Українці, що опинилися за кордоном під час війни, стикаються з новими звичаями, культурою, містами, країнами. Але натомість нові землі відкривають українців – для них самих і для себе. Одна з тих життєвих історій народилась у Франції, і вона перед вами.
Манд
Місто Манд, столиця французького департаменту Лозер – дивовижне. Після дощу його дахи стають схожими на величезних рибин, що виблискують лускою серед свіжої зелені! Це тому, що замість черепиці покрівлю тут викладають пластинами з тесаного каменю-сланца, який обрізають на взірець риб’ячої луски. Мокрий, під сонцем, він грає темним перламутром на свіжому зрізі. Плити з каменю не знесе стрімкий вітер чи злива, не зіб’є сніг. Вода також не протече. Автентичні, старовинні технології, життя в горах.
Місто віялом підіймається з ущелини високо вгору. Поруч з сучасними будівлями тут збережені численні житлові будиночки віком від 16-17-18 ст. Традиційна форма їх дахів виглядає незвично, бо нагадує круті боки баркасів, перекинутих догори дном.
Мальовнича річка Лот з дзюркотливою свіжістю гірських новин стрімко перетинає усе місто і тане далеко за його межами. Різноманітні аромати хвойних дерев, квітів і трав вирують у повітрі. В горах Лозера ховаються цупкі ящірки на сонячному камінні, благодатні грибні та ягідні місця, – і загадкові стежини, що ведуть до руїн і легенд середньовіччя. Медитативний плин століть тече в природній тиші та спокої.
У величному Cathedrale Notr-Dame-et-Saint-Privat de Mende (Кафедральному Соборі Божої Матері і Сен-Прива, Манд) будівництво якого розпочалося у 1360-х роках за ініціативи папи Урбана V, є унікальні реліквії – «Чорна Мадонна» 12 сторіччя, і серцевина найбільшого у християнському світі, на ті часи, – дзвону, звук якого розлітався на відстань в 10 км. В лабіринтах вікових вуличок та площ Манд ховає численні архітектурні пам’ятки та історичні будівлі. Одна з них – несподівано набула українського колориту, бо долучилася до українського мистецтва.
Вілла Мальзак
Ця чудова архітектурна будівля – поруч з центром міста, на avenue du Maréchal Foch, 22 , в архаїчному затишку серед квітів, плющу, і вікових дерев, – має креативну біографію! Історія цього будинку починається з середині 19 століття – його побудував і заселив знатний чоловік з міста Манд. В родині Мальзак, сучасних власників, будинок перебуває вже 101 рік поспіль. Ще до 2000 року тут проживала велика кількість городян. Натомість Луї Мартін Мальзак мав іншу ідею розвитку Villa Malzac, а саме: створити в колишніх квартирах приватну асоціацію художників з майстернями візуального мистецтва і новим виставковим простором. 11 березня 2022 року подія відбулася, і міська преса писала: «Після років очікування буржуазна будівля знову ожила! Повернення великого будинку Лозер до життя за допомогою мистецтва — це дещо божевільна азартна гра трьох чоловіків. Художники Rodolphe GIRE, William FAGES і власник Louis Martin Malzac об’єднують зусилля, щоб зробити Villa Malzac “Ateliers d’Arts visuels” – культурним місцем».
«Ця приватна ініціатива вдихнула нове життя в резиденцію, поєднавши мистецьку творчість з архітектурним вдосконаленням цієї вілли. Досі я не був власником всього будинку, але протягом 2 років ми змогли реалізувати цей проект. До нас вже приєдналися 6 митців, інші майстерні розробляються. Ми працюємо абсолютно незалежно, адже художники надають невелику орендну плату, щоб дозволити будинку функціонувати. Кожного 22 числа кожного місяця ми організовуємо вечір відкритих дверей, і запрошуємо всіх глядачів та поціновувачів мистецтва. Наша асоціація – це також наша нова можливість прийняти і підтримати під час війни українську художницю Кристину Баконі» – резюмує Луїс Мартін Мальзак.
Кристина
Знайомтеся – Кристина Баконі, молода художниця з Західної України, Закарпаття, міста Ужгород.
На запрошення Roland Lesluin, викладача живопису і художника Вілли Мальзак, вона взяла участь у щомісячній виставці картин разом з французькими колегами.
Перед вами її перша велика робота, створена від початку війни 24 лютого 2022 року в Україні – новий паросток життя в особистій історії: великий стрес, довгі дороги, місяці мовчання.
Мальовничі гори Лозеру, що так схожі за кліматом і природою на рідні гори Карпати, поруч з якими народилася Кристина, інтуїтивно підтримали і надихнули її на творчість, яка щасливо відновилася саме тут, у Франції, місті Манд.
Кристина народилася 18 квітня 1990 року. Вона продовжувач дінастії художників роду Баконій. Її прадідусь, Золтан Степанович Баконій (1916- 1989) – Лауреат премії ім. К. Ушинського, заслужений вчитель України. Чудовий педагог і наставник, який створив центр розвитку дитячого образотворчого мистецтва Західної України; ентузіаст-подвижник, невтомний пропагандист і один з фундаторів Закарпатської школи живопису. Нажаль, художниця не застала прадідуся за його життя, але дбайливо і ретельно вивчала його мистецький і культурний спадок.
Дідусь Кристини по лінії мами – Микола Максимович Вєпренцев – теж був художником, а також дизайнером меблів. Доля Кристини весь час випробувала її. В 12 років померла мама, стосунки з батьком не склалися, Кристина з ранніх років заробляла сама на життя і навчання, доглядала стареньких дідуся з бабусею. Дівчина має дві освіти: Закарпатський художній інститут, кваліфікація графічний дизайн; друга освіта – бакалавр дизайну ландшафту та інтер’єру – Ужгородський факультет Київського Національного Університету культури і мистецтв. За роки навчання в Школі мистецтв вона захоплювалась вітражами, керамікою, фітодизайном, якими майстерно володіє й сьогодні, а також музикою та гімнастикою.
Як художник Кристина віднайшла власний графічний стиль з яскравим українським колоритом та етнічним забарвленням. Цікавість до людської психології надала харизматичності її портретному живопису та вигаданим нею персонажам та істотам – їх Кристина жартома називає «Інша планета». Деякі з цих творів генетично корелюються з казковими і фольклорними джерелами української культури. Отже, портретний живопис – та лінія, яку художниця планує розвивати й надалі.
Перша картина, представлена в галереї Villa Malzac, має назву «Королева морської безодні» і написана у виразному поєднанні контрастних жанрів та кольорів. Динамічна і захоплююча робота, де крізь нашарування смислових «хвиль» проступає тонкий жіночний профіль – в гармонійній взаємодії з морськими істотами та природною силою води.
Кристина Баконі каже: «Мальовниче і затишне містечко Манд надихнуло почати творити мою маленьку історію, яку я хочу вам розказати сьогодні – вперше! Щиро дякую французьким колегам та Арт-студії Villa Malzac, за сердечне запрошення до участі у події».
Враження французьких митців
Annie BRIN, художниця: «Коли я бачу цю картину, я згадую про павине пір’я і кашемір, але ж ця краса жива – ви всюди бачите багато різних очей! Ми дивилися разом з іншими художниками, і знаходили там обличчя жінок і чоловіків. Я все ще говорю: непересічне поєднання – і це цікаво!»
Peter WEIR, kinestic sculpture, англійський художник, що живе в Лозері: «Мені це подобається, дуже красиво! В мене таке враження, що в картині перетинаються дві життєві долі, дві суперпозиції: чорна частина – і більша небесно-блакитна частина, яка виділяється. Ця гра між фронтальним та заднім планом картини вражає! Рух. Традиція. І, можливо, – промивний паводок, водопілля».
SCALP (Pascal ANGELIANI) художник, фотограф, Корсика – Лозер: «Мене захоплюють ці кольори і форми! В картині Кристини є багато етнічних моментів. Не знаючи українського фольклору, трохи складно висловити думку про графічну композицію, але мені дуже подобається відчуття, яке вона створює».
Roland Lesluin, художник і викладач мистецтва: «Роботи Кристини дуже цікаві, тому що насправді ви не побачите такого виду живопису і такого стилю живопису не тільки тут, на Villa Malzac, а й у Лозері – та у Франції! Цей графічний дизайн, як би сказати, – саме ті враження, які ми ще не отримували! І це дуже цікаво, тому що нове для нас. Звісно – тут, в художніх майстернях, ми знаємо про це, але не робимо цього. Тож надзвичайно – мати можливість порівнювати, і мати щось нове. В тому є трохи мрії – і трохи магії, і це дивовижно».
Nicole ROUSSON, поціновувач мистецтва: «Я добре знаю Роланда і люблю ходити на виставки. Ми можемо допомогти Кристині придбати матеріали для творчості, полотна і фарби. Малювати важливо – я щиро так вважаю!»
Roland Lesluin: «Так! Якщо ти художник – ти повинен «говорити» весь час, і тут немає жодної таємниці. Треба бачити ідею, а потім мати вуха, і руки, і голову – та працювати! Презентація показала першу роботу Кристини – і ми збираємося продовжувати спілкування та працювати разом».
Наразі Кристина Баконі робить нові картини для великої виставки з французькими колегами в арт-просторі міста Манд, яка розпочнеться 22 листопада цього року.
Ці роботи сьогодні – свідки її нового життя, з чистого полотна.
Анна Архипова
Фото автора