У фіналі Національного відбору на “Євробачення-2026”, який відбудеться 7 лютого, Jerry Heil виступить під номером 9. Для артистки це вже четверта участь у Нацвідборі. У 2024 році вона разом з Alyona Alyona представляла Україну на “Євробаченні” у Швеції, де дует посів третє місце.
Jerry Heil — українська співачка й авторка пісень, яка за кілька років стала помітною фігурою в сучасній українській музиці. Вона є засновницею лейблу Nova Music, випускницею Berklee College of Music, лауреаткою Music Moves Europe Awards та членкинею Американської академії звукозапису. У 2024 році артистку також внесли до списку Forbes “30 до 30”.
На Нацвідборі Jerry Heil змагається з піснею Catharticus (Prayer). Трек був створений у співпраці зі шведськими сонграйтерами Джоєм та Ліннеєю Дебами й поєднує латинські молитовні мотиви, український фольклорний вокал та сучасне попзвучання.
Про пісню без звичної форми, емоційну складність Нацвідбору й те, чому саме зараз світ має почути Catharticus (Prayer), Jerry Heil розповіла ведучому Дмитру Захарченку в ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь. У розмові вона також поділилася відчуттями перед фіналом, сміливими музичними рішеннями й тим, чому важливо мати поруч надійну команду.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Ти вже скоро братимеш участь у фіналі Нацвідбору. А що сьогодні всередині тебе?
Сьогодні всередині мене суміш різних почуттів. Але, говорячи про пісню, мені вона дає якесь шалене відчуття надії та злету і такого єднання із внутрішнім та чимось вищим.
У музичних новинах Променя ти розповіла, що твоя конкурсна пісня почалася не з ідеї зробити трек на “Євробачення”. А з чого тоді? Розкажи більше.
Це була просто сесія. Ми їхали у Швецію спеціально на музичну сесію, щоб здобути якийсь новий досвід, тому що ми вже зрозуміли з командою, як працює, умовно, звукозапис тут, в Україні, які є можливості. І ми хотіли побачити, чи це сильно відрізняється за кордоном.
Ми поїхали спеціально у Швецію, тому що Швеція — це визнана машина хітів. Звідти походить дуже багато найвідоміших сонграйтерів, саундпродюсерів, і для нас це було просто як потрапити в якийсь інший вимір.
І вже на цій сесії, після неї навіть, коли я надіслала команді те, що нам вдалося записати, вони такі: “Ну, здається, це «Євробачення» знову”, тому що повідомлення, яке закладене в цю пісню, настільки більше, ніж сам конкурс.
Мені здається, це те, що світові важливо почути саме від українця чи від українки сьогодні. Хоча мені дуже подобається, що на сьогоднішньому Нацвідборі жодна пісня не позбавлена такого важливого повідомлення.
Що було для тебе головним меседжем, коли ти писала її?
Основна думка пісні в тому, що рай може і має бути на землі. Тобто Земля, станом на сьогодні світ, в якому ми живемо, — це буквально пекло на землі. Але українці показують своїм прикладом те, що в наших силах щось змінювати.
Розкажи, як технічно відбувалася ось ця співпраця зі шведськими музичними продюсерами?
Це було насправді дуже цікаво і дуже стерло, звісно, мої уявлення про те, як це має бути: що всі прийдуть вчасно, ми сядемо, запишемо, він там покрутить оці всі свої технічні штучки. А це доволі було ізі, на дружньому.
Джой та Ліннеа Деби, які пишуть для Лорін і багатьох просунутих артистів, для тих же Marcus & Martinus, які, власне, нам і порекомендували поспівпрацювати з ними. Ми якось здружилися у 2024 році. Коли я прийшла, був тільки Джой. Вони колишнє подружжя, зараз просто співпрацюють у музиці, що дуже цікаво, як їм вдалося зберегти цей зв’язок попри те, що вони розірвали особисті стосунки. І я просто сіла за фортепіано, мені хотілося дати якийсь вайб такої музики, яку я люблю, тому що мені не хотілося створити такий канонічний шведський хіт. Ось це точно, чого мені не хотілося зробити.
І, власне, все сталося навіть краще, ніж я задумувала, бо я почала грати якусь таку фортепіанну умовну прелюдію, імпровізувала, і те, що я наімпровізувала, ви чуєте у вступі цього треку.
Цей трек абсолютно не має сталої, звичної форми. Мені здається, його магія в тому, що при цьому всьому він може називатися попмузикою. І мені цікаво експериментувати в цьому.
А що з несподіванок, можливо, було в роботі з ними?
Ліннеа приїхала за дві години після початку сесії, зате приїхала з геніальною ідеєю — мелодією, яку ми вже поклали, коли був фортепіанний вступ від мене. Далі з’явилася мелодія. Потім я подумала, що сюди дуже пасує латинь. І так воно — один пазлик за пазликом.
У Catharticus дуже незвична форма: це і поп, і мова тіла, і внутрішній монолог. Що для тебе було найсміливішим рішенням у цій пісні?
Мабуть, помолитися українською, тому що латинь — це щось уже таке звичне для вуха, коли ми чуємо молитву, і воно не так тригерить. А ось зробити таку адаптацію українську — це дійсно було експериментом.
І я дивлюся, що, можливо, хтось до такого експерименту навіть спершу не готовий, а потім пишуть: друге-третє прослуховування уже інакше. А потім: “О, я вже на п’ятдесятому прослуховуванні”. Я вам дякую, що ви тестуєте себе в цій музиці, тому що це щось цікаве і нове для нас усіх. І дякую, що ви стаєте частиною цього процесу.
А яка емоція у тебе виникає, коли ти чуєш Catharticus?
Я шалено люблю цю пісню. Я її носила у себе в навушниках у кишені рік, мабуть. І за цей час мене від неї не знудило. І це гарний показник.
Багато артистів наважуються на Нацвідбір один раз, ти — вже вчетверте, і щоразу по-іншому. Чому саме зараз ти знову сказала собі: “Я йду”?
Тому що, мені здається, ця пісня заслуговує бути почутою, і зараз її час. Якби я просто хотіла прийти на Нацвідбір, щоб пройти на Нацвідбір або на “Євробачення”, я б узяла, мабуть, 12 points, який можна спрогнозувати, що він був би там успішним.
Я хотіла дати цій пісні ось цей шанс, а там уже — на волю тих, хто обирає пісню. Це ж конкурс пісні.
Чим саме ця участь для тебе інша і чим вона відрізняється?
Абсолютно всім. У пісні немає куплетно-приспівної структури, як я вже казала, але вона при цьому легко, як мені здається, може називатися поппіснею. В ній ніби й немає такого звичного якогось хука, а водночас є.
І мені всі пишуть: “Боже, цей Catharticus уже в голові крутиться, неможливо зупинитися це повторювати”. Ну, і важливо, мені здається, що це ж чудово, якби вся Європа водночас з нами заспівала молитву, в якій, звісно, українське серце.
“Євробачення” часто сприймається як шоу, але ти вперто вносиш туди глибокі сенси, молитву, етику. Не боїшся, що це буде занадто складно для конкурсу?
Ні, я так не вважаю, тому що переконалася, що це не так. У нас уже є якийсь певний досвід, і ми ж бачили очі людей, які це слухають. Ми бачили, як вони наспівували Teresa & Maria. Власне, і третє місце про щось говорить.
Коли вже розумієш, у що ти йдеш, і коли ти здобула цей досвід, і можеш спрогнозувати, що плюс-мінус тебе очікує, які ресурси на це потрібні будуть, зокрема й емоційні насправді. Тому цього разу я просто більш на впевненому це роблю. Але знову ж таки — просто тому, що я так відчула цю пісню.
А що для тебе перемога цього разу? Це про пісню, голоси глядачів чи про щось більше?
Для мене кожного разу перемога — це щось більше, ніж перемога насправді. Щось, що не можна категоризувати. Це коли українська музика починає звучати в чартах, і ми дуже класно попрацювали за ці декілька років, щоб це було так. Мені здається, що це міг би бути наступний крок, щоб закріпити цей успіх.
У тебе є досвід участі, і ти вже точно знаєш, як це працює зсередини, зокрема і на самому пісенному конкурсі “Євробачення”. Які, можливо, ти для себе зробила висновки, як треба робити або чого не потрібно?
Треба класна команда, і тоді все складеться. Я просто була на кожному етапі, на кожній ланці переконана, що мене моя команда засапортить — навіть коли я буду без сил уже давати якесь надцяте інтерв’ю підряд, далі у мене буде п’ять хвилин перепочити, бо потім треба їхати на якусь презентацію. Але коли ви разом у команді все це робите, це неймовірний досвід.
Ти про саму поїздку чи про весь конкурс із Нацвідбором?
Про весь конкурс із Нацвідбором зокрема. До речі, хочу сказати, що Нацвідбір емоційно набагато складніший, ніж “Євробачення”. Тому просто треба цей етап пройти, далі буде легше.
Ти емоційно встигла прожити зараз ось цей вхід у Національний відбір?
Ні-ні, не встигла, бо дуже багато подій водночас. І плюс уже і заспокійливі, тому політ нормальний. Але, можливо, навіть добре, що ти не можеш зануритися в одну якусь справу з головою, тому що потім дуже важко себе витягаєш. А так — трошки похвилювався там, трошки там.
Чому слухачі й телеглядачі Національного відбору на конкурс “Євробачення-2026” мають проголосувати саме за твою пісню Catharticus?
Бо дуже хочеться, щоб світ вчергове надихнувся тим, як Україна виборює своє право на рай.