на вулиці можуть знаходитися одночасно 20-25 відвідувачів”.
Назву раптово вигадала подруга
Майже на фінальній стадії ремонту виникло питання — як же назвати заклад? Ані Юлі, ані її чоловіку нічого в голову не йшло. Одного вечора в кав’ярню прийшли дівчата з Асоціації родин захисників “Азовсталі”. Пили каву і розмірковували над назвою.
“Я кажу одній подрузі: “Наталка, ну, що придумати, щоб людей залучити?” А вона у відповідь: “Так, хто в темі, той і буде приходити”. Так і виникла назва “Хто в темі”. Наступного дня зробила логотип з назвою, показала дівчатам і чоловіку. Всім сподобалось. Ось так і з’явилася назва кав’ярні”.
Вхід до кав’ярні / Автор: Андрій Якименко
Що пропонують у кав’ярні “Хто в темі”
У меню закладу асортимент кавових напоїв — еспресо, американо, допіо, латте, капучино, флет-вайт. І фільт-кава, бо її дуже люблять “азовці”, друзі Юлії та Володимира. Також розсипний чай, лимонади та молочні коктейлі.
Асортимент у кав’ярні на будь-який смак / Фото: Андрій Якименко
“Мені хотілося, щоб з кав’ярні навкруги пахло свіжою випічкою. Тому ми робимо круасани — звичайні і з начинками. Є десерти для дітей, в яких мінімум цукру. Також з кавою у нас можна поласувати макарони зі смаками сабайон-пармезан, диня-камамбер, рафаелло, чотири сири, горгонзола-виноград, баунті, солона карамель, груша-дорблю, лаванда-чорниця, вибуховий снікерс тощо”.
Поки у приміщенні тривав ремонт Юлія проходила навчальні курси — опановувала спеціальність бариста. Також навчилася обсмажувати кавові зерна.
“До цього ніколи не працювала у сфері обслуговування. Насправді я спеціаліст по земельним ділянкам, потім трохи працювала піарницею, була ще віддалена робота, пов’язана з YouTube. Звісно, на цих двох курсах не зупинюся, адже дуже хочу розвиватися сама й розвивати свою кав’ярню”.
Хочу, щоб кав’ярня стала місцем сили
Зараз у кав’ярні, крім Юлії, працює ще двоє людей.
“Серед них чарівна Ксенія, теж дружина військового, оборонця Маріуполя. Вона третій рік чекає коханого з полону. Це тендітна і водночас сильна жінка. Взагалі, дівчата зі спільноти — то про щиру підтримку і допомогу в будь-якій справі. Наприклад, ми разом збирали стільці й столи, полиці. Бо чоловік на службі, а дівчата запропонували свою допомогу, щоб не витрачати зайві кошти”.
Працівниця кав’ярні – Ксенія / Автор: Андрій Якименко
Юлія сподівається, що “ХТОВТЕМІ” стане місцем для зустрічей людей зі спільними цінностями. Ті, хто боронить нашу країну від ворогів, ті, хто через війну втратив здоров’я, ті, хто чекає з полону і ті, хто, на жаль, вже ніколи не обіймуть своїх найрідніших.
Юлія з тортом, яким пригощала друзів на відкритті кав’ярні / Автор: Андрій Якименко
“В кав’ярні будуть постери, які нагадуватимуть відвідувачам про полонених. Буде інформація з актуальними зборами для бригади “Азов”. Хочу, щоб до нас приходили сім’ями, коли дівчата нарешті дочекаються своїх рідних з полону. У вихідні плануємо збиратися і проводити тренінги, наприклад, по тактичній медицині, майстеркласи для дітей — з випікання круасанів, виготовлення мотанок, плетіння браслетів для наших захисників. Планів багато. Впевнена, що тут всім буде комфортно, і кав’ярня для багатьох стане місцем сили. Бо для нас з чоловіком це не про бізнес. Тут вкладена наша душа, бо це спільна мрія, яка нарешті втілилася через 3,5 роки”.
Поки Юлія і Володимир живуть в цивільному шлюбі, але незабаром планують розписатися. Звісно, буде весілля. То нехай і ця їхня мрія здійсниться.
