На телеканалі «Дом» відбулась прем’єра документального проєкту власного виробництва «Сестри» про сестер Любов Урбанович та Надія Новікову, які доглядають за могилами полеглих воїнів, до яких не можуть приїхати рідні.
Фільм «Сестри» розповідає історію підтримки й допомоги, яку українці надають одне одному, щоб гідно вшанувати полеглих воїнів і пережити біль втрати найдорожчих. Його героїні сестри-близнючки Любов Урбанович та Надія Новікова з Дніпра запустили проєкт «Пошук з Любов’ю та Надією» і доглядають за похованнями українських воїнів, чиї родичі не мають можливості навідати могили.
Багато рідних Любові та Надії, зокрема їхній батько, зараз перебувають на фронті. У червні вони поховали брата Сергія, який загинув на Донеччині. Відтоді жінки стали часто бувати на цвинтарі і звертати увагу на могили інших бійців, до яких ніхто не приходив. Так сестри почали доглядати ці поховання. До Любові і Надії почали звертатися рідні загиблих — просили замінити фото, принести квіти, встановити прапор чи покласти на могилу щось, що любив військовий за життя.
“До нас звертають родичі загиблих, які перебувають в окупації, або стали вимушеними переселенцями і зараз не можуть приїхати та відвідати могили своїх хлопців. З Херсонщини, Луганщини, Донеччини, Миколаєва, Маріуполя… Ми вішаємо квіти, кладемо цукерки — все, що просять. Томатний сік просили якось, вівсяне печиво, мандарини — купляли”, — розповідають сестри.
Фільм «Сестри» розповідає кілька історій полеглих героїв. Воронько Родіон загинув 20 травня 2022 року в селі Богородичне на Донеччині. Батько хлопця дізнався про Любов та Надію з соцмереж, написав їм, аби привезли на могилу сина квіти та його улюблені шоколадні батончики. Раніше сім’я Родіона жила у селищі Білогорівка Попаснянського району на Луганщині. Нині батьки та сестри хлопця осіли у Рогатині Івано-Франківської області. Тут Олександр, батько загиблого, відкрив кафе “БК” — це скорочення від назви села Білогорівка, а також ці дві літери були позивним Родіона. “Я знайшов командира взводу, який мені розказав усі обставини. Вони потрапили у засідку. Одразу було поранено одного, котрий був поруч із Радіком. Пройшла секунда, як він почав з кулемета насипати по оркам у кущах. Йому треба було впасти, а він те все стоячи робив. Бив їх, поки не перебили стрічку на кулеметі. Коли він вже лежав, кинув останню гранату. Було чути, як орки своїм казали “Перша і друга групи, відходимо”. А тоді сказав: “Командире, я вмираю”, — розповів батько Родіона.
Артур Водоп’янов загинув 8 травня 2022 року. За допомогою з доглядом могили звернулася його дружина Марина. У шлюбі з Артуром вона жила вісім років. Жили у Вугледарі Донецької області та виховували двох синів. Артур загинув через два дні після того, як зміг евакуювати дружину з дітьми. Тіло чоловіка Марина упізнала за фото, яке була в його кишені (щасливе подружжя та двоє дітей під новорічною ялинкою) та також за обручкою на ланцюжку. “Попросила, щоб ми зняли відео могили, аби показати дітям, де поховано їх тата. Вона казала, що після перегляду відео у неї було відчуття, немов вона сама прийшла на могилу та поспілкувалася з ним”, — кажуть сестри Любов та Надія.
В’ячеслав Чічін загинув 22 квітня 2022 року на бойовому завданні, коли в авто військових влучив керований фугасний снаряд. Могилу хлопця розшукала дружина його побратима Анастасія Стрижак. Коханий Анастасії витягнув пораненого В’ячеслава з машини і тримав на руках в останні секунди життя. Любов та Надія прибрали могилу, поклали пиріжок, цигарку, квіти та замінили фотографію загиблого, оскільки та, що стояла до того, ймовірно зіпсувалася дощем.
Олександр Каплієнко загинув 7 квітня під час артобстрілу, коли віз боєприпаси на передову. До Любові та Надії звернулась його сестра Ольга. Брат і сестра Ольги також служать, сама вона – військовий медик, її чоловік – один із захисників Маріуполя, на момент зйомки він перебував у полоні. Ольга поділилась страшними спогадами перебування в окупації і тим, як їй з дітьми вдалося виїхати, розповіла історію загиблого старшого брата і зауважила, як це важко, коли ти не можеш приїхати й доглянути могилу рідної людини.
Зі сльозами, Любов і Надія розповіли історію догляду за похованням Євгена Коноваленка, який загинув у березні 2022 року. Його рідні зараз у Німеччині, коли вони зв’язались з сестрами, то попросили їх не лише прибрати на могилі, а й заспівати полеглому пісню «Буде весна» Макса Барських.
Доглядають сестри і за могилою старшого брата Сергія Васюти. Приносять його улюблену каву та смажені пиріжки з виноградом. Воювати Сергій пішов ще у 2014 році. Захищав Україну на Луганському напрямку. “Він отримав повістку й одразу вирішив йти. Сказав: “Мене можете не затримувати. Україна хоче бути вільною. Комусь треба її захистити”, — розповідають Любов та Надія.
Документальний проєкт «Сестри» можна подивитися на сайті або YouTube каналу “Дом“.