Національний центр Олександра Довженка 8 вересня відсвяткує 29-й день народження: тоді відбудеться показ кіноперформансу “Право на жінку”. Саундтрек до нього наживо виконає проєкт “WARНЯКАННЯ”.
“Запрошуємо вас на вже традиційний перегляд у стінах «Довженко-центру» української німої класики у живому музичному супроводі”, — написала команда державного фільмофонду у Facebook.
День народження “Довженко-центру” зазвичай відзначають напередодні Дня українського кіно (9 вересня). У 2022 році в “Довженко-холі” відбувся показ комедії “Свині завжди свині” у живому музичному супроводі Українського імпровізаційного оркестру за участі Альберта Цукренка (“Хаммерман Знищує Віруси”).
Афіша кінопоказу “Право на жінку”. Довженко-Центр : Dovzhenko Centre\Facebook
Про фільм
“Право на жінку” (1930) — українське німе урбаністичне кіно. Сценарій до фільму написали режисер Олексій Каплер та Микола Бажан — поет-авангардист, перекладач і редактор журналу “Кіно”.
Сюжет стрічки розгортається довкола жінки, яка вирішує порушити патріархальний устрій власної сім’ї та покидає свого чоловіка. Разом із маленьким сином вона вирушає до міста, щоб вступити в медичний інститут.
За спогадами режисера Олексія Каплера, назву стрічки намагалися змінити — на “Студентка” або “Делегатка”. Зрештою на рівні студії фільм заборонили.
Голова центрального правління тресту “Українфільм” Іван Воробйов у доповіді на I з’їзді Всеукраїнського товариства друзів радянського кіно (ТДРК) схарактеризував фільм як такий, що “абсолютно втрачає класове чуття і цілком переходить на позиції занепадництва”.
Фільм “Право на жінку” зберігається в “Довженко-центрі” в єдиному екземплярі, хоч і без п’ятої частини.
Кадр з кінофільму “Право на жінку” (1930). Кінофільм “Право на жінку” режисера Олексія Каплера
Музичний супровід
“WARНЯКАННЯ” — проєкт Антона Слєпакова та Андрія Соколова, заснований на початку повномасштабного вторгнення як мистецька форма документування і терапії під час війни.
“Перші два тижні здавалося, що музика померла назавжди. Що найточніша та відповідна ілюстрація спорожнілого міста — дзвінка тиша. Але через якийсь час слова та звуки стали виповзати з віддалених раковин. Поки ми живі й можемо фіксувати те, що відбувається, ми це робитимемо, як можемо та вміємо”, — прокоментував створення проєкту Антон Слєпаков.
Треки “WARНЯКАННЯ” складаються з речитативних текстів-рефлексій та електронного звучання.
Оксана Заблоцька, Суспільне Культура
