Поетка, журналістка та цьогорічна кураторка літературної програми на “Книжковому Арсеналі-2024” Олена Гусейнова спеціально для Суспільне Культура радить три книжки про тоталітаризм, які варто прочитати як підліткам, так і дорослим.
Олексій Зарецький. “Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму”. Видавництво “Прометей”, 2023.
Постать Алли Горської є важлива не лише для українського художнього середовища, але й для правозахисничого руху, що існував в країні в 1960-ті.
Як зазначають у видавництві, Горська “не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. А як відомо, у ті часи це було вкрай небезпечно. Горську переслідували, їй погрожували, її мистецькі твори знищували, друзів та однодумців заарештовували та вбивали. Однак вона не здавалась та не полишала своїх поглядів і переконань”.
Автором книги став її син Олексій Зарецький, для нього ця книжка — це “відновлення історичної справедливості”.
Радомир Мокрик. “Бунт проти імперії: українські шістдесятники”. Видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, 2023.
Радомир Мокрик написав цю книгу для широкого загалу, аби розказати трагічну історію українського шістдесятництва. Та разом із тим, він акцентує увагу на тому, що під “шістдесятими” розуміє цілу низку культурних явищ та постатей.
“Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами”, — йдеться у описі книги.
Дослідження Мокрика було закноване на роботі з архівними фондами та рідкісними історичними матеріалами.
Григір Тютюнник. “Три зозулі з поклоном”. Видавництво “Пабулум”, 2023.
На відміну від попередніх двох книг, ця книга не є дослідницькою та не написана сьогодні. Вона промовляє до читача з початку 1980-х. А проте, ця художня історія любові повна трагедії та гіркоти.
“Це така ідеальна новела. Я надзвичайно люблю цей текст і радила б його в дуже різних списках. Сам цей дискурс та тема політичної репресії в цій книзі майже невидима та розчинена в любовній історії. Але ця любовна історія не була би такою гострою, якби за нею не стояла історія репресій. Всі знають, що чоловік у таборі, а його дружина, яка отримує листи. Є жінка, яка в нього безнадійно закохана, але вона знає, що цей лист побачить швидше за дружину. І вона його бере перша, вона його не відкриває, не читає, просто тримає. Можливо це цілком реальна історія про таке кохання, але й також це може бути метафора того, що стається в тоталітарному суспільстві з людською долею. І оця жінка, яка відчуває присутність і не може нічого навіть знати, може тільки в руках тримати цей конверт, великою мірою втілює те, наскільки ти мало собі належиш в світі, де можливі політичні репресії”, — коментує Олена Гусейнова.
Катерина Яковленко, Суспільне Культура
