Вже сьогодні на телеканалі «Дім» відбудеться прем’єра документального проєкту «Вміст чутливого характеру». Картина розповідає про людей, чиїми очима українці і світ дивляться на події нашого сьогодення – про фотографів, що документують війну та її наслідки. Проєкт знято за державної підтримки.
Щодня ми бачимо страшні світлини – загиблі, поранені, закатовані люди, зруйновані міста, скорбота тих, хто втратив рідних, близьких, друзів, у більшості випадків ми навіть не замислюємось, хто зробив ці фото, хто був поруч з усім тим жахом, щоб фіксувати ті злочини, які росія коїть проти України та українців.
«Вміст чутливого характеру» розповість історії українських фотографів, які документують наше сьогодення часто з ризиком для життя. Проєкт став одним з переможців мистецького конкурсу на виробництво фільмів та серіалів сучасної тематики, який державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» провело у 2023 році. Автором ідеї, сценаристом та режисером фільму став Володимир Рудик.
«У фільмі ми намагаємося дослідити, як фоторепортери знаходять баланс між документуванням подій та повагою до жертв. Як пояснюють військовим та цивільним, чому документування війни – це важливо. Обговоримо, як вони приймають рішення, що фотографувати, а що ні. Де знаходиться ця умовна межа етичності. Заради якого фото вони можуть її порушити. Також ми звертаємо увагу на психологічний вплив війни на фоторепортерів. Розповідаємо їхні історії про травматичні події, які вони переживають, та як підтримують своє фізичне і психологічне здоров’я», – говорить Володимир Рудик.
Серед героїв стрічки фотографи та фотокореспонденти Стас Козлюк, Георгій Іванченко, Єфрем Лукацький, Арсеній Герасименко, Данило Павлов, Ніколетта Стоянова, Ольга Ковальова, Катерина Радченко, Євген Дядіцин. Їхні роботи часто страшні у своїй правді, і тоді вони отримують позначку-попередження для читачів про «вміст чутливого характеру». Герої фільму діляться своїм розумінням мистецтва фотографії як універсальної мови, що може розповісти світові правду про війну, говорять про етичні дилеми, з якими стикаються у своїй роботі.
Єфрем Лукацький – з 1989 року фоторепортер міжнародного агентства The Associated Press. Він бачив і знімав багато воєн – Чечня, Афганістан, Ірак, Секторі Гази, Придністров’я. Тепер знімає війну в рідній країні. Журнал Time включив роботу Лукацького до переліку 100 головних знімків 2022-го року.
«На будь-якій війні важко, якщо ти знаходишся в досить жорсткій ситуації, і до тебе люди звертаються з благанням допомогти, а все, що ти можеш зробити – ти можеш їх сфотографувати. Іноді ти не можеш нічого більше, ти не можеш їх ні вивезти, ні врятувати. Сфотографувати і все. Це треба розуміти. Це найбільш таке важке. Потім мені ще багато років все це сниться, і мені соромно, і я весь час аналізую і думаю: а може треба було спробувати отак чи отак. І це – те, що залишається назавжди в серці», – розповів Єфрем Лукацький.
Журналіст, фотограф, фіксер Стас Козлюк 2023 року спільно з колегами отримав Пулітцерівську премію за серію публікацію The New York Times про Бучу, Ірпінь та Азовсталь, розповів, як змінюється професійна етика під час війни.
«Ти просто їдеш серед цього всього, по-перше ти не знаєш, де тобі зупинитись, тому що навколо тіла і уламки від снарядів. Ти знаходиш якесь місце, ти паркуєшся, виходиш з машини, перед тобою лежить тіло. Ти просто стоїш хвилин 10 і думаєш: а як це, бляха, знімати? Тому що в університеті тебе до такого не готують. Я вчився на журналіста. І тобі кажуть, що ти маєш знімати етично, що ти не показуєш крупні плани, не показуєш трупи, не показуєш мозок на асфальті. А тут в тебе навколо все це. Трупи, мізки, кров. І ти розумієш, що за правилами етики ти не можеш це знімати, тому що це неправильно. Але ти мусиш, тому що це нестандартна ситуація. Ти знімаєш», – говорить Стас Козлюк.
