15 липня в Україні відзначають День Української Державності, день Хрещення Русі, а християни східного обряду – релігійне свято рівноапостольного князя Русі Володимира Великого. Суспільне Культура підготувало відомості про пам’ятник хрестителю Русі, князю Володимиру Великому на Володимирській гірці в Києві.
Про пам’ятник святому Володимиру в Києві
Пам’ятник святому Володимиру — один із найстаріших скульптурних монументів у Києві. Один із небагатьох пам’ятників Києва, які пережили дві світові війни, радянську і німецьку окупації.
У 1913 році український художник авангардист Олександр Богомазов вугіллям намалював пам’ятник київському князю Володимиру.
“Пам’ятник Святому князю Володимиру в Києві”, Олександр Богомазов, вугілля, 1913 рік. Суспільне надбання
Богомазов у динаміці змалював перехожих, що рухаються сходами нижньої тераси Володимирівської гірки до монумента київському князю.
Історія створення пам’ятника князю Володимиру
Звести пам’ятник Володимиру запропонував київський військовий губернатор Василь Левашов. Він 15 квітня 1833 року надіслав листа президентові Імператорської академії мистецтв російському державному діячеві Олексієві Олегіну.
У листі Левашов прохав створити пам’ятник князю Володимиру. Він бажав залучити до проєкту провідних скульпторів тогочасної Російської імперії та просив про це в імператора Миколи I.
В Імператорській академії мистецтв 20 травня 1833 року заслухали пропозицію спорудження пам’ятника. Ректор академії та скульптор з українським походженням Іван Мартос відмовився від цього замовлення.
Проєкт Демута-Малиновського
Першим проєктантом пам’ятника Володимиру був російський скульптор з українським корінням Василь Демут-Малиновський. Він запропонував на Олександрівській (Михайлівській) горі звести пам’ятник, який мав складатися з гіпсової статуї, гіпсового барельєфа, мідного монумента та п’єдесталу.
Скульптор оцінив, що такий проєкт коштуватиме 91 700 карбованців. Демут-Малиновський був зайнятий іншими проєктами, тож він відкладав втілення пам’ятника на потім.
Задум скульптора полягав у тому, щоб рівноапостольний Володимир тримав хрест нахилено. П’єдестал мав нагадувати скелю, а по обидва боки мали струменіти фонтани. Російський імператор Микола I не вподобав цей проєкт і в 1835 році відправив його на доопрацювання.
Інші варіанти пам’ятника
– Російський архітектор Михайло Шурупов вирішив запропонувати свій проєкт монумента, для чого вивчав історію життя князя Володимира та історію Києва. За проєктом Шурупова мали звести скульптурний комплекс: святий Володимир стоїть на мушлі, яку тримають чотири євангелісти, навкруги яких є символічне зображення царської Росії.
– Російський скульптор Микола Пименов запропонував інший проєкт: Володимир стоїть у спокійній позі, його права нога ступає. В правій руці — хрест, а в лівій — меч. На постаменті пам’ятника сім янголів.
Роботи з ландшафтом на Михайлівській горі
Перед безпосереднім спорудженням пам’ятника князеві Володимиру Великому, в Києві 30–40 років XIX століття почали упорядковувати Олександрівську гору. Зробили три тераси, щоб уникнути зсувів ґрунту з гори, яку пізніше назвуть Володимирівською.
Проєкт Олександра Тона
У 1835 році створення пам’ятника делегували російському архітектору Олександру Тону. Вже в 1842 році остаточно вирішили, що пам’ятник князю Володимиру буде на Олександрівській горі. Стосовно форми й положення хреста в руках Володимира проходили консультації зі Святійшим синодом Православної церкви, міністерством імператорського двору. Святійший синод постановив, що Володимир має тримати латинський хрест, а Микола I забажав, щоб хрест стояв вертикально.
Фігуру пам’ятника взяли з проєкту Демута-Малиновського. В 1841–1844 роках на Олександрівській горі відбувалися підготовчі роботи. Проте в 1845 році там впала гранітна стіна. Мідну скульптуру Володимира відлили в 1847 році.
Микола I передав виконання робіт російському скульптору і ливарю Клодту Петру Карловичу. В 1853 році чавун для постаменту відлили в російській Калузі та доправили до Києва. Пам’ятник відкрили в жовтні 1853 року.
Наприкінці XIX століття навкруги пам’ятника на Володимирівській гірці облаштували ландшафтний парк. В 1895 році російський меценат Семен Могилевцев виділив кошти для електричного підсвічування хреста, який тримає Володимир.
Композиція пам’ятника Володимиру
Мідна скульптура князя Володимира заввишки 4,4 метра за проєктом Демут-Малиновського зображає київського князя в плащі, хреститель дивиться з круч Дніпра на лівий берег. Голова Володимира трішки піднята. В правій руці він тримає латинський хрест. В лівій руці він тримає княжу шапку.
Скульптура піднята на 16-метровому чавунному постаменті, який виконав архітектор Олександр Тон в неовізантійському стилі. Нижній ярус восьмикутного моноліта має вісім лучкових сандриків, що спираються на вісім прямокутних пілястр. Під одним сандриком з боку Дніпра зображений горельєф “Хрещення Русі”. На ньому видно єпископа, який хрестить жителів Русі. Його виконали за проєктом Демут-Малиновського. Вище на другому ярусі постаменту є барельєф символа Києва — архистратига Михаїла. На третьому ярусі постаменту розміщено різні декоративні елементи, зокрема голови биків, змії, зірку ордену святого Володимира.
Олег Челяк, Суспільне Культура
Головне зображення: Вид із Володимирської гірки у Києві. Вікторія Желєзна/Суспільне Культура
